Рішення
від 28.02.2024 по справі 911/2761/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/2761/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія»

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 87 203 269,09 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Грищенко Н.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 87 203 269,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та внаслідок обстрілів Київської області, було знищено майно позивача. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 87 203 269,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2761/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання на 11.10.2023.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі № 911/2761/23, яка розглядається, судом враховано наступне.

Предметом позову у справі № 911/2761/23 є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22.06.2022 у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

З урахування вищенаведеного, а також враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 911/2761/23 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Виклики відповідача у справі здійснювалися через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/).

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд також враховує, що позивач направляв копію позовної заяви з додатками разом із нотаріально засвідченим перекладом на російську мову відповідачу до посольства Російської Федерації у Польщі, на підтвердження чого долучив до матеріалів позовної заяви опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 04.09.2023.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що судом та позивачем були вжиті усі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його процесуальне право подати відзив на позовну заяву.

11.10.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2761/23 на 15.11.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 11.10.2023, а також розміщено оголошення про виклик від 11.10.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України.

13.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі № 911/2761/23.

15.11.2023 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2023, з огляду на неявку представників сторін, судом продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 911/2761/23 на 13.12.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 15.11.2023, а також розміщено оголошення про виклик від 16.11.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України.

08.12.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 911/2761/23, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту вих. № 23/0047 від 10.11.2023 та копію відповіді КНДІСЕ Міністерства юстиції України на адвокатський запит №17986/19882-13-23/11.2 від 15.11.2023.

13.12.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про долучення документів та підтримав його. Суд протокольно задовольнив клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи, а докази прийняв до розгляду. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2761/23 на 18.01.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 13.12.2023, а також розміщено оголошення про виклик від 13.12.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України.

18.01.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2761/23 до судового розгляду по суті на 28.02.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 18.01.2024, а також розміщено оголошення про виклик від 18.01.2024 на офіційному вебпорталі судової влади України.

28.02.2024 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є власником рухомого та нерухомого майна, яке знаходилось на території Київської області в місті Буча по вул. Промислова, 2е, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Як зазначив позивач, під час окупації збройними силами Російської Федерації міста Буча належне позивачу рухоме та нерухоме майно, яке знаходилось за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Промислова, 2е, було ушкоджено, чим порушено право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передбачене статтею 41 Конституції України, ст. 317, 321, 386 Цивільного кодексу України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та завдано позивачу матеріальних збитків, які за результатом висновку експертів № 26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023 становлять 87 203 269,09 грн з ПДВ. У зв`язку із цим позивач просить суд стягнути з відповідача 87 203 269,09 грн збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

28.02.2024 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.09.2023 не виконав, своїм процесуальним право на подання відзиву не скористався.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія» (далі позивач) є власником нерухомого майна виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вулиця Промислова, будинок 2-е; земельна ділянка місця розташування нерухомого майна кадастровий номер 3210800000:01:118:0214; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2276324232108, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241742444 від 26.01.2021.

Відповідно до змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241742444 від 26.01.2021, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: складова частина об`єкта нерухомого майна виробничо-складське приміщення з адміністративно-побутовими блоками, А загальною площею 2136 кв. м; складова частина об`єкта нерухомого майна складське приміщення № 2, В загальною площею 524,9 кв. м;складова частина об`єкта нерухомого майна складське приміщення № 1, В загальною площею 124,5 кв. м; складова частина об`єкта нерухомого майна контрольно-пропускний пункт, Г загальною площею 25,6 кв. м; складова частина об`єкта нерухомого майна топкова на твердому паливі, Д загальною площею 21 кв. м.

В матеріалах справи також наявна довідка № 15-27/21/1 від 22.01.2021, видана позивачу Відділом містобудування та архітектури Бучанської міської ради, про те, що об`єкту нерухомого майна, а саме виробничо-складській базі з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 2832,0 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 2,1535 га (кадастровий номер 3210800000:01:118:0214) присвоєно наступну адресу: Київська область, місто Буча, вулиця Промислова, 2-е.

На підтвердження правомірного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210800000:01:118:0214, загальною площею 2,1535 га, на якій розташований об`єкт нерухомого майна виробничо-складська база з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 2832,0 кв. м, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору оренди земельної ділянки № б/н від 31.03.2020, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія», та акт прийому-передачі земельної ділянки від 31.03.2020.

В матеріалах справи також наявний технічний паспорт від 04.01.2021 на виробничо-складську базу з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Замовник технічної інвентаризації або уповноважена ним особа ТОВ «ВП «Екохімія»; інвентаризаційна справа № 04-01/2021.

Як зазначив позивач, 25.02.2022 року збройні сили Російської Федерації розпочали активні бойові дії на території міста Буча Київської області, значна частина якого знаходилася під контролем агресора до 04 березня 2022 року. Протягом усього строку перебування збройних формувань Російської Федерації на території Київської області, численні об`єкти приватної, комунальної та державної власності завдавалися обстрілам, ракетним ударам та нищилися іншим чином, пов`язаним із агресією Російської Федерації.

Згідно пояснень позивача, під час здійснення військами агресора контролю над містом Буча, позивачу стало відомо про можливі значні руйнування належного йому майна, проте, з об`єктивних питань безпеки, у зв`язку із веденням бойових дій, позивач не мав змоги прибути до місцезнаходження належного йому майна.

За ствердженням позивача, 12.05.2022, коли місто Буча було звільнене від окупаційних військ, позивач отримав безперешкодний доступ до місцезнаходження належного йому майна та розпочав фіксувати збитки, завдані відповідачем.

24.06.2022, комісією у складі заступника Бучанського міського голови Шепетько С.А., заступника начальника відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Жуковець В.М., начальника відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Наумова В.Ю., директора комунального підприємства «Бучабудзамовник» Гребенюк А.К., начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради Рудого Ю.В., інженера з технічного нагляду комунального підприємства «Бучабудзамовник» Томашевської О.А., головного спеціаліста відділу житлово-комунальної інфраструктури Бучанської міської ради Прилєпко О.П., інженера-кошторисника комунального підприємства «Бучабудзамовник» Андрущак О.В., інженера-проектувальника комунального підприємства «Бучабудзамовник» Вовк О.А. та начальника відділу архітектури комунального підприємства «Бучабудзамовник» Горчиньскої Н.Л. та за участі заявника ОСОБА_1 (директора ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія»), проведено обстеження нерухомого майна виробничо-складського приміщення за адресою м. Буча, вул. Промислова, 2е, за наслідками чого складено Акт обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 3208 від 24.06.2022 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до Акта обстеження № 3208 від 24.06.2022, за наслідками проведеного обстеження нерухомого майна встановлено, що орієнтовна дата (період) пошкодження (знищення) майна: з 04.03.2022 по 30.03.2022; імовірні причини пошкодження (знищення) майна): цілеспрямоване знищення. Інформація про наявні на дату обстеження пошкодження майна наступна: фундамент пошкоджено; зовнішні стіни зруйновано, термічний вплив; перекриття зруйноване; дах/покрівля зруйнована; віконні конструкції (склопакети) зруйновані; інженерні мережі та системи зруйновані.

Судом також встановлено, що в липні 2022 року комісією у складі заступника начальника управління начальника ВЗНС Бучанського РУ ТУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Т.В., головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Ю.М. та директора ТОВ «ВП «Екохімія» Бобрівника О.М., складено Акт про пожежу, що виникла у період часу з 28.02.2022 до 30.03.2022 року на об`єкті виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Промислова, 2-е, власником якої є ТОВ «ВП «Екохімія», код ЄДРПОУ 43413007.

Відповідно до змісту Акта про пожежу, місце виникнення пожежі будівля складу; пожежу виявлено 04.07.2022 виїздом на місце за зверненням працівника Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області.

