Ухвала

від 21.03.2024 по справі 912/2472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21 березня 2024 рокуСправа № 912/2472/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу №912/2472/23 від 19.01.2024

за позовом: Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, вул. Степана Бандери, 7, м. Новоукраїнка, Кіровоградська обл., 27100, в інтересах держави в особі:

позивача 1.: Новомиргородської міської ради, код ЄДР 0405510, вул. Соборності, 227/7, м. Новомиргород, Новоукраїнський р-н, Кіровоградська обл., 26001

позивача 2.: Східного офісу Державної аудиторської служби, код ЄДР 40477689, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600 в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, код ЄДР 40477689, вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006

до відповідача 1.: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд"</a> (далі - ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД"), код ЄДР 40111046, вул. Київська, 34-А, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08131

відповідача 2.: Комунального некомерційного підприємства "Новомиргородська міська лікарня" Новомиргородської міської ради (далі - КНП "Новомиргородська МЛ" Новомиргородської міської ради), код ЄДР 37324478, вул. Соборності, 92, м. Новомиргород, Кіровоградська обл., 26000

про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 68 246,76 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Ледовська Т.В., посвідчення №075370 від 01.03.2023;

від позивача 1. - участі не брав;

від позивача 2. - Тодорова О.Л., виписка з ЄДР (в порядку самопредставництва);

від відповідача 1. (в режимі відеоконференції) - адвокат Попов А.В., довіреність №б/н від 09.02.2024;

від відповідача 2. - участі не брав.

У підготовчому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в особі: Новомиргородської міської ради, Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області до ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД", КНП "Новомиргородська МЛ" Новомиргородської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 68 246,76 грн.

Ухвалою від 19.01.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2472/23, ухвалив справу №912/2472/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.02.2024 - 15:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

12.02.2024 до господарського суду засобами поштового зв`язку від відповідача 1. надійшли:

- клопотання №б/н від 05.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду;

- відзив на позовну заяву №б/н від 05.02.2024 з вимогою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданого клопотання №б/н від 05.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду відповідач 1. зазначив, що прокурор, обґрунтовуючи наявність у Новомиргородської міської ради функцій зі здійснення контролю фінансово-господарської діяльності за Комунальним некомерційним підприємством "Новомиргородська міська лікарня" Новомиргородської міської ради посилається на Статут даної лікарні, відповідно до якого: згідно до п. 10.4. Засновник має право здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства та контроль за якістю та обсягом надання медичної допомоги. Однак, в тому ж Статуті в п. 10.3. зазначено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства здійснюють відповідні державні органи в межах їх повноважень та встановленого чинним законодавством України порядку.

У випадку подачі прокурором даного позову саме інтерес держави, як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не отримує ніякого конкретного матеріального або нематеріального блага, конкретні матеріальні блага повертаються на казначейський розрахунковий рахунок відповідача 2, а не державі.

Тобто, відповідач 1. повинен сплатити грошові кошти відповідачу 2.

При цьому, в контексті спірних правовідносин, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №903/865/20, від 14.12.2021 у справі №917/565/21 та від 21.12.2021 у справі №917/764/21, зазначає, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством (що аналогічно нашому випадку) виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення.

В той же час позивач 1. не наділений вказаними повноваженнями згідно вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач 1. не має ніяких законних повноважень на проведення перевірок закупівель, виявлення випадків недотримання вимог законодавства у цій сфері, а також повноважень для подачі відповідних позовів в інтересах інших юридичних осіб, у зв`язку з чим не можуть бути позивачами у цій справі. Не можна стверджувати та робити висновки про бездіяльність будь-яких осіб (зокрема відносно Позивача 1), якщо у даного суб`єкта на законодавчому рівні відсутні, по-перше, повноваження для вчинення дій, за не вчинення яких Прокурором дається оцінка їх начебто бездіяльності, а по-друге, у них немає будь-яких законних зобов`язань хоч якось реагувати на подібні листи прокурора.

Держаудитслужба проводить контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель не тільки шляхом проведення моніторингу закупівлі (яка проводиться тільки в період дії Договору), а й шляхом проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідач 2. є юридичною особою публічного права, права та обов`язки якої набуває з моменту державної реєстрації та самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України та має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у судах, тобто спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.

Крім того чинне законодавство, в тому числі Закон України про місцеве Самоврядування, не наділяє позивача 1 правом та повноваженнями на звернення з позовом до підлеглих комунальних підприємств та їх контрагентів з питань, що стосуються укладання, виконання та розірвання договорів, укладених такими комунальними підприємствами та їх контрагентами, в тому числі, з вимогами про застосування реституції, як наслідку нікчемності договорів; а також не наділяє правом на подання позовів в інтересах таких комунальних підприємств.

Ухвалою від 15.02.2024 господарський суд відзив №б/н від 05.02.2024 на позовну заяву залишив без розгляду.

Протокольною ухвалою від 15.02.2024 на підставі ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.03.2024 о 12:00 год.

22.02.2024 до господарського суду від Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшли заперечення №53/03-889ВИХ-24 від 19.02.2024 на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з відповідним обґрунтуванням.

Протокольною ухвалою від 05.03.2024 на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.03.2024 о 12:00 год.

Розглядаючи клопотання №б/н від 05.02.2024 відповідача 1. про залишення позовної заяви без розгляду, господарський суд зазначає таке.

Якщо суд, після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 сформувала правові висновки про застосування вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав та обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Водночас, правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

Більш того, як вказано у п. 6.43 постанови Великої Палати Верховною Суду від 15.09.2019 у справі №903/129/18, сам факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до Статуту КНП "Новомиргородська МЛ", затвердженого рішенням Новомиргородської міської ради №284 від 25.06.2021, засновником Комунального некомерційного підприємства "Новомиргородська міська лікарня" Новомиргородської міської ради є Новомиргородська міська рада (п. 1.3).

Основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг в порядку та обсязі, встановлених законодавством (п. 3.1 Статуту).

Джерелами формування майна та коштів, серед іншого, є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) (п. 5.3.2 Статуту).

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства здійснюють відповідні державні органи в межах їх повноважень та встановленого чинним законодавством України порядку (п. 10.3. Статуту).

Засновником та Власником Підприємства є Новомиргородська територіальна громада в особі Новомиргородської міської ради.

КНП "Новомиргородська МЛ" є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів. Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти.

Отже, Новомиргородська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, і є належним позивачем у справі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1,7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 з наступними змінами та доповненнями, Державна аудиторська служба (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3, 9 п.4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1. вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби з наступними змінами та доповненнями, згідно з яким Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області.

Ураховуючи викладене, позивачем 2 у даному спорі є Східний офіс Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.

Щодо "нездійснення захисту", то останнє виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 зазначено, що нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у п. 81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Новоукраїнською окружною прокуратурою у листі від 01.06.2023 №53/03-3196ВИХ-24, який адресований Східному офісу Держаудитслужби та управлінню Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області, наведено допущені порушення при укладенні Додаткових угод до Договору №10 про постачання електричної енергії споживачу від 21.01.2021.

Листом від 04.07.2023 №041131-17/2095-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області намірів вжити реальних заходів на усунення виявлених порушень не виявило.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт незвернення відповідного суб`єкта владних повноважень, на якого покладено обов`язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб`єктом владних повноважень.

Згадана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність Держаудитслужби. Тому звернення до суду прокурора в інтересах цього органу є обґрунтованим і правомірним.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно із ч. 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Новомиргородської територіальної громади Кіровоградської області таким органом місцевого самоврядування є Новомиргородська міська рада.

Засновник та Орган управління має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності Підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає Засновнику фінансову та іншу звітність, у терміни Органом управління (п. 10.4. Статуту).

Крім того, майно КНП "Новомиргородська МЛ" перебуває в комунальній власності Новомиргородської територіальної громади в особі Новомиргородської міської ради. Засновником та Власником Підприємства є Новомиргородська територіальна громада в особі Новомиргородської міської ради.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. З п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, КНП "Новомиргородська МЛ" у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Водночас, ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку.

Згідно із ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електроенергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21,06.2023 у справі №905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Вивченням матеріалів закупівлі встановлено, що витрати на оплату електричної енергії за Договором №10 від 21.01.2022, укладеним КНП "Новомиргородська МЛ" з ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД", здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету.

Таким чином, КНП "Новомиргородська МЛ" розпорядилося не власними коштами, а витратило бюджетні кошти, виділені із місцевого бюджету.

Отже, оскільки засновником КНП "Новомиргородська МЛ" та власником його майна є Новомиргородська територіальна громада в особі Новомиргородської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом охорони здоров`я коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, слідує висновок про те, що Новомиргородська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.

Новоукраїнською окружною прокуратурою 13.07.2023 за №53/03-3995ВИХ-23 направлено лист до Новомиргородської міської ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КНП "Новомиргородська МЛ" та ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.

Однак відповідь на вказаний лист Новомиргородською міською радою не надано.

Вказане свідчить про нездійснення Новомиргородською міською радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Вказані повідомлення позивачами не оскаржувались, будь-які заперечення на них до прокуратури або суду не надходили.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам ст. 162, 164 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ч. 3-5 ст. 53 ГПК України і ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачами, які не вжили заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку та довів підстави представництва у даній справі.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду та відповідно у задоволенні клопотання №б/н від 05.02.2024 відповідача 1. про залишення позовної заяви без розгляду господарський суд відмовляє.

Керуючись ст. 3, 12, 182-183, 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання №б/н від 05.02.2024 відповідача 1. про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Копії ухвали направити Новоукраїнській окружній прокуратурі Кіровоградської області, Кіровоградській обласній прокуратурі, позивачам, відповідачу 1. через систему "Електронний суд", відповідачу 2. засобами поштового зв`язку, а також на e-mail: novomed56@ykr.net.

Повний текст ухвали суду складено 26.03.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.