Рішення

від 14.03.2024 по справі 912/2116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 рокуСправа № 912/2116/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Колісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/2116/23 від 27.11.2023

за позовом: Першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27400, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивач. 1: Східний офіс Державної аудиторської служби, код ЄДР 40477689, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600 в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, код ЄДР 40477689, вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006

позивач 2.: Кіровоградська обласна рада, код ЄДРПОУ 22223982, пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25022

до відповідача 1.: гр. Матвієнко Надії Леонідівни (далі - гр. Матвієнко Н.Л. ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідача 2.: Біляївського психоневрологічного інтернату (далі - Біляївський ПНІ), код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430

про визнання недійсним договору та додаткових угод закупівлі як таких, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Черниш Г.Р., посвідчення №075377 від 01.03.2023;

від позивача 1. - участі не брали;

від позивача 2. - Фенько А.О., виписка з ЄДР (в порядку самопредставництва);

від відповідача 1. - участі не брали;

від відповідача 2. - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Східний офіс Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградська обласна рада до гр. Матвієнко Н.Л. та Біляївського ПНІ з вимогами:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у господарській справі.

2. Залучити до участі у справі Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (просп. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49004, ЄДРПОУ 20306037) як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

3. Витребувати від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2021 №54/46-р/к у справі №54/4-21 та документів, що стали підставою для його прийняття.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладений між Біляївським психоневрологічним інтернатом та ФОП Матвієнко Н.Л.

5. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 03.07.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом та ФОП Матвієнко Н.Л.

6. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.08.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом та ФОП Матвієнко Н.Л.

7. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 01.12.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом та ФОП Матвієнко Н.Л.

8. Стягнути з Матвієнко Н.Л. ( АДРЕСА_2 , код ЗКПО НОМЕР_2 ) на користь Біляївського психоневрологічного інтернату (27340, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Біляївка, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 13757762) 181 121,37 грн., а з Біляївського психоневрологічного інтернату одержані ним за рішенням суду 181 121,37 грн стягнути в дохід держави.

9. Покласти на Відповідачів обов`язок нести всі судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи в суді.

10. Про дату, час і місце розгляду справи поінформувати Кіровоградську обласну прокуратуру.

В обґрунтування позовних вимог прокурор на те, що в діях ФОП Матвієнко Н.Л. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Тому договір про закупівлю товару за державні кошти №12 від 01.02.2017, укладений за підсумками аукціону, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Матвієнко Н.Л. на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. Ураховуючи, що додаткові угоди №1 від 03.07.2017, №2 від 01.08.2017 та №3 від 01.12.2017 є невід`ємною частиною Договору, що підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, вони також мають бути визнані недійсними з тих самих підстав. Крім того, в порядку застосування наслідків недійсності Договору про закупівлю товару за державні кошти від 01.02.2017 №12, одержані ФОП Матвієнко Н.Л. за договором кошти підлягають стягненню за рішенням суду на користь Біляївського психоневрологічного інтернату, а після цього стягненню з останнього на користь держави.

09.12.2021 державним реєстратором внесено запис №2004430060006002765 про припинення підприємницької діяльності ФОП Матвієнко Н.Л.

Суддя при здійсненні судочинства має доступ до інформації Реєстру в обсязі, необхідному для ідентифікації учасників судового процесу (ст. 11 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус").

Так, судом з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що гр. Матвієнко Н.Л. , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 27.11.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2116/23, ухвалив справу №912/2116/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.12.2023 - 11:00, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи, у задоволенні заяви про залучення до участі у справі Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладеній у п. 2 прохальної частини позовної заяви, відмовив; клопотання прокурора про витребування доказів, викладене у п. 3. прохальної частини позовної заяви, задовольнив, витребував у Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчені копії рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2021 №54/46-р/к у справі №54/4-21 та документів, що стали підставою для його прийняття. Зазначені докази подати до суду у строк до 11.12.2023.

15.12.2023 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача 2. надійшла заява №б/н від 15.12.2023 про розгляд справи без участі з проханням у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні та керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу №912/2116/23 без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

25.12.2023 до господарського суду від позивача 2. надійшла заява №б/н від 25.12.2023, відповідно до якої Кіровоградська обласна рада повідомляє, що підтримує подану першим заступником керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області позовну заяву в повному обсязі та просить суд її задовольнити.

Протокольною ухвалою від 26.12.2023, на підставі ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.01.2024 об 11:30 год. Зобов`язано Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до дати підготовчого засідання суду виконати вимоги п. 9 ухвали суду від 27.11.2023 у даній справі.

15.01.2024 до господарського суду від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли пояснення №54-02/56 від 10.01.2024 у справі №912/2116/23, до яких додано докази, які витребовувалися судом ухвалою від 27.11.2023.

Протокольною ухвалою від 16.01.2024 господарським судом за власною ініціативою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2024 о 15:30 год.

23.01.2024 до господарського суду від Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшли письмові пояснення №52/04-398ВИХ-24 від 16.01.2024.

Проте, підготовче засідання, призначене на 30.01.2024, не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Коваленко Н.М., в провадженні якої перебуває дана справа з 29.01.2024 по 02.02.2024 включно була тимчасово непрацездатна.

Ухвалою від 05.02.2024 підготовче засідання призначено на 11:00 - 14.02.2024.

06.02.2024 до господарського суду від Біляївського психоневрологічного інтернату надійшла заява №б/н від 06.02.2024 про розгляду справи без участі, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, розглядати на засіданнях справу №912/2116/23 без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 14.02.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/2116/23 до судового розгляду по суті на 22.02.2024 о 15:30 год., визначив резервну дату судового засідання 14.03.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 22.02.2024 оголошено перерву до резервної дати 14.03.2024 на 11:00 год.

Копії ухвал господарського суду в період з 27.11.2023 і по даний час, направлені на адресу відповідачки 1., зазначену прокурором у позові та яка є адресою її зареєстрованого місця проживання, повернуті з довідками відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, місцезнаходження відповідачки 1. суду відоме, і на таку адресу направлено ухвали господарського суду в період з 27.11.2023 і по даний час.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.04.2019 у справі №922/2887/16 наголошує, що відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачкою 1. та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідачки 1. щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто її власною волею.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача 1. про розгляд даної справи, на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою kr.arbitr.gov.ua розміщено оголошення, яким повідомлено гр. Матвієнко Н.Л. про ухвали суду від 05.02.2024 та від 14.02.2024 у справі №912/2116/23.

Таким чином, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідачки 1. про дату, час та місце проведення засідання суду.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 14.03.2024 за відсутності представників відповідачів та позивача 1.

Прокурор та представник позивача 2. у судовому засіданні 14.03.2024 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача 2., дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив таке.

З позовом до суду звернувся Перший заступник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області.

Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, вважає належними суб`єктами, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Східний офіс Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградську обласну раду.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує на порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ФОП Матвієнко Н.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральній орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансовою контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

При цьому на підставі п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Таким чином відповідно до пп. 1, 3 п. 3, абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 та пп. 20 п. 6 зазначеного Положення саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Вимогами п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України передбачено, що остання здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби та затверджено їх перелік. Так, у складі Держаудитслужби утворено такий міжрегіональний територіальний орган, як Східний офіс Державної аудиторської служби.

Наказом Державної аудиторської служби від 02.06.2016 №23 затверджено положення про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи, у тому числі й Східного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до п. 1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби у складі офісу утворено як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Вказані Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Знам`янською окружною прокуратурою відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 11.08.2023 за №52/04-5982ВИХ-23 повідомлено Східний офіс Держаудитслужби, а також його структурний підрозділ Управління Східного офісу у Кіровоградській області про існування порушення інтересів держави від укладення Договору №12 від 01.02.2017 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Матвієнко Н.Л. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 01.09.2023 за №041131-17/2674-2023 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області повідомлено про відсутність підстав для проведення моніторингу спірної закупівлі, посилаючись на вимоги п. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі". Також зазначено, що відповідно до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на III квартал 2023 року, не передбачено проведення заходів державного фінансового контролю в діяльності Інтернату.

В той же час, органом контролю у своєму листі не вказано й про намір ініціювати перед керівництвом питання щодо включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2023 року проведення заходів державного фінансового контролю в діяльності Інтернату, враховуючи лист прокурора та зазначені порушення, допущені Підконтрольною установою.

Водночас, Управлінням вказано про проведення аналізу інформації, оприлюдненої в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro, по закупівлі UA-2017-01-18-001699-b. Однак, за результатами здійсненого аналізу Управлінні прийшло до висновку, що оспорюваний Договір укладено з дотриманням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на момент укладення останнього.

Також Управлінням зазначено про відсутність підстав для звернення з позовом у спірних правовідносинах. Позиція аргументована тими обставинами, що Управління уповноважене на звернення до суду з позовами лише тих, що передбачені п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних, умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 4, 8 ст. 60 Закону).

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону передбачено, що обласні ради затверджують обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

З матеріалів справи вбачається що, Біляївський ПНІ у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі хлібопродуктів за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня Кіровоградською обласною радою.

Раціональне та ефективне використання коштів обласного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Кіровоградської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, порушує економічні інтереси територіальної громади Кіровоградської області.

Відповідно до Положення про Біляївський психоневрологічний інтернат, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 13.07.2017 №207-гр (далі - Положення) засновником Закладу є Кіровоградська обласна рада.

Відповідно до п. 6 розділу І Положення Біляївський ПНІ належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та перебуває в управлінні Кіровоградської обласної ради.

Заклад утворюється, реорганізовується та ліквідується за рішенням Кіровоградської обласної ради (п. 7 розділу І Положення).

Відповідно до п. 1 розділу V Положення джерелами фінансування Закладу є видатки з обласного бюджету, добровільні пожертвування, благодійні внески юридичних та фізичних осіб, інші джерела, не заборонені законодавством України.

Як зазначалось раніше, фінансування закупівлі UA-2017-01-18-001699-b здійснювалось за рахунок коштів спеціального фонду обласного бюджету.

З викладеного вбачається, що оскільки засновником Біляївського ПНІ та власником його майна є територіальна громада Кіровоградської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього Закладу то саме Кіровоградська обласна рада зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання Біляївським ПНІ коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

Враховуючи вищезгадане саме Кіровоградська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів Держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що Знам`янською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до Кіровоградської обласної ради було направлено лист №52/04-5981ВИХ-23 від 11.08.2023 із зазначенням виявлених прокурором порушень. Крім того, в листі було порушено питання про надання інформації щодо вжитих чи запланованих заходів стосовно визнання недійсним оспорюваного Договору та додаткових угод як таких, що суперечить інтересам держави та суспільства.

З листа Кіровоградської обласної ради №12015-23 від 05.09.2023 вбачається, що остання жодних заходів не вживала та не планує вживати. Органом місцевого самоврядування лише констатовано, що у разі звернення прокурора з вказаним позовом до суду Кіровоградська обласна рада підтримає позовні вимоги.

Вищевказане свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу та небажання захищати порушені інтереси держави у спінорних правовідносинах незважаючи на те, що за поставлений товар сплачено кошти саме обласного бюджету.

Таким чином Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградською обласною радою не вжито та не планується вжиття жодних заходів із захисту порушених інтересів Держави за фактами, викладеними у листах Знам`янської окружної прокуратури.

Отже, органами, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Східним офісом Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградською обласною радою), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними, договору №12 від 01.02.2017 та додаткових угод до нього, як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ФОП Матвієнко Н.Л., застосування наслідків недійсності правочину.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Кіровоградської обласної ради і та наявність підстав для представництва інтересів.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі не оскаржена на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті спору господарським судом встановлено такі обставини, що є предметом доказування у справі.

09.12.2021 державним реєстратором внесено запис №2004430060006002765 про припинення підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позову стосуються спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідачки 1., як фізичної особи-підприємця, якою на момент подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 202-208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Отже, прокурор, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Біляївським психоневрологічним інтернатом у січні 2017 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення спрощеної закупівлі із закупівлі товару, а саме: Хліб пшеничний з борошна І ґатунку (вагою 0,500-0,600 кг) (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2017-01-18-001699-b), доступне за посиланням http://рrozorro.gov.ua/tender/UА-2017-01-18-001699-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 199 815,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі в закупівлі, подано двома суб`єктами господарювання: фізичною особою-підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною та фізичною особою-підприємцем Ананьєвою Галиною Василівною.

За наслідками проведення аукціону ФОП Матвієнко Н.Л. запропоновано остаточну цінову пропозицію в сумі 190 000,00 грн, а ФОП Ананьєва Г.В. в сумі 198 000,00 грн.

За результатами розгляду та оцінки найвигіднішої за ціною тендерної пропозиції переможцем торгів визнано ФОП Матвієнко Н.Л. (протокол засідання тендерного комітету від 27.01.2017 б/н) з ціновою пропозицією 190 000,00 грн.

Розглянувши пропозицію вказаного учасника аукціону, уповноваженою особою по допорогових закупівлях Біляївського психоневрологічного інтернату Піщідою В.Ю. складено Рішення про визначення переможця в допороговій закупівлі Хліба пшеничного з борошна І ґатунку 27.01.2017 згідно якого встановлено, що за результатами кваліфікації пропозиція ФОП Матвієнко Н.Л. відповідає вимогам тендерної документації та, як наслідок, переможцем вказаної закупівлі визначено саме ФОП Матвієнко Н.Л., з якою рекомендовано заключити договір не раніше ніж через 2 робочих дні з дня оприлюднення цього рішення.

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Між Біляївським психоневрологічним інтернатом (Покупець) та ФОП Матвієнко Н.Л. (Продавець) 01.02.2017 укладено договір №12 купівлі-продажу товару (далі - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов`язується упродовж 2017 року, відповідно до заявки Покупця, три рази на тиждень поставляти Покупцеві товар: Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби (Хліб пшеничний з борошна І ґатунку) ДК021:2015 ЄЗС 15810000-9, а саме: хліб пшеничний з борошна І ґатунку, зазначений у Специфікації, яка є додатком до Договору, загальною вагою 23100 кг вартістю 8,22 грн. за одиницю виміру товару на загальну суму 189 882,00 грн., а Покупець - прийняти і оплатити поставлений Товар на умовах даного Договору (п. 1.1, п.5.1 Договору), якість якого відповідає умовам ДСТУ, ГОСТу та іншої нормативно-технічної документації, яка встановлює вимоги до якості Товару, що підтверджується сертифікатом якості виробника (п. 2.1 Договору).

Ціна на Товар, що постачається за даним Договором та загальна сума Договору визначається за відповідною Специфікацією (Додаток 1) до даного Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2. Договору ціна останнього становить 189 882 грн. Відповідно до Специфікації, що є додатком до Договору, ціна хліба пшеничного з борошна І ґатунку складає 8,22 грн за одиницю виміру.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що ціна одиниці Товару вважається дійсною протягом 90 днів з дати підписання Договору. Одноразова зміна ціни за одиницю Товару не може перевищувати 10 відсотків у разі коливання ціни такого Товару на ринку. Постачальник повинен попередити замовника не пізніше 5 днів до зміни ціни та надати підтверджуючі документи (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі. Договір може бути змінено у випадках, передбачених чинним законодавством України за згодою Сторін (п. 11.2. Договору).

Згідно п. 11.3. Договору, будь-які зміни та доповнення за Договором є невід`ємною частиною Договору та мають юридичну силу лише у випадках їх письмового оформлення та скріплення підписами уповноважених представників Сторін і печатками.

Договір та специфікація до нього підписані сторонами та скріплені печатками.

Керуючись умовами п. 3.5 Договору 03.07.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1.

Умовами додаткової угоди №1 у зв`язку зі збільшенням на ринку ціни хліба збільшено ціну за 1 кг хліба на 10 відсотків. Так, вартість хліба пшеничного з борошна І ґатунку визначено в сумі 9,04 грн за одиницю товару. Решта умов Договору залишилась незмінною і обов`язковою для виконання сторонами. Вказана додаткова угода №1 від 03.07.2017 набула чинності з моменту її підписання Сторонами та поширювала свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2017.

В подальшому, керуючись умовами п. 3.5 Договору, у зв`язку зі збільшенням на ринку ціни хліба, 01.08.2017 між Сторонами укладено додаткову угоду №2 якою також збільшено ціну за одиницю товару. Так вартість хліба пшеничного з борошна І ґатунку збільшено на 10 відсотків та визначено в сумі 9,94 грн за одиницю товару. Решта умов Договору залишилась незмінною і обов`язковою для виконання сторонами. Додаткова угода №2 від 01.08.2017 набула чинності з моменту її підписання Сторонами та поширювала свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.08.2017.

Крім того, керуючись умовами п. 3.5 Договору, у зв`язку зі збільшенням на ринку ціни хліба, 01.12.2017 між Сторонами укладено додаткову угоду №3 якою також збільшено ціну за одиницю товару. Так вартість хліба пшеничного з борошна І ґатунку збільшено на 10 відсотків та визначено в сумі 10,93 грн за одиницю товару. Решта умов Договору залишилась незмінною і обов`язковою для виконання сторонами. Додаткова угода №3 від 01.12.2017 набула чинності з моменту її підписання Сторонами та поширювала свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.12.2017.

Згідно листа управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі Кіровоградської області від 31.08.2023 за №02-24-06/944, що надійшов на запит Знам`янської окружної прокуратури від 11.08.2023 за №52/04-5983ВИХ-23 вбачається, що джерелом фінансування Договору №12 від 01.02.2017 є кошти, що надходили на рахунок загального та спеціального фондів обласного бюджету.

Платіжними дорученнями від 09.02.2017 №35 на суму 13 110,90 грн, від 09.03.2017 №67 на суму 14 376,78 грн, від 12.04.2017 №116 на суму 13 382,16 грн, від 20.04.2017 №142 на суму 870,00 грн, від 11.05.2017 №175 на суму 14 286,36 грн, від 02.06.2017 №214 на суму 789,26 грн, від 08.06.2017 №210 на суму 13 045,00 грн, від 11.07.2017 №256 на суму 14 219,92 грн, від 02.08.2017 №400 на суму 2 768,50 грн, від 08.08.2017 №304 на суму 13 632,50 грн, від 08.09.2017 №355 на суму 15 198,26 грн, від 09.10.2017 №402 на суму 16 619,68 грн, від 09.11.2017 №457 на суму 16 072,98 грн, від 05.12.2017 №520 на суму 19 116,57 грн, від 08.12.2017 №503 на суму 13 632,50 грн Біляївським ПНІ переказано на користь ФОП Матвієнко Н.Л. 181 121,37 грн як оплату за поставлений товар за Договором №12 від 01.02.2017.

Рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Колегія) від 11.11.2021 №54/46-р/к у справі №54/4-21 визнано, що ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєва Г.В. вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі в проведеній Біляївським психоневрологічним інтернатом закупівлі за бюджетні кошти хлібопродуктів з оголошенням UА-2017-01-18-001699-b.

Рішення Колегії обґрунтоване спільними інтересами та взаємозв`язком ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєва Г.В., а саме:

- родинними зв`язками, у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме вказані учасники є матір`ю та донькою. Отже, виступаючи в Торгах як окремі незалежні суб`єкти господарювання, будучи при цьому пов`язаними особами, ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєва Г.В. не мали наміру конкурувати в них. Метою їх участі в Торгах було забезпечення спільного комерційного інтересу, зокрема, щодо отримання прибутку, що впливало на їх поведінку під час участі в Торгах, а отже між ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєвою Г.В. була відсутня економічна конкуренція, одним із результатів якої є здобуття завдяки власним досягненням переваг між іншими учасниками торгів;

- подачею тендерних пропозицій в один і той же день з невеликим проміжком у часі;

- перерахування коштів електронним майданчикам за участь у торгах в один день;

- використанням однієї ІР-адреси під час участі в аукціоні. ІР-адреса, з якої учасники заходили на аукціон використовувалась за адресою проживання (реєстрації) ФОП Матвієнко Н.Л. та є фактичною адресою місцезнаходження останньої;

- використанням одних ІР-адрес при подачі податкової звітності;

- використанням у своїй господарській діяльності однієї електронної поштової скриньки;

- спільними особливостями електронних файлів у Торгах. Електронні файли ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєвої Т.В., завантажені в електронні систему закупівель Prozorro під час участі в аукціоні мають однакові особливості, які свідчать про єдине джерело їх походження, що підтверджує той факт, що документи готувалися спільно або між учасниками відбувся обмін інформацією та спільне узгодження умов участі в аукціоні;

- ціновою поведінкою під час підготовки та участі в аукціоні ФОП Ананьєва Г.В. не конкурувала з іншим учасником - ФОП Матвієнко Н.Л. на аукціоні, будучи пов`язаною з нею родинними зв`язками, первинні та остаточні цінові пропозиції зменшила не суттєво та таким чином своєю участю лише створювала видимість конкуренції з ФОП Матвієнко Н.Л., що свідчить про те, що вона з самого початку не збиралась перемагати в аукціоні і укладати відповідний договір із Замовником, а підготувала свої тендерні пропозиції з метою забезпечення перемоги іншого учасника.

Ураховуючи наведене, Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що учасники цієї закупівлі узгодили свої дії під час підготовки та участі у торгах, замінили ризики, що породжує конкуренцію, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки призвела до усунення між ними конкуренції під час участі у торгах, а як наслідок спотворили підсумки проведених Біляївським психоневрологічним інтернатом торгів, порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату.

Вимогами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до інформації, наданої Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України листом від 27.10.2023 №54-02/2185 вбачається, що з метою повідомлення про прийняте органом контролю рішення та надання витягу з останнього, Комітетом за адресою місцезнаходження ФОП Матвієнко Н.Л. скеровано лист від 15.11.2021 за №54-02/4563. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП Матвієнко Н.Л. згаданий лист та витяг з рішення отримано 19.11.2021.

Враховуючи вимоги ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що рішення Комітету набрало законної сили 19.01.2022. проте штраф у добровільному порядку ФОП Матвієнко Н.Л. не сплачено, рішення Комітету до суду не оскаржено. Аналогічно не оскаржено рішення Комітету й ФОП Ананьєвою Г.В.

Зважаючи на вищевказані обставини Комітетом до господарського суду Кіровоградської області подано позовну заяву про стягнення з ФОП Матвієнко Н.Л. штрафу та пені.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2023 у справі №912/1569/22 позов Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено у повному обсязі. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення у зазначеній справі набрало законної сили 31.03.2023.

Як наслідок рішення Колегії від 11.11.2021 № 54/46-р/к у справі № 54/4-21 є законним та обґрунтованим та таким що набрало законної сили.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірного договору, суд зазначає, що такі містять ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі №577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Ураховуючи необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільним та обґрунтованим задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною. Це сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

У даній справі прокурор звернувся до суду з оскарженням Договору №12 від 01.02.2017 та додаткових угод до нього №1-3 у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства та просить визнати їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України. При цьому, ураховуючи наявність умислу лише Матвієнко Н.Л. , як сторони оспорюваного договору, одержані нею за цим правочином 181 121,37 грн на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, за твердженням прокурора, підлягають поверненню іншій стороні договору, а з неї - стягненню в дохід держави.

Господарський суд зазначає, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Отже, для прийняття рішення зі спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч. 1 ст. 95 Конституції України). Положення ч. 3 ст. 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України, Конституційний Суд України розглядає як намагання держави при здійсненні бюджетного процесу дотримуватися рівномірного співвідношення між доходною та видатковою частинами Державного бюджету України і як її завдання та обов`язок при цьому реалізовувати конституційні засади розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення її суверенітету і економічної самостійності, утвердження прав і свобод людини (рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі". Цей Закон, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Сфера публічних закупівель є функціонально орієнтованим елементом економічної безпеки держави, вбудованим у механізм функціонування бюджетного сектора економіки, ресурсно-економічного і фінансового забезпечення галузей державного управління, освіти, культури та охорони здоров`я. При цьому економічна безпека у сфері закупівель полягає в цільовому та ефективному витрачанні бюджетних коштів, дотриманні необхідної якості товарів, що поставляються, і послуг, максимально повному використанні конкурсних правил при виборі постачальників, протидії кримінально- корупційним загрозам.

Забезпечення економічної безпеки у сфері публічних закупівель означає її розвиток відповідно до суспільно необхідних потреб державних інститутів, економічних норм і нормативів забезпеченості та витрачання відповідних ресурсів, встановлених стандартів якості та ефективності та в рамках правового поля.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

При цьому метою Закону України "Про публічні закупівлі" є саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. 32, 33 постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково - технічного прогресу.

Держави - учасниці Конвенції ООН проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції є, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).

У сфері державних закупівель та управління державними фінансами кожна Держава - учасниця, зокрема й Україна, вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними (ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН проти корупції).

Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенцій та підриву авторитету України.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19).

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №912/111/23.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Оголошуючи проведення відкритих торгів, Біляївський психоневрологічний інтернат мав на меті не просто задовольнити потребу закупівлі хлібу, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Натомість обставини вчинення ФОП Матвієнко Н.Л. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі Біляївським психоневрологічним інтернатом хлібопродуктів (ідентифікатор закупівлі UA-2017-01-18-001699-b), підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2021 №54/46-р/к у справі №54/4-21.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ФОП Матвієнко Н.Л., результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямованні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Як вище було зазначено, в силу вимог ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення Колегії від 11.11.2021 №54/46-р/к у справі №54/4-21 є законним та обґрунтованим та таким що набрало законної сили.

Порушення ФОП Матвієнко Н.Л. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Біляївським психоневрологічним інтернатом тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєвої Г.В. є узгодженою поведінкою, що стосується спотворенні результатів торгів, проведених Інтернатом із придбання хлібопродуктів.

Через вчинення ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєвою Г.В. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене дії ФОП Матвієнко Н.Л. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення Договору про закупівлю хлібопродуктів №12 від 01.02.2017 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій ФОП Матвієнко Н.Л. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Тендер відбувся за реальної (фактичної) участі в ньому двох учасників - ФОП Матвієнко Н.Л. та ФОП Ананьєвої Г.В., які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендеру.

Отже, придбання Біляївським психоневрологічним інтернатом хлібопродуктів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендеру її видимості.

Поведінка ФОП Матвієнко Н.Л. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

З огляду на викладене Договір про закупівлю товару за державні кошти №12 від 01.02.2017, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Матвієнко Н.Л., на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Враховуючи, що додаткові угоди №1 від 03.07.2017, №2 від 01.08.2017 та №3 від 01.12.2017 є невід`ємною частиною Договору №12 від 01.02.2017 (який підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України), вони також є недійсними з тих самих підстав.

До аналогічного висновку прийшов й Верховний Суд, зазначивши у п. 46 постанови від 15.12.2021 року у справі №922/2645/20, що договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Взаємовиключні висновки судів щодо нікчемності такого договору (суд першої інстанції визнав такі обставини недоведеними, а суд апеляційної інстанції навпаки доведеними), що мали наслідком відмову у позові, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм ст. 228 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №912/111/23.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочинну належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Аналогічний правовий висновок сформовано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд і у справі №905/77/21.

Договір про закупівлю товару №12 від 01.02.2017 було оспорено з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ФОП Матвієнко Н.Л.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Платіжними дорученнями від 09.02.2017 №35 на суму 13 110,90 грн, від 09.03.2017 №67 на суму 14 376,78 грн, від 12.04.2017 №116 на суму 13 382,16 грн, від 20.04.2017 №142 на суму 870,00 грн, від 11.05.2017 №175 на суму 14 286,36 грн, від 02.06.2017 №214 на суму 789,26 грн, від 08.06.2017 №210 на суму 13 045,00 грн, від 11.07.2017 №256 на суму 14 219,92 грн, від 02.08.2017 №400 на суму 2 768,50 грн, від 08.08.2017 №304 на суму 13 632,50 грн, від 08.09.2017 №355 на суму 15 198,26 грн, від 09.10.2017 №402 на суму 16 619,68 грн, від 09.11.2017 №457 на суму 16 072,98 грн, від 05.12.2017 №520 на суму 19 116,57 грн, від 08.12.2017 №503 на суму 13 632,50 грн Біляївським ПНІ переказано на користь ФОП Матвієнко Н.Л. 181 121,37 грн як оплату за поставлений товар за Договором №12 від 01.02.2017.

Таким чином, ФОП Матвієнко Н.Л. отримано грошові кошти у загальному розмірі 181 121,37 грн.

Отже, ФОП Матвієнко Н.Л., маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення Договору про закупівлю товару за державні кошти №12 від 01.02.2017 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяла участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнила бюджетні кошти в сумі 181 121,37 грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у ФОП Матвієнко Н.Л. умислу на укладення спірного договору (з врахуванням додаткових угод до нього), який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.

Ураховуючи наявність умислу лише у ФОП Матвієнко Н.Л., як сторони оспорюваного Договору №12 від 01.02.2017 (з врахуванням додаткових угод до нього), одержані нею 181 121,37 грн за цим правочином повинні бути повернуті Біляївському ПНІ, як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає таке.

При поданні до господарського суду позовної заяви, прокурором сплачено судовий збір у розмірі 13 452,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2400 від 17.10.2023.

Водночас згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку сплачений прокурором за подання позову судовий збір господарський суд покладає на винну сторону, тобто на відповідача 1.

Отже, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1. у розмірі 13 452,82 грн.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладений між Біляївським психоневрологічним інтернатом (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) та Фізичною особою-підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 03.07.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) та Фізичною особою-підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.08.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) та Фізичною особою-підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 01.12.2017 до договору купівлі-продажу товару від 01.02.2017 №12, укладеного між Біляївським психоневрологічним інтернатом (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) та Фізичною особою-підприємцем Матвієнко Надією Леонідівною (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути з гр. Матвієнко Надії Леонідівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Біляївського психоневрологічного інтернату (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) 181 121,37 грн, а з Біляївського психоневрологічного інтернату (код ЄДР 13757762, вул. Лісова, 1, с. Біляївка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 27430) одержані ним за рішенням суду 181 121,37 грн стягнути в дохід держави.

Стягнути з гр. Матвієнко Надії Леонідівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДР 02910025, вул. Велика Пермська, буд. 4, м. Кропивницький, 25006) судовий збір у розмірі 13 452,82 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Знам`янській окружній прокуратурі Кіровоградської області, Кіровоградській обласній прокуратурі, позивачам, відповідачу 2. через систему "Електронний суд", а також відповідачу 1. засобами поштового зв`язку.

Повне рішення складено 26.03.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.