Актом про пожежу засвідчено, що пожежею знищено будівлю виробничо-складського комплексу та покрівлю на площі близько 1296 м кв., адміністративні приміщення другого поверху по всій площі, інженерно-технічні, енергетичні, системи, виробниче обладнання, технологічний транспорт, матеріальні цінності, які розміщувались в виробничій та складській частині та належали:ТОВ «ВП «Екохімія» код ЄДРПОУ 43413007 (орендарі, суборендарі). Пожежею пошкоджено: адміністративні приміщення першого поверху продуктами горіння. Причина пожежі: (встановлена чи ймовірна) виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків.

За змістом Акта про пожежу, прямі та побічні збитки від пожежі під час складення акта про пожежу встановлені не були.

16.07.2022 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія» фізичною особою-підприємцем Полонською Н.М. на підставі договору та за участі архітектора проекту Полонської Н.В., експерта ОСОБА_2 та інженера технічного нагляду Дмитрашко В.В., складено Експертний звіт № 780-07/22-ЕЗ за наслідками проведення попереднього обстеження для оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 .

За результатами виконаного попереднього обстеження виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 встановлено, що внаслідок вибуху, вибухової хвилі та пожежі було пошкоджено споруди виробничо-складської бази: Виробничо-складське приміщення: повністю зруйнована конструкція покрівлі, порушена цілісність каркасу споруди (несучі залізобетонні напіврами та залізобетонні стінові панелі по осі А втратили стійкість та зруйновані, по осі Г пошкоджені пожежею, внаслідок чого присутнє оголення арматури, сколи бетону). Адміністративно-побутові блоки та топкова: повністю зруйнована конструкція покрівлі та конструкції зовнішніх та внутрішніх стін мансардного поверху, зруйновані сходи, будівельні конструкції 1-ого поверху (стіни та перегородки) пошкоджені пожежею та частково зруйновані. КПП: внаслідок вибухової хвилі зруйновані та пошкоджені віконні та дверні конструкції.

В подальшому, як зазначив позивач, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої майну ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія» внаслідок збройної агресії Російської Федерації, директор ТОВ «ВП «Екохімія» звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою від 28.09.2022 про призначення комплексної будівельно-технічної, товарознавчої та експертизи зброї та слідів і обставин її використання.

На вирішення експертизи поставлені питання: 1) Який розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок руйнування (пошкодження) будівлі та майна за адресою: м. Буча, вул. Промислова, 2е? 2) Яка причина руйнування (пошкодження) зазначеного майна?

Як зазначив позивач, 08.11.2022 судовими експертами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в присутності директора позивача ОСОБА_1 проведено обстеження об`єкту дослідження, а саме: виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Комісією експертів у складі судових експертів Чалюка І.М., ОСОБА_5 , Камєнєвої Ю.А., Берегового С.В., Мунчака В.М. та Должевського О.О., було виконано комплексну судову будівельно-технічну, товарознавчу експертизу та експертизу зброї та слідів і обставин її використання.

За результатами проведення експертного дослідження судовими експертами складено Висновок експертів №26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023, яким встановлено наступне:

1. Розмір матеріального збитку, який нанесений власнику майна в результаті пошкодження виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, на час проведення експертизи складає 87 203 269,09 грн (55 428 965,23+31 774 303,86) (вісімдесят сім мільйонів двісті три тисячі двісті шістдесят дев`ять грн 09 коп.) з ПДВ.

2. Причиною руйнування (пошкодження) будівлі та майна, що розташовані за адресою: м. Буча, вул. Промислова, 2е, Київської області, є дія уражаючих факторів артилерійських боєприпасів снарядів, мінометних мін (бризантна, фугасна, осколкова і ударна дії) на будівельні конструкції будівлі внаслідок влучання в споруду під час збройної агресії російської федерації проти України, що в свою чергу призвело до пожеж у місцях ураження.

З урахуванням наведених вище обставин справи та Висновку експертів № №26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 87 203 269,09 грн збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.032022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до статей 1 та 2 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказано, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна діяльність відповідача є загальновідомими фактом та доведення не потребує.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбаєчається з мтаеріалів справи та було встановлено судом, позивач є власником нерухомого майна виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вулиця Промислова, будинок 2-е; земельна ділянка місця розташування нерухомого майна кадастровий номер 3210800000:01:118:0214; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2276324232108, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 241742444 від 26.01.2021.

В матеріалах справи також наявна довідка № 15-27/21/1 від 22.01.2021, видана Відділом містобудування та архітектури Бучанської міської ради про те, що об`єкту нерухомого майна, а саме виробничо-складській базі з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 2832,0 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 2,1535 га (кадастровий номер 3210800000:01:118:0214) присвоєно адресу: Київська область, місто Буча, вулиця Промислова, 2-е.

Згідно пояснень позивача, під час здійснення військами агресора контролю над містом Буча, позивачу стало відомо про можливі значні руйнування належного йому майна. Проте, з об`єктивних питань безпеки, у зв`язку із веденням бойових дій, позивач не мав змоги прибути до місцезнаходження належного йому майна. За ствердженням позивача, 12.05.2022, коли місто Буча було звільнене від окупаційних військ, позивач отримав безперешкодний доступ до місцезнаходження належного йому майна та розпочав фіксувати збитки, завдані відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2022, комісією у складі 10 осіб та за участі заявника директора ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія», проведено обстеження нерухомого майна виробничо-складського приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за наслідками чого складено Акт обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 3208 від 24.06.2022.

Судом також встановлено, що в липні 2022 року комісією у складі заступника начальника управління начальника ВЗНС Бучанського РУ ТУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Т.В., головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Ю.М. та директора ТОВ «ВП «Екохімія» Бобрівника О.М., складено акт про пожежу, що виникла у період часу з 28.02.2022 до 30.03.2022 року на об`єкті виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ «ВП «Екохімія».

16.07.2022 на замовлення позивача ФОП Полонською Н.М. на підставі договору та за участі архітектора проекту Полонської Н.В., експерта ОСОБА_2 та інженера технічного нагляду Дмитрашко В.В., складено Експертний звіт № 780-07/22-ЕЗ за наслідками проведення попереднього обстеження для оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності виробничо-складської бази по АДРЕСА_1 .

Судом також було встановлено, позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою від 28.09.2022 про призначення комплексної будівельно-технічної, товарознавчої та експертизи зброї та слідів і обставин її використання, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої майну ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія» внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Як зазначив позивач, 08.11.2022 судовими експертами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в присутності директора позивача ОСОБА_1 проведено обстеження об`єкту дослідження, а саме: виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Комісією експертів у складі судовий експертів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , було виконано комплексну судову будівельно-технічну, товарознавчу експертизу та експертизу зброї та слідів і обставин її використання.

Таким чином, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що саме внаслідок влучання боєприпасів та їх уламків з боку військових формувань Російської Федерації в виробничо-складську базу з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, під час збройної агресії Російської Федерації проти України, зазнала пошкодження як виробничо-складська база з господарськими будівлями та спорудами, що належить позивачу на праві приватної власності, так і належне позивачу майно, яке знаходилось на території вказаної виробничо-складської бази.

Суд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом:

18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Судом було встановлено, що позивач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою від 28.09.2022 про призначення комплексної будівельно-технічної, товарознавчої та експертизи зброї та слідів і обставин її використання, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої майну ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія»» наслідок збройної агресії Російської Федерації.

Комісією експертів у складі судовий експертів ОСОБА_3 , Люльки О.В., Камєнєвої Ю.А., Берегового С.В., Мунчака В.М. та Должевського О.О., було виконано комплексну судову будівельно-технічну, товарознавчу експертизу та експертизу зброї та слідів і обставин її використання. На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1) Який розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок руйнування (пошкодження) будівлі та майна за адресою: м. Буча, вул. Промислова, 2е?

2) Яка причина руйнування (пошкодження) зазначеного майна?

Суд враховує, що відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 23/0047 від 10.11.2023, під час проведення експертного дослідження судовими експертами використовувалась відповідні науково-обґрунтовані методики та методологію, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України, та інші методики, які відповідають положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом від 08.01.1998 № 53/5, в тому числі вимоги Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 та Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858.

У дослідницькій частині висновку експертів по першому питанню в частині будівельно-технічного дослідження зазначено, що за результатами проведених розрахунків вартість будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень та розмір матеріальної шкоди, завданої виробничо-складській базі з господарськими будівлями та спорудами складає 55 428 965,23 грн з ПДВ. Перелік та вартість робіт з реконструкції, які необхідно провести до повного відновлення виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, наведено в додатку № 1 до висновку. Отже, розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок руйнування (пошкодження) виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, на час проведення експертизи складає: 55 428 965,23 грн.

Крім того, у дослідницькій частині висновку експертів по першому питанню в частині товарознавчого дослідження зазначено, що розмір збитків, завданих протиправними діями перешкоджання щодо володіння, користування та розпорядження майном, що є власністю ТОВ «ВП «Екохімія», яке знаходилось на території України, Київська обл., м. Буча, вул. Промислова, 2е, та було пошкоджено внаслідок воєнних дій Російської Федерації, складає 31 774 303,86 грн.

Отже суд встановив, що за результатами проведення експертного дослідження судовими експертами встановлено, що розмір матеріального збитку, який нанесений власнику майна в результаті пошкодження виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, складає 87 203 269,09 грн та складається із збитків, завданих внаслідок руйнування (пошкодження) виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, у розмірі 55 428 965,23 грн та збитків, завданих безпосередньо належному позивачу майну, яке знаходилось на території виробничо-складської бази у розмірі 31 774 303,86 грн.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Умовами пп. 1, 2, 5, 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Судом встановлено, що у наданому позивачем висновку експертів, судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд знаходить поданий позивачем Висновок експертів №26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023, складений за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої експертизи та експертизи зброї та слідів і обставин її використання, є таким, що не викликає сумніву у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим суд приймає вказаний Висновок експертів від 01.02.2023 як належний доказ у даній справі.

Отже Висновком експертів №26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023 встановлено, що причиною руйнування (пошкодження) будівлі та майна, що розташовані за адресою: м. Буча, вул. Промислова, 2е, Київської області, є дія уражаючих факторів артилерійських боєприпасів снарядів, мінометних мін (бризантна, фугасна, осколкова і ударна дії) на будівельні конструкції будівлі внаслідок влучання в споруду під час збройної агресії Російської Федерації проти України, що в свою чергу призвело до пожеж у місцях ураження, а розмір матеріального збитку, який нанесений ТОВ «ВП «Екохмія» в результаті пошкодження виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, складає 87 203 269,09 грн з ПДВ.

Заперечень з боку відповідача щодо наданого позивачем експертного висновку або щодо суми заявлених матеріальних збитків не висловлено. Протилежного суду не доведено.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено висновком експертів №26475/22-49/26476/22-42/26477-56/26478/22-82/26479/26480/22-49/1167/23-82/1168/1169/23-49 від 01.02.2023, яким було виконано оцінку розміру матеріального збитку, нанесеного ТОВ «Виробниче підприємство «Екохімія» в результаті пошкодження виробничо-складської бази з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Промислова, 2е, внаслідок збройної агресії Російської Федерації та визначено її розмір в сумі 87 203 269,09 грн з ПДВ.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Однак, відповідачем не доведено суду відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 87 203 269,09 грн.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 939 400,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Екохімія» (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 2Е, м. Буча, Бучанський район, Київська обл., 08292; код ЄДРПОУ 43413007) 87 203 269,09 грн збитків.

3. Стягнути з держави Російської Федерації в дохід Державного бюджету України 939 400,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	28.02.2024
Оприлюднено	28.03.2024
Номер документу	117910536
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди