Рішення

від 28.02.2024 по справі 916/4709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4709/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача: Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 62, код ЄДРПОУ 26569223)

про визнання недійсним рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Воронков В.О., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідачів: Кулава М.І., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Фізична особа-підприємець Донденко Ольга Миколаївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому просить суд визнати недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Донденко Ольга Миколаївна посилається, зокрема, на обставини того, що оскаржуване рішення фактично спрямоване на позбавлення позивачки зареєстрованих за нею речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005, який не є розірваним у встановленому законом порядку, не визнаний судом недійсним, натомість оскаржуване рішення містить припис про звільнення земельної ділянки, виконання якого на думку позивачки пов`язане з позбавленням ФОП Донденко О.М. належного їй на праві приватної власності нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4709/23; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.2023 о 16:00.

20.11.2023 за вх.№42224/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити та вказує, зокрема, наступне:

- відповідач вказує, що відповідно до п.1.10 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.07.2021 орендар зобов`язаний здійснити заходи щодо благоустрою прилеглої території з урахуванням правил благоустрою територій населеного пункту та інших вимог, передбачених законодавством; листом №01/13-177 від 17.02.2023 Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Ізмаїльської міської ради Одеської області звернувся до ФОП Донденко В.І. з проханням демонтувати залишки пошкодженого майна - павільйону, зруйнованого пожежею та відновити благоустрій прилеглої території; відповідно до службової записки начальника Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради №149 від 27.09.2023 рекомендації виконкому щодо демонтажу майна - павільйону-магазину Оптика по вул. Пушкіна, 56-п у м. Ізмаїл виконані не були, при цьому, залишки конструкцій павільйону-магазину становлять значну небезпеку для оточуючого середовища, заважають здійсненню безперешкодного під`їзду автомобільного транспорту спеціального призначення, безпеки шляхів евакуації населення та здійснення заходів з ліквідації можливих наслідків агресії рф, що порушує вимоги Земельного кодексу України, ст.ст. 2-5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України Про архітектурну діяльність, Цивільного кодексу України, положень ДБН В.1.1-7-2016;

- відповідач наголошує, що на підставі зазначеного, 06.10.2023 Ізмаїльською міською радою Ізмаїльського району Одеської області було прийняте рішення №2743-VIIІ Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; оскаржуване рішення було прийнято на підставі діючого законодавства в межах компетенції Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області; прийняття вищезазначеного рішення є правом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, встановленим діючим законодавством, та п.п. 32, 33 договору;

- на думку відповідача повноваження Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у цьому випадку обмежуються лише прийняттям рішення про припинення договору оренди земельної ділянки та її вилучення у встановленому порядку, а що стосується самої процедури вилучення земельної ділянки та припинення договору оренди, то така процедура відбувається у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом; оскаржуване рішення не порушує права, обов`язки чи інтереси позивача, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Підготовче засідання 30.11.2023 о 16:00 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 11.12.2023 підготовче засідання призначено на 20.12.2023 о 16:30.

18.12.2023 за вх.№45910/23 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач, вказує, зокрема, наступне:

- позивач наголошує, що як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву по справі №916/4709/23, фактичною підставою прийняття оскаржуваного рішення від 06.10.2023 №2743-VIII Ізмаїльською міськрадою вказані вимоги відповідача демонтувати залишки пошкодженого майна - павільйону, зруйнованого пожежею та відновити благоустрій прилеглої території, проігноровані ФОП Донденко О.М.; зі змісту відзиву на позовну заяву по справі №916/4709/23 не вбачається, що приведена вище підстава (пошкодження майна - павільйону, зруйнованого пожежею) відповідає хоча б будь-якій нормі права, визначеній Ізмаїльською міськрадою в якості правових підстав позбавлення позивачки права користування земельною ділянкою за змістом оскаржуваного рішення від 06.10.2023 №2743-VIII;

- позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди (а не нерухомості на ній), яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України; окрім іншого, Ізмаїльська міськрада за змістом відзиву, порушуючи перед судом питання дотримання ФОП Донденко О.М. умов п.п. 32, 33 договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 та положень ДБН В.1.1-7-2016, з незрозумілих підстав оминає обставини, за яких утворились, так би мовити, залишки пошкодженого майна - павільйону, зруйнованого пожежею;

- позивач звертає увагу, що як вбачається зі змісту адвокатського запиту від 01.11.2023 на адресу Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та відповіді останнього, згідно листа від 07.11.2023, на теперішній час старшим слідчим СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Опря А.М. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202216215000395 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03.05.2022р. з приводу пожежі, яка мала місце 02.05.2022 по вул. Пушкіна. 56-п у м. Ізмаїл Одеської області, та внаслідок якої ФОП Донденко О.М., як потерпілій, було заподіяно значної матеріальної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного її на праві приватної власності павільйону-крамниці загальною площею 38.6 кв.м, при цьому, згідно листа від 07.11.2023 за вих.№65/4-69АЗ, на даний час по вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, виконуються необхідні слідчі дії з метою повного та всебічного розслідування даного кримінального провадження; інакше кажучи, так би мовити, інкриміноване Ізмаїльською міськрадою за змістом відзиву порушення з боку ФОП Донденко О.М. умов п.п. 32, 33 договору оренди земельної ділянки, по-перше, сталось не з вини позивачки, по-друге, сталось не внаслідок допущених позивачкою дій чи бездіяльності, в-третіх особи, причетні до пошкодження майна - павільйону, зруйнованого пожежею встановлюються в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202216215000395 від 02.05.2022р., яке на теперішній час ще триває;

- позивач вказує, що попри обізнаність відповідача про обставини пожежі, яка мала місце 02.05.2022 та внаслідок якої ФОП Донденко О.М., як потерпілій, було заподіяно значної матеріальної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного її на праві приватної власності, незважаючи на ті обставини, що ФОП Донденко О.М. своєчасно та у повному обсязі здійснює орендні платежі, відповідач вважає, що залишки конструкцій павільйону-магазину становлять значну небезпеку для оточуючого середовища, заважають здійсненню безперешкодного під`їзду автомобільного транспорту спеціального призначення, безпеки шляхів евакуації населення, та здійснення заходів з ліквідації можливих наслідків агресії рф;

- на переконання позивача додані відповідачем лист Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльської міської ради Одеської області № 01/13-177 від 17.02.2023, службова записка Начальника управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради №149 від 27.09.2023 не доводять обґрунтованості втручання органу місцевого самоврядування у право користування позивачки земельною ділянкою, яке підлягає судовому захисту на рівні із правом власності.

У підготовче засідання 20.12.2023 представник відповідача не з`явився у зв`язку технічним збоєм судового сервісу «ВКЗ».

У підготовчому засіданні 20.12.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.01.2024 о 10:45. Ухвалою суду від 18.01.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/4709/23; призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 07.02.2024 о 12:40. У судовому засіданні 07.02.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 28.02.2024 о 10:00.

У судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/4709/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 28.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів, господарський суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу павільйону-магазину від 30.06.2004 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41909644) Донденко Ольга Миколаївна є власником об`єкту нерухомого майна - павільйону-магазину (реєстраційний номер 697964251106) площею 38,6 кв.м за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. 56п.

26.09.2005 між Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Донденко Ольгою Миколаївною (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого:

- орендодавець на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 06.09.2005 №1095-IV передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 56п (п.1 договору);

- в оренду передається земельна ділянка площею 0,0105 га (п.2 договору);

- договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в гривнях в розмірі 8% від грошової оцінки землі в рік, податок на додану вартість оплачується орендарем окремо у відповідності з чинним законодавством (п.8 договору);

- земельна ділянка передається в оренду для експлуатації торгівельного павільйону; цільове призначення земельної ділянки - землі комерційної діяльності; умови збереження стану об`єкта оренди: використаних ділянки у відповідності до проекту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил (п.п. 13-15 договору);

- дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянк з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.32 договору);

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.33 договору);

- цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.37 договору).

Сторонами укладались угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005, а саме: угоди від 30.11.2015, від 31.10.2016 та від 12.07.2021.

В угоді від 12.07.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 сторони домовились, зокрема, про наступне:

- поновити договір оренди земельної ділянки від 26.09.2005 терміном на 10 років;

- зобов`язати орендаря здійснити заходи щодо благоустрою прилеглої території з урахуванням правил благоустрою територій населеного пункту та інших вимог, передбачених законодавством.

У листі від 17.02.2023 №001/13-177 Ізмаїльська міська рада просила ФОП Донденко В.І., як власника павільйону-магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого по вулиці Пушкіна, 56-п у м. Ізмаїл, у найкоротші терміни демонтувати залишки пошкодженого майна - павільйону, зруйнованого пожежею, та відновити благоустрій прилеглої території.

В матеріалах справи наявна службова записка начальника Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради від 27.09.2023 №149, в якій зазначено, що:

- у зв`язку з пошкодженням, в результаті побутової пожежі, конструкцій споруд по АДРЕСА_3 ) (торговий кіоск ТС ФОП Рубель Ф.Т.) та вул. Торгова (кол. вул. Пушкіна), 56-п (павільйон-магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП Донденко О.М.), виконкомом Ізмаїльської міської ради власникам споруд були надіслані листи від 17.02.2023 про демонтаж залишків пошкодженого майна та відновлення благоустрою прилеглої території; земельна ділянка комунальної власності, площею 0,0105 га, із кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться в оренді Донденко О.М.;

- до теперішнього часу гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були виконані рекомендації виконкому, щодо демонтажу майна - павільйону-магазину по АДРЕСА_4 ; залишки конструкцій павільйону-магазину становлять значну небезпеку для оточуючого середовища, заважають експлуатації інженерних комунікацій до того ж з урахуванням обставин непереборної сили, а саме встановленням воєнного стану в Україні, заважають здійсненню безперешкодного під`їзду автомобільного транспорту та транспорту спеціального призначення, безпеки шляхів евакуації населення, та здійснення заходів з ліквідації можливих наслідків агресії рф, що порушує вимоги Земельного кодексу України, ст. ст. 2-5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України Про архітектурну діяльність, Цивільного кодексу України, положень ДБН В.1.1-7-2016 Пожежна безпека об`єкта будівництва та інш.

У рішенні Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-BP від 21.05.1997, статей 12, 79-1, 83, 122, 141, 147 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001, статті 25 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011, Закону України Про будівельні норми №1704-VI від 05.11.2009, для дотримання норм та положень ДБН В.1.1-7-2016 Пожежна безпека об`єкта будівництва, з метою організації під`їздів та пішохідних тротуарів до існуючої забудови, забезпечення безперешкодного під`їзду автомобільного транспорту та транспорту спеціального призначення, можливості належного обслуговування та експлуатації інженерних комунікацій, безпечної евакуації жителів району у період дії воєнного стану, керуючись пунктом 32 договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005, у зв`язку з невиконанням пункту 25 договору оренди земельної ділянки та пункту 1.10. угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.07.2021, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області вирішила:

- вилучити земельну ділянку площею 0,0105 га із кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні на умовах оренди у Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року, що зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2005 року за №040450700102;

- припинити договір оренди земельної ділянки від 26 вересня 2005 року, що зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2005 року за №040450700102;

- припинити Фізичній особі-підприємцю Донденко Ользі Миколаївні право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,0105 га із кадастровим номером 5110600000:01:034:0086, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та віднесена до категорії земель: землі житлової та громадської забудови, із кодом виду цільового призначення: 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 712048451106; номер запису про інше речове право: 10953363);

- доручити відділу земельних відносин юридичного управління секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повідомити Фізичну особу-підприємця Донденко Ольгу Миколаївну про ухвалене рішення;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Донденко Ольгу Миколаївну звільнити земельну ділянку у місячний термін з моменту ухвалення даного рішення; контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області з питань землекористування.

У листі від 12.10.2023 №01/13-1156 відповідач повідомив позивача про ухвалене рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в матеріалах справи наявні надані позивачем документи, а саме: відповідь Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області щодо стану кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України; протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 04.05.2022; акт про пожежу від 02.05.2022; лист Ізмаїльського районного управління ГУ ДСНС від 06.05.2022 про підтвердження факту пожежі в магазині ФОП Донденко О.М., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважаючи, що рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII порушує право позивачки на користування земельною ділянкою позивачка звернулась до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним вказаного рішення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

За ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом зобов`язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.

За ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями". Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства), є значним правочином та потребує попереднього прийняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом такої юридичної особи рішення про надання згоди на його вчинення (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним). У разі неприйняття загальними зборами учасників або іншим вищим органом юридичної особи рішення про надання згоди на вчинення такого значного правочину (крім випадку, якщо статутом юридичної особи прямо передбачено, що такий правочин не є значним) такий правочин є нікчемним. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 19 КУ України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною першою статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що, як було встановлено судом, позивачу на підставі договору оренди від 26.09.2005 було надано у користування земельну ділянку площею 0,0105 га, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, 56п та відповідно до умов угоди від 12.07.2021 про поновлення договору оренди 26.09.2005 термін договору оренди поновлено на 10 років, тобто до 12.07.2031.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області, у позивача вилучили спірну земельну ділянку, було припинено договір оренди та право користування земельною ділянкою, а також зобов`язано відповідача звільнити земельну ділянку. При прийнятті оскаржуваного рішенні відповідач послався, зокрема, на п.п. 25, 32 договору, а також п.1.10 угоди про поновлення від 12.07.2021, який передбачає зобов`язання орендаря здійснити заходи щодо благоустрою прилеглої території з урахуванням правил благоустрою територій населеного пункту та інших вимог, передбачених законодавством.

Господарський суд зауважує, що у договорі сторони передбачили умови припинення договору оренди: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідацію юридичної особи орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.32 договору), а також припинення договору шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.33 договору).

Також, як було зазначено судом, у відповідності до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.

Підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд зазначає, що позивач, будучи користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди від 26.09.2005, який судом не був розірваний, не визнавався недійсним чи неукладеним, фактично був позбавлений права такого користування внаслідок прийняття відповідачем рішення від 06.10.2023 №2743-VIII, в якому містяться висновки та приписи (вилучення спірної земельної ділянки, припинення договору оренди та права користування земельною ділянкою, зобов`язання звільнити земельну ділянку), які фактично підміняють собою рішення суду, оскільки відповідно до умов договору та вищезазначених нормативно-правових актів розірвати укладений та діючий договір оренди можливо за рішенням суду за відповідним позовом, в якому будуть встановлюватись наявність/відсутність обставин, які вказані у оскаржуваному рішенні відповідача та які стали підставою для його прийняття. Таким чином, оскільки оскаржуване рішення є підміною судового порядку розірвання договору оренди та вказаним рішенням відповідач фактично втрутився в право користування позивачем орендованою земельною ділянкою, що на переконання суду в такий спосіб є неправомірним, господарський суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області.

Щодо тверджень відповідача, що повноваження Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у цьому випадку обмежуються лише прийняттям рішення про припинення договору оренди земельної ділянки та її вилучення у встановленому порядку, а що стосується самої процедури вилучення земельної ділянки та припинення договору оренди, то така процедура відбувається у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, господарський суд вказує, що процедурі вилучення земельної ділянки та припинення договору оренди передує звернення до суду з відповідним позовом, проте в оскаржуваному рішенні Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області фактично констатовано припинення договору оренди та права користування позивачкою земельною ділянкою, а також міститься припис про зобов`язання позивачки у місячний строк звільнити земельну ділянку, що на думку суду має встановлюватись за наслідками окремого судового розгляду за відповідним позовом у іншій справі.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позовній заяві позивач повідомив суд, що судові витрати, які позивач поніс та які очікує понести, окрім судового збору, становлять 14000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заявлених до стягнення 14000 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 17.10.2023 №2/6/ФО, укладений між адвокатом Воронковим В.О. та ФОП Донденко О.М.;

- додаткову угоду №1 від 26.10.2023, в якій міститься перелік та вартість адвокатських послуг на загальну суму 14000 грн.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що процесуальні документи адвокатом позивача складено якісно, так само як і представництво в засіданнях суду. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивачки у суді під час розгляду справи, враховуючи критерій реальності та розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є такою, що підтверджена поданими доказами, не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а отже витрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що клопотань від відповідача в порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 14000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.10.2023 №2743-VIII Про припинення договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: вулиця Торгова, 56-п у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області.

3.Стягнути з Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр-т Незалежності, буд. 62, код ЄДРПОУ 26569223) на користь Фізичної особи-підприємця Донденко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. судового збору та 14000 /чотирнадцять тисяч/ грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 березня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля