Ухвала

від 26.03.2024 по справі 910/8282/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/8282/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (колегія суддів: Майданевич А. Г., Сулім В. В., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до відповідачів: 1) Головного управління ДПС у м. Києві; 2) Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод" про визнання протиправними дій та звільнення з податкової застави нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод", в якому просило визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у незвільнені нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 4 453,20 кв. м з-під податкової застави та зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві звільнити з податкової застави це майно.

17.03.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення про відмову у позові.

30.10.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про часткове задоволення позову.

04.03.2024 Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

13.03.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" проти відкриття касаційного провадження, в яких позивач просить повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві з підстав пропуску строку на касаційне оскарження, недотримання скаржником вимог статей 290, 291 ГПК України та відсутності у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 288 ГПК України).

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, повний текст якої складений 06.11.2023, а тому останній день для її оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України припав на 27.11.2023. Тоді як Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою лише 04.03.2024, тобто із значним пропуском визначеного законом строку (більше трьох місяців).

У частині другій статті 288 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

На обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що Головне управління ДПС у м. Києві не отримувало примірника оскаржуваної постанови. Окрім цього, супроводження цієї справи здійснювала працівниця, яка була звільнена 01.11.2023. Разом з тим за наслідками проведення інвентаризації 26.02.2024, керівництво встановило бездіяльність цієї особи та неналежне виконання посадових обов`язків, зокрема, в частині супроводження та здійснення касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у цій справі.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Колегія суддів зазначає, що скаржник не надав жодних доказів невиконання апеляційним судом вимог статті 242 ГПК України щодо своєчасного направлення йому повного тексту оскаржуваної постанови, тоді як матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, а тому суд самостійно не може перевірити ці обставини.

Водночас відповідно до частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень. Інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була ухвалена у судовому засіданні за участю, зокрема, представниці скаржника, а її повний текст оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.11.2023.

Тож Головне управління ДПС у м. Києві мало вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження справи, надходження поштових відправлень на його адресу тощо. При цьому скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не можуть вважатися поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки вони залежали від внутрішньої організації роботи самого скаржника, а тому пов`язані з суб`єктивними чинниками, які залежали від самого скаржника, а не через об`єктивно непереборні обставини.

Таким чином, оцінивши наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, Верховний Суд визнає їх неповажними.

Отже, скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

З урахуванням заявлених у справі позовних вимог, за подання цієї касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9 924 грн.

Скаржник не додав до касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте зазначив, що він є звільненим від його сплати відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

У частині першій статті 5 цього Закону визначені суб`єкти та умови їх звільнення від сплати судового збору.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір", доповнено пунктом 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", серед іншого, цей законопроєкт розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі № 560/13598/22.

У свою чергу, предметом позову у цій справі є вимога до територіального органу Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та звільнення з податкової застави нерухомого майна.

Отже, Головне управління ДПС у м. Києві не є звільненим від сплати судового збору у цій справі, а тому для усунення недоліків поданої ним касаційної скарги необхідно подати докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві вказало, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

Всупереч наведеному скаржник не вказав щодо якої саме конкретної норми права такий висновок відсутній у подібних правовідносинах, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також не обґрунтував необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

Тож скаржнику необхідно належним чином обґрунтувати визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням викладеного вище.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 292 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення цих недоліків шляхом подання:

1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку;

2) письмових обґрунтувань підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України;

3) доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 924 грн.

При цьому судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без руху.

2. Скаржник має право усунути недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

4. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання вимог ухвали суду передбачені частинами другою та третьою статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач