Рішення

від 29.02.2024 по справі 753/19553/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19553/23

провадження № 2/753/2941/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

за участю секретаря Власенка Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» надійшла позовна заява до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №23-07-21-01-27/1915 від 23.07.2021 у розмірі 1 168 840 грн 55 коп, а також суму понесеного судового збору та правничої допомоги.

В обгрунтування позову зазначено, що 23.07.2021 між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23-07-21-01-27/1915 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 312 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за період з 23.07.2021 по 31.05.2022 та 01.07.2022 по 22.07.2022 року - 30 (тридцять) відсотків річних, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 1.2 відсотки річних, та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим договором.

14.09.2021 між ТОВ «ФК «ПРОСТО МАНІ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 23-07-21-01-27/1915 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. На умовах Договору № 1 про внесення змін сторони вирішили внести зміни до п. 1.1. та викласти його у новій редакції. Отже, пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах укладеного договору позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 450 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом

02.12.2021 між ТОВ «ФК «ПРОСТО МАНІ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору №23-07-21-01-27/1915 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. На умовах Договору № 2 про внесення змін сторони вирішили внести зміни до п. 1.1. та викласти його у новій редакції. Зокрема, пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах укладеного договору позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 550 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Позивачем умови договорів виконано в повному обсязі, однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 168 840 грн, з яких: 549 999 грн 98 коп - заборгованість по тілу кредиту, 278 128 грн 48 коп - заборгованість по нарахованих та не сплачених процентам, 189 694 грн 99 коп - непогашена заборгованість зі сплати курсової різниці по тілу кредиту, 95 926 грн 51 коп. - заборгованість зі сплати курсової різниці по процентам, 90 грн 61 коп - пеня, 55 000 грн - штраф.

Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою від 17.11.2023 суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відзив на позов до суду не подав.

Ухвалою від 07.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

29.02.2024 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» адвоката Дейко Є.А. до суду надійшла заява в якій він позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та проводити розгляд справи за відсутність представника позивача.

Відповідач в судові засідання призначені на 30.01.2024 та 29.02.2024 не з`явився, про дату та час проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2021 між ТОВ «ФК «Просто Мані» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23-07-21-01-27/1915 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 312 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі за період з 23.07.2021 по 31.05.2022 та 01.07.2022 по 22.07.2022 - 30 (тридцять) відсотків річних, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 1.2 відсотки річних, та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим договором.

14.09.2021 між ТОВ «ФК «ПРОСТО МАНІ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору № 23-07-21-01-27/1915 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. На умовах Договору № 1 про внесення змін сторони вирішили внести зміни до п. 1.1. та викласти його у новій редакції. Отже, пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах укладеного договору позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 450 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом

02.12.2021 між ТОВ «ФК «ПРОСТО МАНІ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін та доповнень до договору №23-07-21-01-27/1915 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. На умовах Договору № 2 про внесення змін сторони вирішили внести зміни до п. 1.1. та викласти його у новій редакції. Зокрема, пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах укладеного договору позивач надав грошові кошти відповідачу у сумі 550 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Отже відповідачу загалом було надано позику у розмірі 549 999 грн 98 коп, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору №2 про внесення змін та доповнень до договору №23-07-21-01-27/1915 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Сторонами було обумовлено у п. 1.10. Договору № 23-07-21-01-27/1915, що у разі збільшення курсу НБУ продажу долара США, відсотки, сума позики, що підлягає сплаті Позичальником на користь Кредитодавеця, збільшуються на суму курсових різниць визначених за відповідною формулою.

У випадку повернення суми позики, для розрахунку курсових різниць К2 приймає значення курсу продажу долару США встановлений НБУ на момент закриття торгів банківського дня, що передає дню повернення позики.

Пунктом 1.11. Договору встановлено, що сума процентів та сума позики збільшена на курсову різницю сплачується одночасно з поверненням позики та/або процентами за користування позикою відповідно до графіку платежів визначених Додатком № 1 до даного Договору. Сторони домовились, що при розрахунку відсотків за користування позикою береться до уваги курс продажу долара США, що встановлений Національним Банком України.

Укладений між сторонами договір є чинним, та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, та доказів зворотного з боку відповідача суду надано не було.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором (зі змінами) та надав відповідачу кошти в користування.

З метою попередження відповідача про існуючу заборгованість позивач направив йому повідомлення - вимогу від 06.09.2023 про повернення суми заборгованості, однак дана вимога залишилась без виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання, не надав суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог .

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем було порушено умови кредитного договору в частині погашення основної заборгованості, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, з яких: 549 999 грн 98 коп - заборгованість по тілу кредиту, 278 128 грн 48 коп - заборгованість по нарахованих та не сплачених процентам, 189 694 грн 99 коп. - непогашена заборгованість зі сплати курсової різниці по тілу кредиту, 95 926 грн 51 коп. - заборгованість зі сплати курсової різниці по процентам та пеня в сумі 90 грн 61 коп., а відтак, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору, дана сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку, що становить 1 113 840 грн. 55 коп.

Зазначений розрахунок заборгованості стороною відповідача належними доказами спростовано не було, як і не було надано доказів на підтвердження належного виконання договірних зобов`язань.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 55 000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Дійсно, ст. 549 ЦК України передбачено обов`язок боржника передати такі кредитору у разі порушення боржником зобов`язання. Аналогічно такий обов`язок відповідача перед позивачем передбачено в пункті 5.3 кредитного договору, зокрема передбачено, що у випадку прострочення строку виконання зобов`язання за цим договором відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10% від суми основного зобов`язання.

Разом з тим, загальновідомим є факт, що 24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію воєнного стану неодноразово було продовжено і такий діє і на момент ухвалення даного рішення суду.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, з врахуванням наведених вище положень ЦК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 55 000 грн. до задоволення не підлягають, тому суд в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано лише договір про надання правової допомоги укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» та адвокатом Дейко Є.А., та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас договір про надання правничої допомоги не містить посилання в якій справі адвокатом Дейко Є.А. надається правнича допомога ТОВ «Фінансова компанія «Просто Мані».

При цьому позивачем не надано акту-передачі наданих послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2021 по справі №379/1487/18, не може підлягати задоволенню заява щодо стягнення витрат на правову допомогу у разі неподання заявником всіх, передбачених законодавством документів для підтвердження понесення відповідних витрат, у тому числі й детальний опис робіт/послуг, виконаних адвокатом.

Враховуючи викладене та відповідно до ст. 141 ЦПК України вимога про відшкодування витрат на професійну правову допомогу задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог в сумі 16655 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 633, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.76-81, 128, 141, 247, 258, 268, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані» заборгованість за кредитним договором № 23-07-21-01-27/1915 від 23.07.2021 року (зі змінами) в розмірі 1 113 840 грн 55 коп, а також судовий збір в сумі 16655 грн 40 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Просто Мані», ЄДРПОУ 43162329, адреса: м. Київ, Кловський узвіз, 7, приміщення 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ю.С. Мицик