Рішення

від 12.07.2021 по справі 757/43653/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43653/20-ц

пр. 2-3537/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Коломієць Т.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» (далі - відповідач, ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС») про стягнення грошових коштів, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно утримані кошти за договором суборенди нерухомого майна від 28.02.2019 року № П 422 в сумі 70 117,80 грн. та судові витрати, а саме, суму судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що 28.02.2019 року між нею як суборендарем та ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» як орендарем був укладений договір суборенди нерухомого майна № П 422, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування на умовах суборенди нежитлові приміщення на строк до 29.02.2020 року включно. Строк дії договору був продовжений сторонами до 28.02.2021 року шляхом укладення додаткової угоди до договору від 16.12.2019 року. Крім того, на підставі п. 5 додаткової угоди суборендар сплатив орендарю гарантійний платіж в розмірі 66 556,00 грн. без ПДВ. У зв`язку з обмежувальними заходами та введенням на території України карантину, запровадженими, в тому числі, постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», позивач з 17.03.2020 року припинив користування суборендованими приміщеннями. 19.03.2020 року позивач надіслав відповідачу лист від 19.03.2020 року № 1 з проханням призупинити строк дії договору на період карантину та не нараховувати орендну плату за квітень 2020 року, адже групові заняття, семінари та тренінги, проведення яких було основної діяльністю позивача в цих приміщеннях, стало неможливим, і суборендованими приміщеннями ніхто не користувався. На зазначений лист відповідач жодним чином не відреагував, відповіді не надав. У зв`язку з цим позивач надіслав відповідачу вимогу від 31.03.2020 року № 7 про перерахунок орендної плати, однак відповідач знову проігнорував звернення позивача. Незважаючи на неодноразові звернення позивача щодо врегулювання питання щодо орендної плати та ігнорування відповідачем таких звернень, а також враховуючи незгоду відповідача врахувати як орендну плату за квітень суму гарантійного платежу, позивач в повному обсязі сплатив орендну плату за березень та квітень 2020 року. Після чого відповідач запропонував позивачу припинити дію договору за взаємною згодою сторін за умови сплати комунальних платежів за березень в сумі 4 035,02 грн. та квітень 2020 року в сумі 4 035,02 грн.. Позивач сплатив визначену суму коштів та сторони підписали додаткову угоду до договору від 03.04.2020 року за умовами якої за результатами переговорів, сторони вирішили достроково припини дію договору суборенди. Після цього, 30.04.2020 року сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди за договором № П 422 суборенди нерухомого майна. Згідно з підсумковим актом наданих послуг від 13.05.2020 року № А-04-000855 вартість спожитих суборендарем комунальних послуг, вартість спожитих: електроенергії, води за період з 01.03.2020 року по 30.04.2020 року склала 473,22 грн.. Таким чином, у позивача виникла переплата у розмірі 3561,80 грн.. Разом з цим відповідач на вимогу позивача відмовився повернути залишок коштів відповідно до умов п. 5 додаткової угоди, внаслідок чого станом на дату подання цього позову, в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 561,80 грн. Крім того, відповідач також відмовився повертати суму гарантійного платежу в розмірі 66 556,00 грн. з посиланням на виявлення прихованих пошкоджень об`єкта оренди. Таким чином, відповідач безпідставно утримує кошти позивача в сумі 70 117,80 грн. з яких: 3561,80 грн. - неповернена частина суми грошових коштів, сплачених за комунальні послуги, та 66 556,00 грн. - сума гарантійного платежу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» про стягнення грошових коштів та підготовче засідання у справі призначено на 09.02.2021 року.

28.01.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Калініч О.О. надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

09.02.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову, оскільки перевіркою приміщень відповідач встановив та зафіксував пошкодження об`єкта суборенди. Позивач його вимогу не відновив об`єкт суборенди до теперішнього часу, а тому у відповідача не виникло обов`язку повернути позивачеві гарантійний платіж, у зв`язку із чим, право позивача не порушене. Також відповідач посилався на безпідставність вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки в спірному випадку позивач не поніс взагалі ніяких витрат, а зазначена ним сума витрат на правову допомогу перевищує розумні межі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» про стягнення грошових коштів закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 26.04.2021 року.

15.02.2021 року від представника позивача - адвоката Калініч О.О. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій остання просила позов задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2021 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.07.2021 року.

26.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Коломієць Т.М. надійшло клопотання, без застосування електронного цифрового підпису, яке було передано головуючому судді після судового засідання, про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.07.2021 року з`явились представник позивача та представник відповідача. Представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити Представник відповідача щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві та поясненнях підстав та просила в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 28.02.2019 року між ОСОБА_3 як Суборендарем та ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» як Орендарем був укладений Договір № П 422 суборенди нерухомого майна (далі - Договір № П 422), за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування на умовах суборенди нежитлові приміщення площею 33,5 кв. м, 34,9 кв. м та 35,1 кв. м на 4 поверсі в нежитловій будівлі (літ. «А») за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37. Строк дії договору - до 29.02.2020 року включно. Цільове призначення суборендованого нерухомого майна - розміщення офісу.

01.03.2019 року сторони підписали Акт приймання-передачі об`єкта суборенди.

На підставі Додаткової угоди від 16.12.2019 року до Договору № П 422, строк дії договору був продовжений до 28.02.2021 року. Крім того, згідно з п. 5 Додаткової угоди до Договору № П 422, Суборендар до 15.01.2020 року сплачує Орендарю гарантійний платіж в розмірі 66 556,00 грн.

Гарантійний платіж в розмірі 66 556,00 грн. сплачений позивачем 24.01.2020 року, що підтверджується квитанцією (а.с. 23).

У зв`язку з обмежувальними заходами та введенням на території України карантину, запровадженими, в тому числі, постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», ОСОБА_3 з 17.03.2020 року припинила користування суборендованими приміщеннями, про що 20.03.2020 року повідомила відповідачу у листі від 19.03.2020 року № 1 з проханням призупинити строк дії договору на період карантину та не нараховувати орендну плату за квітень 2020 року, адже в силу вказаних обставин позивач не може використовувати орендовані приміщення (а.с. 25).

02.04.2020 року ОСОБА_3 надіслала ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» вимогу від 31.03.2020 року № 7 про перерахунок орендної плати, однак, відповідач знову проігнорував це звернення (а.с. 27-28).

26.03.2020 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору № П 422, за умовами якої домовились, що з 11.04.2020 року п. 5.11.6 викладено у наступній редакції: «Щомісячно, в строки встановлені для сплати орендної плати, Суборендар сплачує Орендареві експлуатаційні платежі за площу, що вказана у п. 5.1 цього Договору, виходячи з розрахунку: 24,00 грн., в тому числі, ПДВ, за 1 м кв. за один місяць.

03.04.2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» було укладено Додаткову угоду до Договору № П 422, за умовами якої: дія цього договору припиняється з 30.04.2020 року; встановлено, що останнім днем строку дії договору є 30.04.2020 року; орендна плата, інші платежі передбачені договором нараховуються суборендареві по дату фактичного звільнення ним об`єкта суборенди та підписання акта приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди. Після припинення строку дії договору - між сторонами припиняються відносини суборенди. В частині здійснення платежів - умови договору діють до повного їх виконання; компенсація вартості комунальних послуг, компенсація вартості електроенергії, води за період з 01.03.2020 року по 30.04.2020 року, сплачуються суборендарем не пізніше 09.04.2020 року в загальному розмірі 8 070,04 грн. в т. ч. ПДВ. У випадку, якщо сума компенсації виявиться більшою за вартість спожитих суборендарем комунальних послуг, вартість спожитих: електроенергії, води за період з 01.03.2020 року по 30.04.2020 року, орендар повертає залишок коштів протягом тридцяти робочих днів з дати припинення дії договору.

30.04.2020 року сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди за договором № П 422 суборенди нерухомого майна за умовами якого, зокрема: Суборендар передав (повернув), а Орендар прийняв нежитлові приміщення площею 33,50 кв. м, 34,9 кв. м та 35,1 кв. м на 4 (четвертому) поверсі в нежитловій будівлі (літ. «А») за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 37; сторони підтверджують, що об`єкт суборенди, що повертається суборендарем, знаходиться в стані придатному для подальшої експлуатації, перебуває в належному стані та відповідає умовам договору; сторони не мають претензій одна до одної по стану та складу об`єкта суборенди (а.с. 33).

Згідно з підсумковим актом наданих послуг від 13.05.2020 року № А-04-000855 вартість спожитих Суборендарем комунальних послуг, вартість спожитих електроенергії, води за період: з 01.03.2020 року по 30.04.2020 року склала 473,22 грн. (а.с. 34).

В електронному листуванні позивач обговорював з представником ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» питання щодо повернення суми гарантійного платежу та передав письмову вимогу щодо повернення суми платежу в розмірі 66 556,00 грн.

Однак, на зазначену вимогу щодо повернення суми гарантійного платежу ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» надіслав вимогу про відновлення об`єкта суборенди від 26.05.2020 року № 28, в якій зазначив, що після підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) від 30.04.2020 року відповідач виявив приховані пошкодження, а саме: пошкодження та забруднення стін об`єкта суборенди та їх оздоблення (шпалер); пошкодження покриття підлоги (лінолеуму). У зв`язку з цим відповідач вимагав протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги відновити об`єкт суборенди шляхом здійснення поточного ремонту об`єкта суборенди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як встановив суд, сторони за взаємною згодою, шляхом укладення додаткової угоди від 03.04.2020 року дійшли згоди про припинення договору суборенди з 30.04.2020 року.

Згідно з 5.3.3 договору суборенди з врахуванням додаткової угоди до нього від 16.12.2019 року гарантійний платіж повертається суборендареві протягом 30 календарних днів з моменту припинення дії договору (за умови наявності листа від суборендаря про повернення гарантійного платежу та за умови відсутності факту невиконання/прострочення виконання/порушення суборендарем своїх грошових/майнових/не майнових зобов`язань, що виникли в період дії договору).

30.04.2020 року сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди за договором № П 422 суборенди нерухомого майна згідно з яким, зокрема сторони не мають претензій одна до одної по стану та складу об`єкта суборенди, після чого позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення гарантійного платежу.

Проте, на зазначену вимогу ТОВ «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» надіслав вимогу про відновлення об`єкта суборенди від 26.05.2020 року № 28, в якій зазначив, що після підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) від 30.04.2020 року відповідачем виявлено приховані пошкодження, а саме: пошкодження та забруднення стін об`єкта суборенди та їх оздоблення (шпалер); пошкодження покриття підлоги (лінолеуму).

На думку суду такі дії відповідача є недобросовісними, та такими, що не відповідають попереднім його заявам, оскільки у акті приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної по стану та складу об`єкта суборенди. Тобто, складаючи зазначений акт у відповідача не було жодних претензій щодо об`єкта. Разом з цим після отримання вимоги про повернення гарантійного платежу у відповідача з`явилися такі претензії. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про недобросовісність дій відповідача щодо спірних правовідносин, які спрямовані на неповернення позивачу гарантійного платежу.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 про повернення суми гарантійного платежу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення переплачених витрат за комунальні послуги суд зазначає наступне.

Оскільки згідно з підсумковим актом наданих послуг від 13.05.2020 року № А-04-000855 вартість спожитих суборендарем комунальних послуг, вартість спожитих електроенергії, води за період з 01.03.2020 року по 30.04.2020 року склала 473,22 грн., а позивач сплатила за вказані послуги 4 035,02 грн. (а.с. 39), то у позивача виникла переплата у розмірі 3 561,80 грн., яка згідно з п. 5 додаткової угоди від 03.04.2020 року протягом тридцяти робочих днів з дати припинення договору мала бути повернута позивачу, отже в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, витрати, пов`язані з розглядом справи складають 10 840,80 грн. з яких: 840,80 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2020 року № 1, укладеного між адвокатом Калініч О.О. та ОСОБА_3 ; копію додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2020 року № 1 згідно з яким загальна вартість наданих робіт (послуг) складає 10 000,000 грн..

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. не відповідає обставинам справи.

Так, зокрема, у п. 5 додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги/адвокатських послуг зазначено, що за участь в судових засіданнях адвокат витратить 3 години часу за які до сплати підлягає 3 000,00 грн. Разом з цим, як відомо з матеріалів справи адвокат брав участь в судових засіданнях 26.04.2021 року з 15.33 до 15.37 год. та 12.07.2021 року з 14.00 до 14.43 год. (а.с. 105-107, 118-120), тобто, з врахуванням навіть витраченого часу для прибуття до суду, витрачений на участь в судових засіданнях час не буде складати 3 години.

Більше того, суд бере до уваги що справа не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є незначними, також суд враховує критерії розумності вартості наданих послуг, думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом на виконання робіт часом, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру та необхідності зменшення розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивач не надав. Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надав.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 840,80 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 759, 774, 785, 1212 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_3 безпідставно утримані кошти за Договором суборенди нерухомого майна № П 422 від 28.02.2019 року в сумі 70 117 (сімдесят тисяч сто сімнадцять) грн... 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_3 9 840 (дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн... 80 коп. у відшкодування судових витрат.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ РЕНТ СЕРВІС», 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, оф. 5, код ЄДРПОУ 42699192.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 09.08.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко