Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/17646/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024Справа № 910/17646/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерісент Ізраїль Україна «Інститут комплексних систем безпеки»

про стягнення 888 854, 03 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерісент Ізраїль Україна «Інститут комплексних систем безпеки» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 888 854, 03 грн, з яких: 476 813, 27 грн - основного боргу, 55 621,73 грн. - інфляційних втрат, 67 915, 45 грн. - пені, 15 244, 97 грн. - 3 % річних, 9 536, 26 грн. - штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості, 47 285, 83 грн. - сума боргу за несплачені відшкодування плати за землю, 39 859, 08 грн. - сума боргу за несплачені відшкодування комунальних платежів, 161 737,44 грн.- сума несплаченого страхового внеску (з ПДВ), 14 840,00 грн. - сума несплаченого ПДВ за авансовий платіж (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 11 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 27.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позовну заяву Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.12.2023 до суду надійшла заява Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: б. Лесі Українки, буд. 21, офіс 201, м. Київ, 01133, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стерісент Ізраїль Україна «Інститут комплексних систем безпеки» (орендар) та Державним підприємством «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11.

Згідно п. 4.1 розділу І Змінюваних умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021 об`єктом оренди є нежитлове приміщення №№36-52 загальною площею 178,4 кв.м. в будівлі виробничо-складського корпусу (літ. «Б») розміщені на 1 поверсі з окремим входом (вхід №1).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, без ПДВ 37 100, 00 грн. (п.9.1 розділу І Змінюваних умов договору)

Розмір авансового внеску орендної плати без ПДВ 74200 грн. (п.10.1 розділу І Змінюваних умов договору)

Строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором. (п.12.1 розділу І Змінюваних умов договору)

Відповідно до п.1.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Згідно з п.2.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Орендодавцем одночасно з підписанням цього договору. Акти приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення Майна з оренди складаються за примірною формою, що затверджена НАН України.

У відповідності до умов п. 3.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об?єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування. вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В) (п.3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору)

Відповідно до п.3.4 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає Орендарю рахунок не пізніше піж за п?ять робочих днів до дати платежу. Протягом п?яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Орендодавець передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податкового накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

В день укладення цього договору або до дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів. визначених у пункті 3.6 цього договору (п.3.5 розділу ІІ Незмінюваних умов договору).

Згідно п.3.8 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується Орендодавцем у порядку, передбаченому чинним законодавством.

У п.3.9 розділу ІІ Незмінюваних умов договору визначено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 відсотків від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021 орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування Майно - нежитлові приміщення №№36-52 загальною площею 178,4 кв.м. в будівлі виробничо-складського корпусу (літ. «Б») розміщені на 1 поверсі з окремим входом (вхід №1), що підтверджується Актом приймання - передачі від 27.09.2021.

Позивач зазначає, що станом на дату складання позовної заяви відповідач не виконує свої зобов`язання за договором оренди щодо сплати орендної плати та інших платежів визначених договором.

Тож, листами №115/07 від 01.02.2023, №115/08 від 08.02.2023 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021 на підставі п.12.7.1 договору та просив сплатити заборгованість у розмірі 559898,68 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 01.02.2023, 08.02.2023, фіскального чеку, накладної.

Крім того, листом №115/61 від 19.09.2023 позивач направив на адресу відповідача на підписання акти надання послуг за період вересень 2021 - січень 2023, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.09.2023, фіскального чеку, накладної.

Відповідач на вищезазначені листи відповіді не надав, акти надання послуг не підписав, вмотивованої відмови від їх підписання не направив позивачу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо сплати заборгованості по орендній платі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 476 813, 27 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 47 285, 83 грн. - заборгованості за несплачені відшкодування плати за землю, 39 859, 08 грн. - заборгованості за несплачені відшкодування комунальних платежів, 161 737,44 грн.- суму несплаченого страхового внеску (з ПДВ), 14 840,00 грн. - суму несплаченого ПДВ за авансовий платіж.

Також, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 55 621,73 грн. - інфляційних втрат, 67 915, 45 грн. - пені, 15 244, 97 грн. - 3 % річних, 9 536, 26 грн. - штрафу у розмірі 2% від суми заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 11 від 27.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021 орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування Майно - нежитлове приміщення №№36-52 загальною площею 178,4 кв.м. в будівлі виробничо-складського корпусу (літ. «Б») розміщені на 1 поверсі з окремим входом (вхід №1), що підтверджується Актом приймання - передачі від 27.09.2021, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до п.9.1 розділу І Змінюваних умов договору, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, без ПДВ становить 37 100, 00 грн.

У відповідності до умов п. 3.1 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об?єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування. вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В) (п.3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору).

Відповідно до п.3.4 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає Орендарю рахунок не пізніше піж за п?ять робочих днів до дати платежу. Протягом п?яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Орендодавець передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податкового накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

Згідно з п.6.5 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Орендодавець зобов`язаний надати Орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого НАН України; проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об?єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.

Орендар зобов?язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю: підписати і повернути Орендодавцю примірник договору: або подати Орендодавцю обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.

Орендар зобов?язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Орендодавця відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати повернути Орендодавцю примірник договору.

Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від Орендодавця. Орендар зобов?язаний надати Орендодавцю копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а тому відшкодування орендарем вказаних послуг здійснюється на підставі фактично понесених витрат орендодавця.

На виконання умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021 позивач склав акти надання послуг щодо відшкодування плати за землю, комунальних платежів, оренди приміщення, а саме: №439 від 30.09.2021 на суму 6 418,93 грн., №484 від 31.10.2021 на суму 48 670,98 грн., №538 від 30.11.2021 на суму 49 077,73 грн., №556 від 30.11.2021 на суму 12 710,00 грн., №586 від 31.12.2021 на суму 49 441,66 грн., №599 від 31.12.2021 на суму 10 680,00 грн., №16 від 31.01.2022 на суму 50 073,72 грн., №26 від 31.01.2022 на суму 10 680 грн., №53 від 28.02.2022 на суму 50 673,14 грн., №60 від 28.20.2022 на суму 9 648 грн., №75 від 31.03.2022 на суму 51420,64 грн., №82 від 31.03.2022 на суму 4 824 грн., №97 від 30.04.2022 на суму 53 557,87 грн., №118 від 31.05.2022 на суму 55 095,68 грн., №123 від 31.05.2022 на суму 2 800 грн., №140 від 30.06.2022 на суму 56 476,50 грн., №144 від 30.06.2022 на суму 2 720 грн., №159 від 31.07.2022 на суму 58 105,29 грн., №161 від 31.07.2022 на суму 2 807 грн., №189 від 31.08.2022 на суму 2 830,08 грн., №191 від 31.08.2022 на суму 58 485,28 грн., №209 від 30.09.2022 на суму 59 084,70 грн., №252 від 31.10.2022 на суму 32 032,13 грн., №273 від 30.11.2022 на суму 32 735,02 грн., №282 від 30.11.2022 на суму 6030 грн., №305 від 31.12.2022 на суму 32 936,62 грн., №316 від 31.12.2022 на суму 14 230 грн., №9 від 31.01.2023 на суму 33 139,99 грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем й скріплені його печаткою.

Листом №115/61 від 19.09.2023 позивач направив на адресу відповідача на підписання вазані акти надання послуг за період вересень 2021 - січень 2023, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.09.2023, фіскального чеку, накладної.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підписання вказаних актів надання послуг за період вересень 2021-січень 2023 за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021.

Крім того, на виконання умов договору оренди № 11 від 27.09.2021 позивачем також було виставлено відповідачу рахунки на оплату №449 від 23.09.2021 на суму 94 944,01 грн., №484 від 11.10.2021 на суму 48 670, 98 грн., №546 від 10.11.2021 на суму 49 077,73 грн., №566 від 24.11.2021 на суму 12 170 грн., №595 від 10.12.2021 на суму 49 441,66 грн., №610 від 23.12.2021 на суму 10 680 грн., №8 від 10.01.2023 на суму 33 139,99 грн., №15 від 11.01.2022 на суму 50 073,72 грн., №26 від 20.01.2022 на суму 10 680 грн., №49 від 10.02.2022 на суму 50 673,14 грн., №59 від 21.02.2022 на суму 9648 грн., №73 від 11.03.2022 на суму 51 420,64 грн., №79 від 21.03.2022 на суму 4 824 грн., №94 від 11.04.2022 на суму 53 557,87 грн., №114 від 11.05.2022 на суму 55 095,68 грн., №120 від 19.05.2022 на суму 2 800 грн., №139 від 10.06.2022 на суму 56 476,50 грн., №142 від 20.06.2022 на суму 2 720 грн., №158 від 11.07.2022 на суму 58 105,29 грн., №161 від 19.07.2022 на суму 2 807 грн., №178 від 10.08.2022 на суму 58 485,28 грн., №191 від 17.08.2022 на суму 2830,03 грн., №211 від 12.09.2022 на суму 59 084,70 грн., №255 від 11.10.2022 на суму 32 032,13 грн., №276 від 10.11.2022 на суму 32 735,02 грн., №287 від 17.11.2022 на суму 6 030 грн., №322 від 18.12.2022 на суму 14230 грн., які були частково сплачені відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Так, суд зазначає, що договором чітко визначено суму, яка підлягає сплаті відповідачем кожного місяця та строк оплати орендної плати, тобто договір не містить прив`язки до моменту отримання відповідачем рахунку на оплату або підписання акту, як підставу для здійснення відповідачем оплати орендної плати.

Суд також зазначає, що рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за Договором (близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Суд зазначає, що здійснення оплати відповідачем відбувається шляхом перерахунку відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди відповідно п.3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору.

Проте, відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату орендної плати, комунальних платежів та відшкодування плати за землю у повному обсязі за період користування орендованим майном, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач відповідно до п.3.3 розділу ІІ Незмінюваних умов договору зобов`язаний був щомісячно до 15 числа поточного місяця оренди здійснювати сплату орендної плати, комунальних платежів та здійснює відшкодування плати за землю, тож, починаючи з 16 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, комунальних платежів та з відшкодування плати за землю.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендної плати та комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 11 від 27.09.2021, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 476 813,27 грн., з відшкодування плати за землю у розмірі 47 285, 83 грн. та з відшкодування комунальних платежів у розмірі 39 859, 08 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача 161 737,44 грн.- суми несплаченого страхового внеску (з ПДВ) та 14 840,00 грн. - суми несплаченого ПДВ за авансовий платіж, суд зазначає.

Так, відпповідно до п. 7.1. Незмінюваних умов договору, орендар зобов`язаний:

- протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати майно на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2 умов, на користь орендодавця згідно з Порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха та протягом 10 календарних днів з дня укладення договору страхування (договорів страхування) надати орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу (страхових платежів);

- поновлювати щороку договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованим, і надавати орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу. Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік, такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на який він укладений.

Якщо строк дії договору оренди менший, ніж один рік, то договір страхування укладається на строк дії договору оренди.

Оплата послуг страховика здійснюєтся за рахунок орендаря (страхувальника).

Тож, за умовами укладеного між сторонами договору визначений обов`язок відповідача зі страхування орендованого майна та сплати страхових платежів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.2. умов договору, страхова вартість становить 134 781, 20 грн без ПДВ., що відповідно з урахуванням ПДВ складає суму 161 737, 44 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, відповідно до п.10.1 розділу І Незмінюваних умов договору, розмір авансового внеску орендної плати без ПДВ становить 74 200, 00 грн.

Згідно п.3.5 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, в день укладення цього договору або до дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем було внесено суму авансового внеску орендної плати без ПДВ. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем вказаних платежів, як це передбачено умовами договору та доказів протилежного ним не надано, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 11 від 27.09.2021 в цій частині, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 161 737,44 грн.- суми несплаченого страхового внеску (з ПДВ) та 14 840,00 грн. - суми несплаченого ПДВ за авансовий платіж визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 244,97 грн. - 3 % річних за період з 16.01.2022 по 08.02.2023, 55 621,73 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2022 по 08.02.2023, 67 915,45 грн. - пені за період з 15.01.2022 по 08.02.2023 та 2% штрафу у розмірі 9 536,26 грн.

У п.3.9 розділу ІІ Незмінюваних умов договору визначено, що на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2 відсотків від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання, оскільки, як зазначено судом вище, починаючи з 16 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, комунальних платежів та з відшкодування плати за землю. Розрахунок проведено позивачем за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України, проте сума пені вирахувана позивачем вірно, а тому вимога в частині стягнення пені у розмірі 67 915,45 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п.3.9 розділу ІІ Незмінюваних умов договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 9 536, 26 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 244,97 грн. - 3 % річних за період з 16.01.2022 по 08.02.2023 та 55 621,73 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2022 по 08.02.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 15 244, 97 грн. - 3 % річних за період з 16.01.2022 по 08.02.2023 та 55 621,73 грн. - інфляційних втрат за період з 16.01.2022 по 08.02.2023.

Тож, позовні вимоги Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стерісент Ізраїль Україна «Інститут комплексних систем безпеки» (б. Лесі Українки, буд. 21, офіс 201, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код - 39331068) на користь Державного підприємства «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України» (вул. Зрошувальна, буд. 15-А, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код - 01527703) 476 813 (чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 27 коп. - заборгованості з орендної плати, 55 621 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 73 коп. - інфляційних втрат, 67 915 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 45 коп. - пені, 15 244 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 97 коп. - 3 % річних, 9 536 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 26 коп. - штрафу, 47 285 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 83 коп. - заборгованості з відшкодування плати за землю, 39 859 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 08 коп. - заборгованості з комунальних платежів, 161 737 (сто шістдесят одну тисячу сімсот тридцять сім) грн. 44 грн.- несплаченого страхового внеску, 14 840 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 грн. - суми несплаченого ПДВ за авансовий платіж та 13 332 (тринадцять тисяч триста тридцять дві) грн 81 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков