Рішення

від 25.03.2024 по справі 914/142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024 Справа № 914/142/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМІКС»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯХ»

про: стягнення 63 044,91 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2024р. через систему «Електронний суд» на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМІКС» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯХ» про стягнення 63 044,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети, про отримання якої матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, а також три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМІКС» (Позивач) поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНЯХ» (Відповідач) прийняло одну одиницю фарби силіконової XF 7024 9 л, база А, одну одиницю фарби силіконової XF 5021 9л, база С та двадцять п`ять одиниць фарби силіконової XF 9010 9л, база А. Загальна вартість поставленого товару з урахуванням ПДВ становить 61 202,52 грн, що підтверджується видатковою накладною АР-170823/25 від 17 серпня 2023 року, яку Позивач та Відповідач підписали та скріпили печатками Товариств.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено скріншоти витягів з ділової переписки Позивача та Відповідача через додаток Viber, які стосуються отримання та підтвердження замовлення.

Відповідач визнав заборгованість перед Позивачем у сумі 61 202,52 грн, підписавши та скріпивши печаткою товариства акт звірки взаєморозрахунків за серпень 2023 року.

Також, Позивач звертає увагу суду, що між Позивачем та Відповідачем існують сталі господарські відносини і Відповідач добросовісно виконував договірні зобов`язання, що, зокрема, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНЯХ» за період з 1 січня 2022 року по 4 липня 2023 року, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, відповідно до якого Відповідач добросовісно виконав обов`язок з оплати вартості товару за одинадцятьма аналогічними господарськими операціями.

Позивач стверджує про те, що до та після звернення з вимогою вих. № 27092023/1 від 27.09.2023р., в період між 18 вересня 2023 року та 14 листопада 2023 року, Позивач неодноразово звертався до Відповідача у діловій переписці в додатку Viber, який використовується керівником підприємства Відповідача, з вимогою виконати своє договірне зобов`язання та оплатити вартість поставленого товару, проте, хоча у діловий переписці Відповідач просив зачекати з оплатою, така не була проведена, надалі повідомлення Позивача були переглянуті, однак, Відповідач не надав на них жодної відповіді.

Матеріали справи не містять будь-яких претензій, зауважень чи рекламацій відносно поставленого товару від Відповідача.

Позивач, вважаючи, що зобов`язання було порушене Відповідачем, який є покупцем за договором поставки, звернувся до господарського суду з позовною заявою, та, окрім суми заборгованості за договором, просить стягнути з Відповідача 3% річних, що становлять 734,31 грн., та інфляційні втрати, що становлять 1 108,08 грн. за період з 17.08.2023р. по 09.01.2024р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки товару Позивачем Відповідачеві підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про наявність між сторонами договірних зобов`язань з поставки товару, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки слідують зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Суд бере до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відтак, судом встановлено, що Позивачем був поставлений Відповідачеві товар на загальну суму 61 202,52 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, доказів оплати Відповідачем зазначеної заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в розмірі 61 202,52 грн.

Позивач у позові зазначає, що внаслідок порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач повинен сплатити три відсотки річних та інфляційні втрати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Строк - це певний період у часі, зі спливом якого пов`язано дію чи подію, що має юридичне значення. Він визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. ст. 251- 253 ЦК України).

Із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат слідує, що Позивачем нараховується Відповідачу 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 17.08.2023р., без урахування строків настання виконання зобов"язання щодо оплати отриманого товару за вказаною накладною, однак судом встановлено, що Відповідач порушив свої грошові зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною товару з 18.08.2023р.

У постанові КГС ВС від 14.01.2021р. у справі № 922/2216/18 вказано, що з огляду на вимоги статей 79,86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019р. у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019р. у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018р. у справі № 927/467/17.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період 18.08.2023р. по 09.01.2024р. судом встановлено, що сума 3% річних склала 729,28 грн, а сума інфляційних втрат становить 1 544,26 грн.

Відтак, з урахуванням визначеної судом дати, з якої Відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань, та визначених Позивачем дат, до яких підлягає нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 729,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 108,08 грн. в межах заявленого розміру.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 61 202,52 грн основного боргу, 729,28 грн 3% річних та 1 108,08 грн інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №2537 від 09.01.2024р. на суму 3 028,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 3 027,76 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНЯХ» (місцезнаходження: Україна, 81162, Львівська область, Пустомитівський район, село Семенівка, вулиця Шевченка, будинок 354; ідентифікаційний код - 36769379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМІКС» (місцезнаходження: Україна, 81050, Львівська область, Яворівський район, селище міського типу Шкло, вулиця Сагайдачного, будинок 31; ідентифікаційний код - 40353561) 61 202,52 грн основного боргу, 729,28 грн 3% річних та 1 108,08 грн інфляційних втрат та 3 027,76 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

СуддяКороль М.Р.