Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/7838/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/7838/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O.

про розподіл судових витрат у справі №910/7838/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Крупних Електричних Машин" (27000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 84)

до Акціонерного товариства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. (01-001, Польща, Варшава, вул. Алея Яна Павла ІІ, 43а, оф.37Б)

про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Карташова К.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Крупних Електричних Машин" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" (правонаступник - Акціонерне товариство "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом") та Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7838/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у позові відмовлено повністю.

03.03.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. подано заяву про розподіл судових витрат у справі №910/7838/23, у якій відповідач-2 просить суд стягнути на свою користь з позивача витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 1 800, 00 євро.

07.03.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2023 судове засідання для розгляду заяви Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. про розподіл судових витрат у справі у справі №910/7838/23 призначено на 20.03.2023.

12.03.2023 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У судове засідання 20.03.2024 прибула представник відповідача-2, в свою чергу, представники позивача та відповідач-1 у засідання не з`явились, позивач про причини своєї неявки повідомив суд у клопотанні від 07.03.2024.

Враховуючи обмежений строк для ухвалення додаткового рішення, а також зважаючи на вищевказані положення ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви та вважає за можливе здійснювати її розгляд за відсутності уповноваженого представника позивача.

Розглянувши заяву Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O., суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Так, відповідачем-2 заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800, 00 євро.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася відповідачу-2 на підставі договору про надання правової допомоги №02-523432789-23 від 28.11.2023 (далі - договір), який був укладений між Адвокатським бюро "Андрія Зарицького" (далі - адвокатське бюро) та ТОВ "ЕНЕРГОПРО ІНЖИРІНГ" (Компанія Energopro Engineering SP.Z.O.O.) (далі - клієнт).

За умовами пункту 1.1 договору сторони погодили, що адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу, зокрема, здійснює представництво інтересів клієнта у судах усіх рівнів та юрисдикцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.п. 1.1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору розмір гонорару складається із вартості наданих протягом дії договору послуг.

Відповідно до п. 3.4. договору вартість послуг визначається в додатку (-ах) до договору.

Додатком №1 від 28.11.2023 до договору сторони погодили розмір гонорару та порядок його оплати за надання правової допомоги по справі №910/7838/23:

1.1. За здійснення первинного правового аналізу документів та інформації від клієнта щодо позовної заяви ТОВ "Завод Крупних Електричних Машин" до Державного підприємства "Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" та клієнта про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору по справі № 910/7838/23 на предмет захисту прав та інтересів клієнта, ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді міста Києва та аналіз матеріалів справи, моніторинг та інформування клієнта про статус справи № 910/7838/23, інформування Клієнта про ризики та подальші дії, проведення в дистанційній формі консультаційних нарад з уповноваженими представниками Клієнта, складання та подання до суду в інтересах Клієнта відзиву - фіксована сума гонорару (винагороди) в суді першої інстанції складає 1100 євро.

1.2. За представництво інтересів клієнта в судових засіданнях по справі №910/7838/23 незалежно від їх тривалості та кількості, та здійснення інших правничих дій, необхідних для комплексної реалізації прав та обов`язків клієнта (подання заяв, клопотань тощо), фіксована сума гонорару (винагороди) в суді першої інстанції складає 400 євро.

1.3. За аналіз відповіді на відзив, складання та подання до суду в інтересах клієнта заперечення по справі № 910/7838/23 - фіксована сума гонорару (винагороди) в суді першої інстанції складає 300 євро.

За актами надання правової допомоги (послуг) №174 від 06.12.2023 на суму 1 500, 00 євро та №178 від 01.02.2024 на суму 300 євро клієнтом надано правову допомогу згідно з пунктами 1.1. - 1.3. додатку №1 від 28.11.2023 до договору про надання правової допомоги №02-523432789-23 від 28.11.2023.

На оплату наданих послуг правової допомоги адвокатським бюро виставлено рахунки-фактури № СФ-178 від 06.12.2023 на суму 1500,00 євро, №СФ-178 від 01.02.2024 на суму 300,00 євро.

Платіжними дорученнями від 15.02.2024 №CEN2402150168850 на суму 300, 00 євро та від 19.12.2023 №CEN2312190722495 на суму 1 500, 00 євро клієнт перерахував на користь адвокатського бюро 1 800, 00 євро у якості оплати правової допомоги.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем-2 фактично понесено витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 1 800, 00 євро.

При цьому, суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Судом встановлено, що Карташова Карина Ігорівна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Водночас, суд враховує, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як

"здійснення первинного правового аналізу документів та інформації від клієнта щодо позовної заяви", "ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді міста Києва та аналіз матеріалів справи" не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами "складання та подання до суду в інтересах клієнта відзиву".

Також судом враховано, що позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги виключно порушеннями, які були допущені відповідачем-1, відтак саме відповідач-1 повинен був доводити правомірність своїх дій, водночас жодних доказів, які б могли вплинути на результат розгляду даної справи і мали б істотне значення для її вирішення відповідач-2 не подавав, окрім того заявлений розмір витрат на правничу допомогу за участь адвоката в розгляді даної справи є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача-2 на правову допомогу у розмірі 900, 00 євро.

Керуючись статтями 129, 234, 244 ГПК України суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7838/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Крупних Електричних Машин" (27000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 84) на користь Компанії Energopro Engineering SP.Z.O.O. (01-001, Польща, Варшава, вул. Алея Яна Павла ІІ, 43а, оф.37Б) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 900, 00 євро.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 26.03.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин