Ухвала

від 26.03.2024 по справі 916/1120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"26" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1120/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. 2-473/24 від 25.03.2024 р.) про забезпечення позову у справі № 916/1120/24 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого масиву Магістраль про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Садівничого масиву Магістраль про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль, яке оформлене протоколом № 7 від 17.12.2023 року, посилаючись на відсутність кворуму для його прийняття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 17.12.2023 р. відбулися позачергові загальні збори членів Садівничого масиву Магістраль, на яких були присутні 81 особа з 105 осіб та на яких було обрано нового голову масиву, передано 49% наявного майна до ГО Садовий кооператив Відродження, а також затверджено статут масиву у новій редакції. При цьому позивач зазначає, що на даний час членами Садівничого масиву Магістраль є 399 осіб, жодних відомостей щодо виключення членів або зміни їх кількості немає, тому протокол № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2023 року є таким, що винесений без наявності кворуму. Водночас позивач зауважує, що про проведення позачергових загальних зборів та про їх порядок денний не було повідомлено членів масиву, зокрема й позивача, який з 06.12.1991 року є членом Садівничого масиву Магістраль, що підтверджується членською книжкою садовода № 384. В свою чергу прийняття зборами вказаного оспорюваного рішення за відсутності позивача, неповідомленого про проведення зборів належним чином, на думку позивача, вказує про доведеність факту порушення прав останнього оспорюваним рішенням.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 1146/24) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 ГПК України до поданого позову не додано доказів, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме реєстру уповноважених осіб, який є складовою частиною оскаржуваного протоколу № 1 від 21.11.2017 року, та самого протоколу № 1 від 21.11.2017 року.

21.03.2024 р. від представника позивача ОСОБА_1 Племениченка Г.В. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представником повідомлено, що ним в позові помилково (з іншого позову) було включено наступну фразу: Крім того, п. 34 реєстру уповноважених осіб, який є складовою частиною оскаржуваного протоколу № 1 від 21.11.2017 року, містить прізвище ОСОБА_1 . Його підпис в реєстрі відсутній, оскільки даний текст стосувався оскарження протоколу № 1 від 21.11.2017 року, справа щодо якого вже була розглянута на винесено рішення по справі 916/873/23 від 30.06.2023 року, яке було залишено в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року (копія рішення додана до позовної заяви).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2024 р. позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1120/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 15.04.2024 р. о 16 год. 00 хв.

25.03.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, згідно якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі № 916/1120/24 шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль та заборони посадовим особам Садівничого масиву Магістраль проводити дії, направлені на передачу 49% частки наявного майна СМ Магістраль для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації ГО Садовий кооператив Відродження.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що відповідно до обставин позову ОСОБА_1 з 06.12.1991 року є членом СМ Магістраль, шо підтверджується членською книжкою садовода № 384. Так, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2023 року по справі 916/873/23 визнано недійсним рішення позачергової конференції уповноважених садівничого масиву Магістраль, яке оформлено протоколом № 1 від 21.11.2017 року, вказане рішення залишено в силі постановою ПЗАСГС від 28.09.2023 року. За ствердженнями заявника, скасований судом протокол № 1 від 21.11.2017 року стосувався обрання голови СМ Магістраль ОСОБА_2 , який після 17.12.2023 року за особистою ініціативою провів позачергові загальні збори Садівничого масиву Магістраль, оформлені протоколом № 7 від 17.12.2023 р., на яких прийнято рішення щодо обрання голови ради СМ Магістраль - ОСОБА_2 . В подальшому, як вказує заявник, за рішенням Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідні зміни про керівника СМ Магістраль були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В той же час позивач зауважує, що станом на дату проведення загальних зборів - 17.12.2023 року відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 14.01.2022 року по справі 916/68/22 була накладена заборона щодо реєстраційних дій, а саме заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб/ фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль. Така заборона, за ствердженнями заявника, була скасована тільки 17.01.2024 року, а відтак, отримавши таку ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 особисто 24.01.2024 звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для скасування заборони вчинення реєстраційних дій, що підтверджується листом ПМУ МЮ (м. Одеса) № 19542/06.5-08 від 21.03.2024 року. В подальшому, як зазначає позивач, за результатами перевірки ухвали Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі 916/68/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень до Єдиного державного реєстру державним реєстратором 25.01.2024 внесено запис про скасування заборони вчинення реєстраційних дій щодо Садівничого масиву Магістраль. Водночас, як зауважує заявник, реєстраційна дія на підставі протоколу № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2023 (оскаржуваний протокол) та інших документів, що подавалися для державної реєстрації, проведена 12.02.2024, що підтверджується листом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 18922/06.5-08 від 19.03.2024 року.

З урахуванням зазначеного позивач зазначає, що ОСОБА_2 , розуміючи, що його знімуть з посади керівника, провів незаконні позачергові загальні збори, звернувся до реєстратора та подав заяву про скасування обтяження на підставі ухвали суду, зареєстрував новий протокол № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2024 року, на яких його знову обрали керівником, а також частину - 49% наявного майна СМ Магістраль передано для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації - ГО Садовий кооператив Відродження (де він є засновником). Таким чином, за ствердженнями заявника, наявні правові підстави для забезпечення позову.

Разом з тим заявник наголошує, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного способу захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Між тим позивач додає, що з урахуванням відсутності інформації з приводу можливих збитків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення заявником наразі не вбачаються.

Розглянувши вказану заяву позивача про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль, яке оформлене протоколом № 7 від 17.12.2023 року.

Отже, господарський суд враховує, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнити чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Даний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі № 924/433/19.

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з поданої ОСОБА_1 заяви про вжиття заходів забезпечення позову, останній вказує, що ОСОБА_2 17.12.2023 року провів позачергові загальні збори Садівничого масиву Магістраль, звернувся до реєстратора та подав заяву про скасування обтяження на підставі ухвали суду від 17.01.2024 р., зареєстрував новий протокол № 7 позачергових Загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2024 року, на підставі якого його обрали керівником та передав частину - 49% наявного майна СМ Магістраль для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації - ГО Садовий кооператив Відродження (де він є засновником).

Як встановлено господарським судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2022 р. по справі № 916/68/22 заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб/ фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль (код ЄДРПОУ 20995350).

В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 р. по справі № 916/68/22 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2022 по справі № 916/68/22, а саме щодо заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб/ фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль (код ЄДРПОУ 20995350).

При цьому, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 19.03.2024 за вих. № 18922/06.5-08 на запит адвоката Племениченка Геннадія повідомило останнього, що 24.01.2024 року до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла ухвала Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі № 916/68/22 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою ГСОО від 14.01.2022 у справі № 916/68/22. При цьому міжрегіональне управління зазначило, що за результатами перевірки в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказаної ухвали суду від 17.01.2024 до Єдиного державного реєстру 25.01.2024 державним реєстратором внесений запис про скасування заборони вчинення реєстраційних дій щодо Садівничого масиву Магістраль. Також управління зауважило, що реєстраційна дія на підставі протоколу № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2023 та інших документів, що подавалися для державної реєстрації заявником, проведена 12.02.2024.

Таким чином, із вказаного листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.03.2024 за вих. № 18922/06.5-08 вбачається, що 12.02.2024 року державним реєстратором на підставі протоколу № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2023 та інших документів, що подавалися для державної реєстрації заявником, була проведена реєстраційна дія щодо Садівничого масиву Магістраль. При цьому із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.2024 року № 498971 вбачається, що керівником Садівничого масиву Магістраль є ОСОБА_2 , дата призначення: 17.12.2023 року. З огляду на викладене господарський суд зазначає, що реєстраційна дія щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль вже була проведена, що підтверджується вказаними вище доказами, а також зазначається й самим заявником. Таким чином, вимога ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/1120/24 шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб/фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо зміни керівника Садівничого масиву Магістраль, є необґрунтованою.

Крім того, у поданій заяві заявник просить суд заборонити посадовим особам Садівничого масиву Магістраль проводити дії, направлені на передачу 49% частки наявного майна СМ Магістраль для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації, ГО Садовий кооператив Відродження.

Як роз`яснено у п.п. 6.5., 6.6., 6.7., 6.8. постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 25.02.2016 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Якщо необхідність вжиття заходу щодо забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у разі невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв`язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу щодо забезпечення позову. Господарським судам слід виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України). Суд має право заборонити вчинення певної дії лише товариству як юридичній особі, а не його органам. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заборона посадовим особам Садівничого масиву Магістраль проводити дії, направлені на передачу 49% частки наявного майна СМ Магістраль для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації, ГО Садовий кооператив Відродження, є прямим втручанням у господарську діяльність вказаного масиву та не може бути застосована судом. При цьому заявником не доведено можливість завдання останньому шкоди у разі невжиття запропонованого ним заходу. Крім того господарський суд зауважує, що позивач у поданій заяві зазначає про те, що ОСОБА_2 зареєстрував протокол № 7 позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль від 17.12.2023 р., на підставі якого його знову обрано головою масиву, та передав частину 49% наявного майна СМ Магістраль для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації ГО Садовий кооператив Відродження. Відтак, із зазначеного випливає, що 49% наявного майна СМ Магістраль вже передано для сумісної безоплатної експлуатації та організації водо-електропостачання неприбутковій організації ГО Садовий кооператив Відродження.

Більш того, позивачем не доведено, яким чином невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Садівничого масиву Магістраль, яке оформлене протоколом № 7 від 17.12.2023 року, у разі задоволення позову.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд вважає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 916/1120/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя В.С. Петров