Рішення

від 19.03.2024 по справі 754/10036/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/429/24

Справа №754/10036/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2024 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Негірьової О.Д.

за участю:

представника позивача - адвоката Сергійчика А.О.

представників відповідача - адвокатів Логінова К.Е. та Чернявського О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлайт"</a>, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.11.2018 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ "Медлайт" було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як орендодавці, передали ТОВ "Медлайт" нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір орендної плати, яку зобов`язаний сплачувати ТОВ "Медлайт" на користь позивача, як власника приміщення, за один календарний місяць становить 14651,00грн. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по сплаті орендних платежів, та станом на 27.07.2023 має заборгованість перед позивачем в розмірі 583 101,00грн. На підставі наведеного позивачка просить стягнути з ТОВ "Медлайт" заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 583 101,00грн, пеню в розмірі 2 661 985,15грн, 3% річних в розмірі 43 758,66грн та розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Медлайт".

07.08.2023 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, відкрито провадження по справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.08.2023 від ТОВ "Медлайт" до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позивачкою до позовної заяви було додано копію договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та копію додаткової угоди від 11.06.2019. З огляду на зміст копії договору та додаткової угоди, укладеної між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ "Медлайт" як орендарем, вбачається, що вони містять в собі підписи зазначених осіб. Однак у відповідача відсутній цей Договір оренди з додатковою угодою. Натомість відповідач має у наявності договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 та додаткову угоду до договору оренди від 06.11.2021, який не був підписаний позивачем, за час перебування позивача на посаді керівника ТОВ "Медлайт" та нею ж як орендодавцем. Зазначають, що саме факт, на який посилається позивачка, а саме на наявність договору оренди, не спростовує його факту укладання за таких обставин, навіть за відсутності у ньому підписів, та як позивач не заперечує про його відсутність. А тому з огляду на зазначене, у відповідача виникає сумнів у добросовісності позивача стосовно обґрунтування своїх доводів з цієї підстави та думки, що позивач таким чином бажає здійснити викривлення подій з метою введення суду в оману щодо дійсних обставин справи. У відзиві відповідач також вказує, що розрахована сума заборгованості позивачкою, не відповідає дійсності. Позивачка, додає як доказ до своєї позовної заяви банківські виписки, з яких видно, що позивач за керівництва ТОВ "Медлайт" перерахувала собі гроші загалом на суму 460000,00грн, що вказує на невідповідність її тверджень стосовно заборгованості відповідача перед нею. Отже просять позовні вимоги залишити без задоволення.

25.09.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що в платіжних інструкціях, наданих позивачкою, на підтвердження оплати за оренду, відповідач зазначав період, за який здійснюється оплата. Позивач заявляючи вимогу врахувала це в своїх розрахунках. Вказує, що 20.06.2023 позивачка направляла ОСОБА_2 , як співвласнику нежитлового приміщення, який також наразі є керівником відповідача, повідомлення про небажання продовжувати оренду з відповідачем у зв`язку з порушенням останнім своїх зобов`язань, запропонувала відшукати нового орендаря, враховуючи ринкові ціни на орендну плату. У відповідь, ОСОБА_2 направив лист від 06.07.2023 в якому повідомляв, що його влаштовує розмір орендної плати 260,00грн на 1кв.м. Таким чином інший співвласник та керівник відповідача підтвердив розмір орендної плати за користування приміщенням у розмірі 260,00грн на 1кв.м. Крім того, позивачка зазначає, що їй 14.08.2023 ОСОБА_2 направив пропозицію про викуп 1/2 частки у нежитловому приміщенні за ціною 1 948 815,00грн. Тобто нинішній керівник відповідача, який є також співвласником нежитлового приміщення, пропонує здійснити викуп нежитлового приміщення у позивача за ціною 1 948 815,00грн, і при цьому зазначає, що розмір орендної плати, яку потрібно сплачувати позивачу становить 1220,00грн. А отже, наведені твердження та дії відповідача та його керівництва суперечать один одному. Таким чином, пояснення відповідача, викладені у відзиві, жодним чином не спростовують доводи позивача про наявність заборгованості зі сплати орендної плати. На підставі наведеного просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.01.2024 від ТОВ "Медлайт" до суду надійшли пояснення до позовної заяви. Представник відповідача у своїх поясненнях зазначає, що під час систематизації поштової кореспонденції, що була віднайдена, та яка надходила за адресою ТОВ "Медлайт", товариством було виявлено лист ПрАТ «АК «Київводоканал» від 09.08.2022. За яким ПрАТ «АК «Київводоканал» повідомляє, що 30.11.2016 було укладено договір з надання послуг водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, на підставі договору оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Цим листом Товариство просило підтвердити факт правомірного користування послугами водопостачання, надавши підтверджуючі документи на право користування приміщенням. На вказаний лист ТОВ "Медлайт", за підписом директора ОСОБА_1 16.09.2022, було надано відповідь, що ТОВ "Медлайт" правомірно користується послугами питного водопостачання, оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, термін дії якого до 06.11.2021 продовжений на три роки, а саме по 06.11.2024, згідно укладеної додаткової угоди № 1 від 06.11.2021 та договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018. А отже твердження відповідача, стосовно того що Договір оренди від 07.11.2018 не є припиненим, знайшли своє підтвердження із зазначеного вище листа ПрАТ «АК «Київводоканал», а продовжує діяти згідно додаткової угоди № 1 від 07.11.2021 до 07.11.2024.

13.02.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення, відповідно до яких зазначено, що позивачка ніколи не складала, не підписувала та не відправляла подібних листів до ПрАТ «АК «Київводоканал». Крім того, надані відповідачем документи жодним чином не стосуються предмету спору.

11.03.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що 24.04.2023 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Медлайт" було звільнено з посади директора ОСОБА_1 та було призначено його на посаду директора товариства. До цього часу відношення до даного Товариства мала його покійна мати ОСОБА_3 , яка була учасником та мала 50% у статутному капіталі Товариства. Після вступу в спадщину та подальшого оформлення спадкових прав ОСОБА_2 набув 50% в статутному капіталі Товариства та 1/2 частку в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 , де ї зареєстровано Товариство. Після призначення ОСОБА_2 на посаду директора, попереднім директором ОСОБА_1 було передано документацію та відзвітовано за час перебування на посаді керівника. В цей же час за його наказом було розпочато повну інвентаризацію, за результатами якої виявлено порушення з боку ОСОБА_1 , з яких привласнення коштів у надмірних сумах за оренду товариством приміщення, які підтверджувались документами. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що позивачка, в порушення договору, самовільно вирішила припинити його дію на все нежитлове приміщення, яке здається в оренду, без отримання такої згоди від іншого співвласника, яким являється він. Також звертає увагу, що позивачка вказує на неіснуючу додаткову угоду № 1 від 11.06.2019, якою оплата має здійснюватись в розрахунку за місяць, що суперечить умовам Договору оренди від 07.11.2018, за яким оплата розраховується та здійснюється з розрахунку за рік. Наразі товариство не має будь-яких заборгованостей зі сплати орендної плати перед ОСОБА_1 . Крім того остання, перебуваючи на посаді директора, здійснила перерахунок коштів в якості орендної плати в загальному розмірі 460 000,00грн, з призначенням платежу «Орендна плата, згідно договору від 07.11.2018». Однак згідно розрахунку та протоколу інвентаризації, сума яка підлягала сплаті за орендну плату ОСОБА_1 , за весь період складає 67231,81. На підставі наведеного просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 19.03.2024 не з`явилась. Адвокат Сергійчик А.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 в судовому засідання 19.03.2024 позов підтримував, просив його задовольнити. Подав до суду письмові судові дебати.

Представники ТОВ "Медлайт" - адвокати Логінов К.Е. та Чернявський О.М., в судовому засіданні, призначене на 19.03.2024 заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в повному обсязі. Адвокат Логінов К.Е. подав до суду письмове заключне слово у судових дебатах.

ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 19.03.2024 не з`явився. Про дачу, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомлено.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

30.10.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладеного Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О., та зареєстрований в реєстрі за № 3070.

Відповідно до умов Договору продавець передав у власність (продав), а покупці прийняли у власність (купили) у рівних частках - тобто по 1/2 частці на користь кожного, об`єкт нерухомості - нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень №6-7) стоматологічний кабінет, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Згідно із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.10.2023 № інформаційної довідки 349361606, нежитлові приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень №6-7) ( в літ. А), загальною площею 112,70кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявні дві копії Договорів оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Медлайт".

Судом установлено, що відповідно до копії Договору оренди нежитлового приміщення, наданою стороною позивача, вбачається, що орендодавці передають орендареві в користування належне їм в рівних частках нежитлове приміщення площею 112,7кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років визначається з 07.11.2018 (пп. 1.1, 1.2 п.1 Договору).

Орендар зобов`язується щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями з розрахунку річної оплати 260,00грн за 1кв.м. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору (пп. 2.4 п. 2 Договору).

Договір (копія) підписаний ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , директором ТОВ "Медлайт" - Овсієнко І.М та скріплений печаткою ТОВ "Медлайт".

Судом установлено, що у сторін відсутній Договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 наданий стороною позивача, в оригіналі.

Натомість судом установлено, що примірник Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, наданий стороною відповідача, визначає, що орендодавці передають орендареві в користування належне їм в рівних частках нежитлове приміщення площею 112,7кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 роки визначається з 07.11.2018 (пп. 1.1, 1.2 п.1 Договору).

Орендар зобов`язується щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями з розрахунку річної оплати 260,00грн за 1кв.м. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору (пп. 2.4 п. 2 Договору).

Даний договір має лише підпис одного власника нежитлового приміщення - ОСОБА_3 . Підписи ОСОБА_1 як директора ТОВ "Медлайт" та власника нежитлового приміщення на цьому примірнику відсутні. Однак наявний відтиск печатки ТОВ "Медлайт".

Судом установлено, що Договір оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, наданий стороною відповідача, наявний в оригіналі лише у ТОВ "Медлайт".

Також стороною позивача, до матеріалів справи надано копію Додаткової угоди № 1 від 11.06.2019 до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018.

Відповідно до умов зазначеної Додаткової угоди, сторони погодили викласти п.2.4. Договору в наступній редакції: «2.4. Щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити за користування приміщеннями у розмірі 260,00грн за 1кв.м. за 1 календарний місяць. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору». Сторони погодили, що пункт 2.4., в редакції яка викладена в даній додатковій угоді, діє з дати укладання договору - 07.11.2018. Інші умови договору залишаються без змін.

Додаткова угода підписана ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , директором ТОВ "Медлайт" Овсієнко І.М та скріплена печаткою ТОВ "Медлайт".

Судом установлено, що у сторін відсутня Додаткова угода до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, яка надана стороною позивача, в оригіналі.

Також в матеріалах справи наявна ще одна копія Додаткової угоди № 1 від 06.11.2021 до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, надана стороною відповідача.

Відповідно до умов Додаткової угоди (зі сторони відповідача), сторони погодили внести зміни до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, частина 1. «Загальні умови» п. 1.2. виклавши його в новій редакції. «п. 1.2. Строк оренди на 3 роки визначається з 07 листопада 2021».

Додаткова угода (зі сторони відповідача) має лише підпис одного власника нежитлового приміщення - ОСОБА_3 . Підписи ОСОБА_1 як директора ТОВ "Медлайт" та співвласника нежитлового приміщення на даному договорі відсутні. Натомість на Договорі наявний відтиск печатки ТОВ "Медлайт".

Разом з тим обидва примірника Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 містять п. 5, з якого вбачається, що після закінчення терміну дії договору Орендар має право переважного укладання договору на новий строк (пп.5.1.). Одностороння відмова від виконання зобовязань і одностороння зміна умов договору не допускаються. Договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством (пп. 5.2.).

Судом установлено, що Додаткова угоди № 1 від 06.11.2021 до Договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018, надана стороною відповідача, наявна в оригіналі лише у ТОВ "Медлайт".

Крім того судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2018 року були засновниками/учасниками ТОВ «Медлайт». Згідно із Статуту Товариства, затвердженого 05.11.2018, керівник (директор) визначено - ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу Статуту «Директор», визначено, що керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює його виконавчий орган - Директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників; укладає від імені Товариства самостійно будь-які договори…., відкриває в банках поточні, валютні та інші рахунки та розпоряджається грошовими коштами на них; затверджує щорічний кошторис …; затверджує ціни на продукцію та послуги Товариства; подає на затвердження Загальним Зборам учасників річний звіт та баланс Товариства.

Однак 25.04.2023 рішенням засновників ТОВ «Медлайт» було звільнено з посади директора ОСОБА_1 та призначено нового директора в особі ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось учасниками справи.

Відповідно до Наказу № 24 «Про проведення інвентаризації в ТОВ «Медлайт» від 28.04.2023, за підписам директора ОСОБА_5 , було наказано про проведення повної інвентаризації основних засобів з перевіркою фактичної наявності та документального підтвердження станом на 26.04.2023.

Згідно із довідки проведення розрахунків з орендної плати від 09.06.2023, вбачається, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 07.11.2018 наявна заборгованість, а саме: перед ОСОБА_3 в суму 22231,81грн, та заборгованість ОСОБА_1 (дебіторська) в сумі 392768,19грн.

Також в матеріалах справи існує довідка «ПриватБанк» від 28.06.2023, з якої вбачається, що платежі від 28.12.2021 № 1259 сума 40000,00грн, 08.06.2022 №1400 сума 100000,00грн, 30.06.2022 №1421 сума 200000,00грн, 30.09.2022 №1527 сума 120000,00грн, проведені та підписані ОСОБА_1 .

Водночас, 12.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Медлайт" з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, відповідно до договору оренди від 07.11.2018, за період 07.11.2018 по 30.07.2023, враховуючи здійснені оплати за оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 124 Конституції України регламентує, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки вимагаються із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією покладають цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином погоджена дія двох або більше сторінок (частина четвертої цієї статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення має бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як проводити оцінку на предмет істинності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираз волі особи (осіб), які його вчинили.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в листовій (електронній) формі. Сторони мають право вибирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого закону не встановлена ??обов`язкова форма листа, визнаний вчиненим, якщо сторінка поведінки засвідчує їхню волю до встановлення відповідних правових наслідків. У разі, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражати її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Відповідно до вимог статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст.763 ЦК України).

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, згідно із ст.785 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, плата за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися, зокрема, при відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст.598 ЦК України).

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Отже, за загальним правилом, встановленим цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 651 ЦК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Водночас встановити дійсність договірних приписів у договорі оренди нежитлового приміщення щодо можливості розірвати договір в односторонньому порядку одному із власників без погодження з іншім співвласником, судом неможливо, оскільки сторонами до матеріалів справи приєднані різні примірники Договору, які не узгоджуються між собою та мають суттєві розбіжності.

До того ж ОСОБА_2 , будучи співвласником орендного нежитлового приміщення, своєї згоди на розірвання Договору оренди нежитлового приміщення не надавав, та не заявляв вимогу про його розірвання.

Суду не наданий належний Договір оренди нежитлового приміщення щоб встановити будь-які правові підстави для його розірвання, а тому суд і не може встановити порушення виконання спірного договору.

Відсутність належного договору з погодженими умовами, позбавляє суд встановити підстави для односторонньої відмови від договору, а тому не зумовлює його розірвання.

Водночас за змістом законодавчого регулювання, зазначеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі, хоча і має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нічим чи оспорюваним з іншої підстави.

Такий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17.

Відтак судом установлено, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно використовується як орендне приміщення ТОВ "Медлайт", за таке користування сплачується орендна плата, яка приймалася Орендодавцями.

Суд критично ставиться до твердження сторони позивача щодо наявної заборгованості по орендній платі, оскільки це не узгоджується з документами які знаходяться в матеріалах справи. По-перше, відповідно до Статуту Товариства, саме на директора покладено обов`язок щодо будь-яких розпоряджень грошовими коштами, здійснення належного платежу за оренду входило до повноважень ОСОБА_1 . До того ж як встановлено судом, за час керівництва позивачкою (з 2018 по червень 2023), ані вона як власник ані другий співвласник нежитлового приміщення не звертались з претензіями щодо неналежної орендної оплати до ТОВ "Медлайт". По-друге, судом не встановлено, що за час життя попередній співвласник ОСОБА_3 так як і сьогоднішній співвласник ОСОБА_2 мали претензії до ТОВ "Медлайт» щодо порушення орендної плати останнім.

Тож за відсутності жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що ТОВ "Медлайт" порушило зобов`язання зі сплати орендної плати, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 583101,00грн та пені в сумі 2661985,15грн.

Крім того, оскільки в справі не встановлено прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, необґрунтованими є й вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України в розмірі 43758,66грн.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Встановивши, що позивачем не доведено порушення її прав та інтересів і незаконності дій ТОВ "Медлайт", суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові покладається на позивача.

Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 92, 202, 205, 207, 208, 238, 509, 526, 598, 610, 614, 625-629, 638, 651, 759, 762, 763 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 19, 77-84, 133-137, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлайт"</a>, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та розірвання договору оренди - відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медлайт"</a>, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вулиця Радунська, 1/10-А, ЄДРПОУ 31775959.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024.

Суддя В.В. Бабко