Ухвала

від 26.03.2024 по справі 922/1667/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1667/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т. М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024

у справі №922/1667/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книголенд», м. Харків,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перо» (далі - ТОВ «Перо») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Книголенд», в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Книголенд» (далі - ТОВ «Книголенд» заборгованість у розмірі 1 119 276,89 грн та судовий збір у розмірі 16 789,16 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/1667/23 позовні вимоги ТОВ «Перо» до ТОВ «Книголенд» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ТОВ «Книголенд» на користь ТОВ «Перо» заборгованість у розмірі 1 119 276 (один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 89 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 789 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 16 коп. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (повний текст постанови складено 26.02.2024) у справі №922/1667/23 апеляційну скаргу ТОВ «Книголенд» задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/1667/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «Перо» на користь ТОВ «Книголенд» 25 183,73 грн судового збору за подання апеляційної скарги; заяву ТОВ «Книголенд» про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/1667/23 задоволено частково, здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/1667/23 шляхом стягнення з ТОВ «Перо» на користь ТОВ «Книголенд» заборгованості у розмірі 1 119 276 (один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 89 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 16 789 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 16 коп.; у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/1667/23 шляхом стягнення з приватного виконавця Нелюби Марини Анатоліївни на користь ТОВ «Книголенд» попередньо стягнутого виконавчого збору у розмірі 113 956,60 (сто тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 60 копійок відмовлено.

ТОВ «Перо» 06.03.2024 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 (повний текст постанови складено 26.02.2024), а рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2024 у справі № 922/1667/23 залишити в силі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України унормовано, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 1 119 276,89 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржена постанова у цій справі не підлягає касаційному оскарженню відровідно до вимог ГПК України.

До того ж колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже скаржником не наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, за яких Суд міг би визнати, що оскаржена постанова у справі № 922/1667/23 підлягає касаційному оскарженню, скаржник не наводить.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак, наведені ТОВ «Перо» доводи у зв`язку з оскарженням спірних судових актів, не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що спір вплине на формування єдиної правозастосовчої практики. Отже, справа не підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Фактично касаційна скарга веде до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Перо» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 922/1667/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Перо» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі № 922/1667/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова