Ухвала

від 29.01.2024 по справі 915/35/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

29 січня 2024 року Справа № 915/35/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за відсутності представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про визнання кредиторських вимог у справі № 915/35/22, в якій

заявник (кредитор): Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

керуючий реалізацією майна боржника: арбітражний керуючий Герман Оксана Степанівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1877 від 12.12.2018) адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, оф. 206).

суть спору: про визнання кредиторських вимог в загальній сумі 40 218,21 грн.

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постановою суду від 10.04.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), визнано його банкрутом та введено процедуру погашення боргів фізичної особи.

Від Акціонерного товариства «ПриватБанк» надійшла заява (вх. № 14511/23) про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 40 218,21 грн. та 5 368,00 грн. судового збору.

Ухвалою від 28.12.2023 судом було прийнято дану заяву до розгляду та призначено розгляд на 29.01.2024.

Керуючим реструктуризацією вимоги АТ КБ «ПриватБанк» розглянуто та подано суду відповідні відомості у повідомленні щодо розгляду заяви кредитора від 29.01.2024, за якими заборгованість визнана в повному обсязі, а саме в розмірі 40 218,21 грн. та 5 368,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 122 Кодексу України з питань банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

В судовому засіданні судом було підписано вступну та резолютивна частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості відповідно укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору від 24.02.2011, як наслідок - станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник має заборгованість у загальному розмірі 40 218,21 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» є конкурсним кредитором ОСОБА_1 на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеного шляхом підписання боржником відповідної Заяви і який складається з цієї Заяви, Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів Банку.

Так, ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов і правил від 24.02.2011.

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а Боржнику надано у користування кредитну картку.

Боржник 24.02.2011 отримав кредитну картку Універсальна № 5577212704585937 зі строком дії до грудня 2014 року, яка в подальшому була перевипущена:

26.03.2016 Боржник отримав кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до березня 2020 року.

22.05.2018 Боржник отримав кредитну картку № НОМЕР_3 (Універсальна Голд) зі строком дії до квітня 2022 року.

24.02.2011 на кредитній картці був встановлений кредитний ліміт 300 грн., який у подальшому неодноразово змінювався. З 07.09.2020 кредитний ліміт по картці становив 44649,17 грн. Довідка про зміну умов кредитування та довідка про видані кредитні картки надані в матеріали судової справи (а. с. 19).

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Боржнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Боржник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком Боржник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 11 18).

Отже, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н від 24.02.2011 станом на 14.02.2022 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) - за кредитом, відсотками за його використання (станом на дату, що передує даті відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника), в загальному розмірі 40 218,21 грн, що складається з 37 191, 84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 3 026,37 грн заборгованість за відсотками.

Станом на день відкриття провадження у справі боржником борг не сплачено та не оспорено, керуючим реструктуризацією визнано указані вимоги.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у гр. ОСОБА_1 станом на 14.02.2022 виникла заборгованість за кредитним договором від 24.02.2011 у загальному розмірі 40 218,21 грн.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного Кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч.2 ст.639 Цивільного Кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 6, 627 Цивільного Кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання ( частина 1 статті 625 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 14.02.2022 (до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) у гр. ОСОБА_1 виникла заборгованість за Договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 40 218,21 грн.

Станом на дату звернення заявника з грошовими вимогами до боржника борг не сплачено та боржником не оспорено, а навпаки погоджено.

Вказані вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та є конкурсними.

Ураховуючи встановлене та відповідно до ст. 122, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає грошові вимоги банку в сумі 40 218,21 грн. належним чином обґрунтованими, відповідно ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно платіжної інструкції № PROM1BO7XT від 11.09.2023 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 5 368,00 грн., а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з вимог положень КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Враховуючи, що кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» виникли до порушення провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вони є конкурсними.

При цьому, вимоги заявника не забезпечені заставою майна боржника.

Отже, судом визнається обґрунтованою заборгованість ОСОБА_1 в загальній сумі 40 218,21 грн., з якої 37 191,84 грн. є заборгованістю за тілом кредиту, 3 026,37 грн. заборгованість по відсотках.

Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають /перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги АТ КБ «ПриватБанк» мають задовольнятися у такій черговості:

- 5 368,00 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;

- 40 218,21 грн. (заборгованість за договором) - ІІ черга.

Керуючись ст. 45 - 47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 40 218,21 грн.

3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією включити визнані судом вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до реєстру вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією включити витрати Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 5 368,00 грн. до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

5. Повідомити кредитору, боржнику та керуючому реструктуризацією, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме www.court.gov.ua.

6. Ухвалу направити кредитору, боржнику, керуючому реструктуризацією.

Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.03.2024.

Суддя: О. В. Ткаченко