Рішення

від 15.03.2024 по справі 916/3086/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"15" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3086/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., секретар с/з Човган І.І. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМАН» ЛТД (вх.№2-349/24 від 04.03.2024р.) про розподіл судових витрат у справі №916/3086/23

За позовом: Комунального підприємства БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Водопровідний, буд.1, код ЄДРПОУ 20937068, електронна адреса: vodokanal-b-d@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМАН» ЛТД (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд.40-З, код ЄДРПОУ 20954658, електронна адреса: liman_ltd@ukr.net)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Човган І.І.

Представники сторін:

Від позивача: Гурова Ю.І. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Довгаль О.О. на підставі ордера серії ВН №1269357 від 26.07.2023р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство (далі КП) БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЛИМАН» ЛТД про стягнення 212 782 грн 96 коп. у зв`язку з самовільним приєднанням до мережі централізованого водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2024р. у справі 916/3086/23 у задоволенні позову КП БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ до ТОВ «ЛИМАН» ЛТД про стягнення заборгованості у розмірі 212 782 грн 96 коп. відмовлено повністю.

04 березня 2024р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ЛИМАН» ЛТД (вх.№2-349/24 від 04.03.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3086/23, в обґрунтування якої відповідач у справі зазначає, що під час подання відзиву на позовну заяву він заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у розмірі 5 000 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно клопотання відшкодування витрат (вх.34077/23 від 28.09.2023р.) судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу, та при подачі відзиву на позовну заяву були заявлені у розмірі 5 000 грн, що складались із підготовки до написання відзиву на позовну заяву у розмірі 3 000 грн, та участі у двох судових засіданнях. Враховуючи, що у подальшому у справі відбулися ще судові засідання, розмір витрат на професійну правничу допомогу було збільшено до 7 000 грн.

На підставі зазначеного, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідач подав до суду у якості доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу рахунок фактури №1 від 04.03.2024р.; акт прийому передачі наданих послуг №1 від 04.03.2024р.; платіжну інструкцію про сплату винагороди (гонорару) №1614 від 04.03.2024р.

Також, заявник зауважив, що відповідно до висновку Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як же сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, на думку заявника, достатньою підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про як повне, так і часткове перерахування коштів на користь адвоката.

Позивач у справі - КП БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ, згідно клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що надійшло до суду 14.03.2024р. та додаткових пояснень, що надійшли до суду 15.03.2024р., заперечує проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, посилається на неспівмірність його з розміром позовних вимог, складністю справи та виконаною представником відповідачем роботою, у зв`язку із чим просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

При цьому, позивач вважає, що відповідачем детально не розписано скільки часу ним було витрачено, зокрема, на збір доказів, підготовку відзиву на позовну заяву, що свідчить про необгрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Пред`являючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, Розмір яких складав 5 000 грн.

При цьому, відповідач зазначив, що докази понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення або протягом п`яти днів з дня оприлюднення рішення в ЄСІТС у випадку письмового провадження.

Згідно клопотання відшкодування витрат (вх.34077/23 від 28.09.2023р.) судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу, та при подачі відзиву на позовну заяву були заявлені у розмірі 5 000 грн, що складались із підготовки до написання відзиву на позовну заяву у розмірі 3 000 грн, та участі у двох судових засіданнях. Враховуючи, що у подальшому у справі відбулися ще судові засідання, розмір витрат на професійну правничу допомогу було збільшено до 7 000 грн.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №916/3086/23 Господарським судом Одеської області було ухвалено 29.02.2024р., повний текст складено 11.03.2024р.

Відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №916/3086/23 від 04.03.2024р. та надав докази на підтвердження зазначених витрат.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2022р. між ТОВ «ЛИМАН» ЛТД (Клієнт) та Довгаль Олександром Олександровичем (Адвокат) був укладений Договір №9 про надання правової допомоги, відповідно до розділу 1 якого предметом Договору є, зокрема, представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського (стягнення боргу), адміністративного та конституційного судочинства, у справах про розгляд адміністративних правопорушень, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання усних консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у Клієнта; складення адвокатських запитів, заяв, позовних заяв, клопотань, скарг, заперечень, відповідей на відзив, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на недопущення порушень прав та законних інтересів Клієнта, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно п.5.1. Договору Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору.

За розділом 4 Договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах та в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи не досягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Факт наданих послуг підтверджується Актом прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт). Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура. Клієнт сплачує гонорар/частину гонорару протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку фактури.

Як вбачається з Акту №1 від 04.03.2024р. приймання передачі наданих послуг, сторони склали цей акт про те що, Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги: збір доказів, формування правової позиції та написання відзиву на позовну заяву протягом 4 годин на суму 3 000 грн; участь у судових засіданнях по справі №916/3086/23 у протягом 4 годин на суму 4 000 грн, загальна вартість послуг складає у розмірі 7 000 грн.

Акт №1 від 04.03.2024р. приймання передачі наданих послуг до Договору підписаний обома сторона без зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Адвокатом Довгаль Олександром Олександровичем виставлено рахунок фактура №1 від 04.03.2024р. на оплату ТОВ «ЛИМАН» ЛТД у розмірі 7 000 грн.

Судом також встановлено, що 04.03.2024р. ТОВ «ЛИМАН» ЛТД перерахувало Довгалю Олександру Олександровичу 7 000 грн на підставі платіжної інструкції №1614.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Відповідно до позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у додатковій постанові від 19.12.2020р. у справі №755/9215/15-ц, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Позивач у справі не навів фактів невідповідності та/або неспівмірності витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення відповідачем.

Також, суд зауважує, що КП БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ не обгрунтовано зменшення розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 2 000грн.

На підставі всього вищенаведеного, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «ЛИМАН» ЛТД витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМАН» ЛТД (вх.№2-349/24 від 04.03.2024р.) про розподіл судових витрат у справі №916/3086/23 задовольнити повністю.

2. Прийняти у справі №916/3086/23 додаткове рішення.

3. Стягнути з Комунального підприємства БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Водопровідний, буд.1, код ЄДРПОУ 20937068, електронна адреса: vodokanal-b-d@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИМАН» ЛТД (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд.40-З, код ЄДРПОУ 20954658, електронна адреса: liman_ltd@ukr.net) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 25.03.2024р.

Суддя Н.В. Рога