Рішення

від 14.03.2024 по справі 914/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Справа № 914/124/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг"

про визнання трудових відносин припиненими у зв`язку із звільненням з посади директора

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" про визнання трудових відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" припиненими з 04.01.2024 у зв`язку із звільненням з посади директора, із внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач подав заяву (вх.№7368/24 від 14.03.2024) про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 . У поданій заяві також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує.

Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" утворене його засновниками у відповідності та на підставі чинного законодавства України шляхом об`єднання майна, коштів, права, праці, інших не заборонених законом засобів для самостійного ведення на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку (пункт 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг").

Згідно із долученим до матеріалів справи статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", що затверджений рішенням загальних зборів товариства 10.05.2017, яке оформлене протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" від 10.05.2017 (надалі - статут), його засновниками є дві фізичні особи (громадяни України), кожному з яких належить частка в розмірі, що становить 50% розміру статутного капіталу товариства.

Пунктами 14.1. - 14.3. статуту передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються із засновників товариства або призначених ними представників. До компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства. Загальні збори засновників вважаються повноважними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до пункту 14.4. статуту, у товаристві створюється виконавчий одноособовий орган - директор.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" (ідентифікаційний код 41329550) є ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 був обраний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" від 10.05.2017, що оформлене протоколом №1 від 10.05.2017.

22.11.2023 позивач надіслав учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" та безпосередньо відповідачу заяву від 22.11.2023 про звільнення за власним бажанням, в якій ОСОБА_1 просить звільнити його з посади директора за власним бажанням в найкоротші розумні строки.

28.11.2023 позивач надіслав учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" повідомлення від 23.11.2023 №11/23 про скликання загальних зборів учасників товариства, яким виконавчий орган Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" (ідентифікаційний код 41329550), а саме директор товариства - ОСОБА_1 , повідомляє, що керуючись статтями 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на вимогу директора товариства, скликаються загальні збори учасників товариства, що відбудуться 04.01.2024 о 12:00 год за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, 04.01.2023 для участі у загальних зборах не прибув жоден із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", про що ОСОБА_1 , як директором товариства, складено протокол від 04.01.2024 про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", скликані на 04.01.2024, не відбулись.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з тим, що загальні збори учасників, скликані на 04.01.2024, не були повноважними, тому на зборах не було прийнято жодних рішень, в тому числі рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг".

Як вказав позивач, враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" про визнання трудових відносин позивача з відповідачем припиненими з 04.01.2024, тобто фактично із дня коли директором було вжито усіх законодавчо визначених механізмів для його звільнення, а у учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" був обов`язок розглянути питання про звільнення його з посади директора.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина 1 статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України). Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі N 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі N 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі N 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі N 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №448/362/22.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (частина 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор, виконавчий орган), як будь-який інший працівник, дійсно має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, втім рішення про таке звільнення має бути прийняте загальними зборами товариства.

При цьому, колегія суддів вважає, що повідомлення власника або уповноваженого ним органу в даному випадку повинно бути здійснено шляхом фактичного (безпосереднього) подання оригіналу заяви про звільнення саме роботодавцю, як юридичній особі (відповідач у справі).

Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2023 позивач надіслав учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" та безпосередньо відповідачу заяву від 22.11.2023 про звільнення за власним бажанням, в якій ОСОБА_1 просить звільнити його з посади директора за власним бажанням в найкоротші розумні строки.

Разом з цим, як вказано в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, колегія суддів акцентує увагу на тому, що звільненням посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Тобто, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.

Для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу/посадової особи товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 навела свою правову позицію щодо правової природи відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (частини 1 та 2 статті 97 ЦК України). Частинами 1 - 4 статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону №2275-VIII).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина 1 статті 29 Закону №2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII). Разом з тим Закон №2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору. Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина 1 статті 99 ЦК України, пункт 7 частини 2 статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був обраний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" від 10.05.2017, що оформлене протоколом №1 від 10.05.2017.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що з ОСОБА_1 укладався трудовий договір (контракт). Учасники справи не стверджували про існування таких обставин та не посилались на докази, які можуть це підтвердити. Про необхідність укладення трудового договору також не зазначено у протоколі № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" від 10.05.2017.

З огляду на вказане між позивачем та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак в даному випадку у спірних правовідносинах не застосовуються норми КЗпП України, які визначають порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Разом з тим, як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, суд враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

З огляду на вказане в даному випадку спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 по справі №145/166/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, де вказано, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 також наведено правову позицію щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства за його ініціативою.

Як вже зазначалося, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина 1 статті 98 ЦК України). Статтею 31 Закону №2275-VIII передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону №2275-VIII, частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Відповідно до положень частин 2, 5 та 11 статті 32 Закону №2275-VIII, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач дотримався визначеного законом та статутом порядку скликання загальних зборів учасників товариства з власної ініціативи, надіславши 28.11.2023 учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" повідомлення від 23.11.2023 №11/23 про скликання загальних зборів учасників товариства на 04.01.2024, із зазначенням у повідомленні порядку денного, до якого включив питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Однак як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2023 для участі у загальних зборах не прибув жоден із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", про що ОСОБА_1 , як директором товариства, складено протокол від 04.01.2024 про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг", скликані на 04.01.2024, не відбулись.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, загальні збори учасників товариства, скликані на 04.01.2024, не відбулись, тому на зборах не було прийнято жодних рішень, в тому числі рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг".

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства за рішенням зборів учасників товариства.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі 127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Отже в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку із звільненням з посади директора.

Щодо вимоги про внесення змін до відомостей про керівника товариства, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, щоб дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, в тому числі, висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням змін до відомостей про керівника товариства, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити. Зокрема з врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Трейдінг» з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку із звільненням з посади директора, із внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Трейдінг», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією №2564-5924-2634-1164 від 11.01.2024.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Трейдінг» (79020, місто Львів, проспект Чорновола, будинок 99, квартира 15, ідентифікаційний код 41329550) з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку із звільненням з посади директора, із внесенням змін до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Інвест Трейдінг» (79020, місто Львів, проспект Чорновола, будинок 99, квартира 15, ідентифікаційний код 41329550), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Інвест Трейдінг" (79020, місто Львів, проспект Чорновола, будинок 99, квартира 15, ідентифікаційний код 41329550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.03.2024.

Суддя Петрашко М.М.