Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/5453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5453/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 про стягнення 115852,14 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 115852,14 грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну комерційного вузла обліку за період з 01.05.2023 р. по 01.11.2023 р. у зв`язку із порушенням взятих на себе за укладеним 01.11.2000 р. договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4203/1 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 15.12.2023 р. позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/5453/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" залишено без руху.

03.01.2024 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2023 р. надійшли відповідні докази.

Окрім того, 03.01.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2024 р. поновлено строк для звернення із заявою про усунення недоліків, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Господарським судом з метою повідомлення Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 про судове провадження розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України.

Надіслана Житлово-будівельному кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась до господарського суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.

Розгляд справи відбувався поза межами строку, встановленого частиною 1 статті 248 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

Приписам частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Пункт ж 2 частини 6 передбачає, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі надсилались на адресу ФОП Білої В.В. зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання її Відповідачем знаходиться поза межами контролю суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так само жодна із сторін не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

01.11.2000 р. між Житлово-будівельним кооперативом Приморський-29 та Комунальним підприємством Одесводоканал укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4203/1 (далі Договір).

Відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 та договору оренди цілісного майнового комплексу, КП «Одесводоканал» реорганізовано шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі- ТОВ Інфокс, Позивач). ТОВ «Інфокс» є правонаступником всіх прав та зобов`язань КП «Одесводоканала»

(п. 1.5. договору оренди), що підтверджується п. 1.1. його Статуту. Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія Інфоксводоканал, що діє на підставі Положення про філію.

У відповідності з п. 2.1 Договору, Додаткової угоди № 263/1-2 від 07.09.2010 до Договору, п. 1, 3 наказу Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 Позивач та Відповідач зобов`язуються керуватися Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі по тексту Правила № 190), Законом України Про питну воду та питне водопостачання, Законом України Про житлово-комунальні послуги та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку. Згідно з Правилами № 190, Договором Філія Інфоксводоканал надає Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно п. 5.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 263/1-2 від 07.09.2010 він діє з моменту укладення до 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання та водовідведення та вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. З огляду на те, що жодної домовленості між сторонами про припинення дії Договору в обумовлені Договором терміни не було, тому вказаний Договір є діючим та таким, який підлягає виконанню.

Згідно п. 1.1. Договору Філія Інфоксводоканал надає послуги з подачі питної води та прийому стічних вод на об`єкти Відповідача.

Пункт 1.2. Договору передбачає обов`язок Відповідача своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно пп. 2.3.8., п. 2.3. Договору Відповідач зобов`язується надавати щомісячно за встановленою формою з 1-е по 5-е число у письмовому вигляді відомості про водоспоживання. При їх ненаданні в строк Позивач проводить розрахунок відповідно до Правил водокористування.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.7 Договору встановлено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах Відповідача. Сплата за послуги водопостачання та водовідведення проводяться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Обсяг скинутих Відповідачем в каналізацію стічних вод застосовується рівним спожитому обсягу води, або встановлюється по приладу обліку стоків.

Частиною 4 ст. 11 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання передбачено, що в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців.

Згідно умов Договору, Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2023 по 01.11.2023 здійснювався Позивачем за показниками приладу обліку води, які надавалися Відповідачем за допомогою особистого кабінету на офіційному сайті філії Інфоксводоканал, що підтверджується Звітом по абоненту 123094.

Розрахунок заборгованості здійснений за тарифами затвердженими Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2841.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021 були встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 17,916 грн. за 1 м3 з ПДВ (14,93 грн. за 1м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 17,244 грн. за 1 м3 з ПДВ (14,37 грн. за 1м3 без ПДВ).

Так, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору у Відповідача утворилась заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 114621,60 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу.

Згідно ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

Розміри внесків для споживачів комунальних послуг та власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання визначаються окремо для кожної будівлі та встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (ст.3 та ст.6 Закону).

Розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги й у рахунку відображаються окремо.

Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку - регулярні платежі, визначені окремо для кожної будівлі, що враховують витрати на обслуговування вузлів комерційного обліку за кожною комунальною послугою та витрати операторів зовнішніх інженерних мереж, пов`язані із встановленням, обслуговуванням або заміною вузлів комерційного обліку (за наявності), тобто підтримання у робочому стані комерційного вузла обліку питної води у будинку.

У зв`язку з тим, що Відповідач також не сплачував плату за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку у нього виникла заборгованість на суму 1230,54 грн.

22.11.2023 філією Інфоксводоканал було надіслано Відповідачу досудове попередження та акт звірки, однак заборгованість сплачена не була.

Відтак заявник просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Приморський-29 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал борг за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку за період з 01.05.2023 по 01.11.2023 у сумі 115852,14 грн., а також судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 902 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) від 01.11.2000 р. № 4203/1.

При цьому ТОВ "ІНФОКС" виконано належним чином взяті на себе за умовами укладеного Договору обов`язки та надано Житлово-будівельного кооперативу Приморський-29 послуги з водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміни комерційного вузлу обліку за період з 01.05.2023 р. по 01.11.2023 р. в сумі 115852,14 грн. (тариф на послуги водопостачання та водовідведення визначено постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 р. № 2841).

В свою чергу Житлово-будівельний кооператив Приморський-29в порушення приписів статей 525,526,610,629,901,903 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість отриманих послуг не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України, умов Договору строк виконання зобов`язань на суму 115852,14 грн настав, іншого Житлово-будівельним кооперативом Приморський-29 господарському суду не доведено.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що розмір судового збору на переконання господарського суду не може бути меншим ніж, встановлений Законом України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 про стягнення 115852,14 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу ПРИМОРСЬКИЙ-29 (65122, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 83, Код ЄДРПОУ 20991978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, Код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, Код ЄДРПОУ 26472133) борг за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку за період з 01.05.2023 по 01.11.2023 у сумі 115852,14 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 14 коп. та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 25 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут