Ухвала

від 26.03.2024 по справі 910/3491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

м. Київ

26.03.2024Справа № 910/3491/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора у справі № 910/3491/24

за позовом заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00034051) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (вул. Бориса Грінченка, 3, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 43892728)

до Товариства з обмеженою відповідальності «Небула Геймс» (бул. Міхновського Миколи, 38, м. Київ, 01104; ідентифікаційний код 43296983)

про стягнення 107 545 916, 09 грн,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД ЗАЯВИ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі за текстом - Комісія, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Небула Геймс» (далі за текстом - ТОВ «Небула Геймс», Відповідач), в якому Прокурор просить суд стягнути з Відповідача заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 99 684 000 грн, інфляційні втрати - 5 153 047, 98 грн, 3 % річних - 2 708 868, 11 грн.

22.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла від Прокурора заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.04.2024.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що Прокурор просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Небула Геймс», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Небула Геймс» у межах суми позовних вимог на загальну суму 107 545 916,09 гривні;

- накласти арешт на належну Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЮА Девелопмент» частку у розмірі 37 % у статутному капіталі ТОВ «Небула Геймс» номінальною вартістю 11 100 000 грн та на належну Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Успішний» частку у розмірі 63 % у статутному капіталі ТОВ «НЕБУЛА ГЕЙМС» номінальною вартістю 18 900 000 гривень лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Небула Геймс» (бульвар Міхновського Миколи, 38, м. Київ, 01104, код ЄДРПОУ 43296983) та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Небула Геймс» (бульвар Міхновського Миколи, 38, м. Київ, 01104, код ЄДРПОУ 43296983 ), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

В обґрунтування поданої заяви Прокурор зазначає, що наразі існує необхідність забезпечення позову вказаним вище способом оскільки предметом поданого позову є стягнення заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, нараховані інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, Прокурор вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 в редакції постанови № 173 від 28.02.2023 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України» у Відповідача, як організатора азартних ігор, 04.04.2023 закінчився строк на внесення щорічних платежів за 2022 рік за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Однак, згідно доводів Прокурора, на виконання вимог пункту 2 постанови № 173 від 28.02.2023 та частини 4 і 6 статті 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» Відповідачем не здійснено щорічну плату за видані йому ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензії на гральні автомати, на гральні столи та на гральні столи з рулетками чим порушено майнові інтереси держави у бюджетній сфері.

У якості підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову Прокурор визначає недобросовісну поведінку Відповідача щодо виконання зобов`язання із внесення плати за ліцензії у сфері організації та проведенні азартних ігор, оскільки з 2021 він здійснює вказану господарську діяльність проте згідно доводів Прокурора свідомо ухиляється від виконання грошового зобов`язання, визначеного законом у зв`язку з чим утворилась велика заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

Прокурор також звертає увагу суду на те, що за інформацією ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у місті Києві від 07.11.2023 № 35341/5/26-15-12-07-03 Відповідачем до податкових органів подано фінансову звітність, відповідно до якої чистий прибуток підприємства за 2022 рік становив 117 175, 40 тис. грн та 38 403, 00 тис грн з 9 місяців 2023 року, а після прийняття Позивачем рішення про анулювання ліцензій Відповідачу, ним здійснено зміну основного виду економічної діяльності з організування азартних ігор (код 92.00) на надання в оренду й експлуатацію власності чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

На переконання Прокурора, зазначене вище свідчить про навмисне ухилення Відповідача від погашення простроченої заборгованості у зв`язку з чим подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів Позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості та неможливість відновлення інтересів держави.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 стаття 137 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 та 4 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої Прокурором заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її часткового задоволення з наступних підстав.

Так, суд вказує, що арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, на яку посилається скаржник.

Враховуючи наведені Прокурором обґрунтування підстав звернення до суду з позовом - існування у Відповідача значної суми заборгованості перед Державним бюджетом України, суд вважає визначений Прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Відповідачу у межах суми позовних вимог на загальну суму 107 545 916,09 гривні є адекватним, співмірним та логічно пов`язаним із предметом даного позову, що тим самим забезпечить виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та тим самим досягне мети забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Що стосується двох інших заходів забезпечення суд зазначає, що відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 83 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 1-3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статтею 9611 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Так, згідно положень пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном.

Згідно доводів Прокурора та згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Відповідача є: Акціонерне товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЮА Девелопмент» (код 43360545) з розміром частки засновника (учасника): 11 100 000 грн та Акціонерне товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Успішний» (код 40707072) з розміром частки засновника (учасника): 18 900 000 грн.

Факт формування та сплати статутного капіталу Відповідача в розмірі 30 000 000 грн грошовими коштами станом на 27.02.2021 вбачається із наданого звіту (висновку) незалежної аудиторської фірми ТОВ «Подільська аудиторська група» від 02.03.2021.

Відтак, з огляду на зазначене, суд презюмує, що сума в розмірі 30 000 000 грн, яка складає статутний капітал Відповідача в повному обсязі була сплачена на поточний рахунок ТОВ «Небула Геймс» та відповідно у вказаних межах є фактичною власність зазначеного товариства та відповідно буде арештована (забезпечена) в ході накладення арешту на грошові кошти Відповідача.

При цьому, враховуючи предмет даного спору та визначених Прокурором його учасників, наразі судом не вбачається підстав для накладення арешту на частки засновників (учасників) Відповідача в розмірах 37% та 63 % статутного капіталу товариства в межах різниці між сумою ціни позову та арештованими грошовими коштами у разі їх недостатності оскільки, на переконання суду, такий захід не є адекватним (враховуючи накладення судом арешту на кошти Відповідача), безпосередньо впливає на права (в тому числі і корпоративні) та обов`язки третіх осіб, які не є учасниками даного судового процесу (Акціонерне товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЮА Девелопмент» та Акціонерне товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Успішний»).

В даному випадку суд не вбачає підстав та застосування заходів забезпечення позову, які безпосередньо стосуються засновників (учасників) Відповідача оскільки ТОВ «Небула Геймс» згідно вказаних вище положень чинного законодавства несе відповідальність виключно в межах належного йому майна.

Припущення того, що сума в розмірі 30 000 000 грн або ж сума в розмірі заявлених Прокурором вимог, станом на дату звернення до суду з позовом може бути відсутня на поточному рахунку Відповідача не є підставою для покладення відповідальності за зобов`язаннями товариства на його засновників (учасників), в тому числі в силу організаційно - правової форми товариства.

Також судом критично сприймається такий спосіб забезпечення позову (пункт 2 заяви про забезпечення позову) в силу його не конкретизованості та зазначення Прокурором формулювання його як другорядного: «у разі недостатності коштів», що є порушенням принципу адекватності та співмірності.

Відповідно до частини 10 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Згідно положень частини 9 статті 137 ГПК України суд, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу у випадку, якщо вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, що в межах даного спору відсутнє.

Суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018), однак з наданих Прокурором доказів не вбачається за можливе встановити, що Відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися реєстраційні дії, а відтак є виключно припущенням Прокурора.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України), а тому заявлений захід забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частки та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав засновників Відповідача та може мати для товариства негативні наслідки, в тому числі заважатиме здійсненню господарської діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

На переконання суду, Прокурором не доведено, що наразі існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що Відповідач взагалі не може виконати наявні перед Позивачем грошові зобов`язання власними коштами оскільки зменшення розміру прибутку (на що звертає увагу Прокурор) та зміна виду господарської діяльності не свідчить про недостатність у Відповідача коштів для погашення заявленої до стягнення заборгованості, що на переконання суду свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви в іншій частині.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що обрані Прокурором способи забезпечення позову згідно поданої ним заяви (в тій частині, яка підлягає задоволенню) відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності логічного зв`язку з предметом позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим подана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальності «Небула Геймс» (ідентифікаційний код 43296983), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальності «Небула Геймс» (ідентифікаційний код 43296983) у межах суми позовних вимог на загальну суму 107 545 916 (сто сім мільйонів п`ятсот сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 09 коп.

3. В задоволені іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальності «Небула Геймс» (бул. Міхновського Миколи, 38, м. Київ, 01104; ідентифікаційний код 43296983).

5. Стягувачем за даною ухвалою є: Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00034051).

6. Ухвала є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та дійсна для пред`явлення до виконання до 26.03.2027.

Ухвала набрала законної сили 26.03.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 26.03.2024

Суддя Антон ПУКАС