Ухвала

від 18.03.2024 по справі 161/4331/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4331/24

Провадження № 4-с/161/27/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Луцькуцивільну справуза скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії.

Свою скаргу обгрунтовує тим, що маючи намір відчужити нерухоме майно у нотаріальній конторі дізнався про наявність арештів, накладених на його майно. В подальшому звернувся до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно з якої встановлено, що державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було накладено арешт згідно постанови б/н від 30.11.2009 на все нерухоме майно боржника, реєстраційний номер обтяження №9296565 від 30.11.2009. На звернення до відділу виконавчої служби його повідомлено, що встановити в межах якого виконавчого провадження було накладено арешт не виявилось можливим та відмовлено у знятті вказаного арешту. Наявність арешту майна за відсутності на те правових підстав порушує його право власності, оскільки він не може вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Вважає бездіяльність органів виконавчої служби незаконною, просить скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (Реєстраційнийномер обтяження№9296565), зареєстрованийна підставіпостанови б/нстаршого державноговиконавця відділуДержавної виконавчоїслужби Луцькогорайонного управлінняюстиції від30.11.2009.

Від скаржника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги за скаргою підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови б/нстаршого державноговиконавця відділуДержавної виконавчоїслужби Луцькогорайонного управлінняюстиції від30.11.2009наявний арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (Реєстраційний номер обтяження №9296565).

Як вбачається з листа начальника Луцького відділудержавної виконавчоїслужби уЛуцькому районіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Українивід 13.02.2024, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень у розділах «Пошук ВД/ВП ( спец. Розділ.), «пошук ВД/ВП» та «Пошук ВД/ВП ( архів) встановити в межах яких виконавчих проваджень були накладені арешти не виявилось можливим у зв`язку з відсутністю їх в системі, виконавчі провадження знищено після закінчення строку їх зберігання.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого від 06.02.2024 наявний арешт нерухомого майна, реєстраційний номер №9296565, зареєстрований 30.11.2009 на підставі постанови б/н старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції від 30.11.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно зч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зіст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

При цьому, приписами частини першоїстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»визначено мету накладення арешту, а саме: арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Належними та допустимими доказами підтверджено, що рішення суду на примусовому виконанні не перебуває, виконавче провадження в межах якого було накладено арешт завершено провадженням, арешт майна протягом тривалого часу продовжує бути чинним, що позбавляє власника на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

В силу Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року №606-ХІV) у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, накладення арешту та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження вищевказаним майном.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для арешту майна, враховуючи конституційний принцип непорушності права власності особи, права заявника існуванням арешту на належне йому на праві власності майно порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З врахуваннямнаведеного, скарга ОСОБА_1 на бездіяльністьЛуцького відділудержавної виконавчоїслужби уЛуцькому районіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Українита зобов`язаннявчинити діїпідлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Луцькийвідділ державноївиконавчої службиу Луцькомурайоні Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни скасуватиарешт нерухомогомайна ОСОБА_1 (Реєстраційнийномер обтяження№9296565),зареєстрований на підставіпостанови б/нстаршого державноговиконавця відділуДержавної виконавчоїслужби Луцькогорайонного управлінняюстиції від30.11.2009.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 25 березня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.