Рішення

від 20.03.2024 по справі 260/754/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2024 року м. Ужгород№ 260/754/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.

при секретарі судових засідань Куля Т.Т.,

та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:

представника позивача Медвідь О.О.,

представник відповідача - не з`явився,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 25 березня 2024 року.

15 лютого 2024 року Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави (далі - позивач) в особі представника ОСОБА_1 (далі представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації (далі третя особа), якою просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо невиконання вимог чинного законодавства України що полягає у не вжитті заходів з виявлення, обліку та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамблю забудови дитячого садка імені Святого Йосифа;

2) зобов`язати Виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо подання до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації пропозицій про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамблю забудови дитячого садка імені Святого Йосифа;

3) про дату та час розгляду справи повідомити Берегівську окружну прокуратуру, Закарпатську обласну прокуратуру та учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Берегівською окружною прокуратурою в ході здійснення представницьких повноважень вивчено стан дотримання законодавства з питань охорони культурної спадщини на території міста Виноградів Берегівського району, Закарпатської області. За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Виноградівської міської ради, що полягає у не вжитті заходів з виявлення, обліку та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозиції про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамбль забудови дитячого садка імені Святого Йосифа, перша третина 20 століття. На даний час у будівлі Ансамблю функціонує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) імені Святого Йосипа Виноградівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 37290910). Вказане свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування. У зв`язку з чим позивач з даним позовом і звернувся до суду.

20 лютого 2024 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

13 березня 2024 року позивач скористався своїм правом і подав до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання представник відповідача не з`явилася, хоча був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим повідомив, в матеріалах справи наявний письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні такого повністю.

Третя особа письмових заперечень проти позову на адресу суду не надіслала, у судове засідання не забезпечила явки свого уповноваженого представника, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до пункту 1 частини першої та третьої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем вивчено стан дотримання законодавства з питань охорони культурної спадщини на території міста Виноградів Берегівського району, Закарпатської області.

За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Виноградівської міської ради, що полягає у не вжитті заходів з виявлення, обліку та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня пропозиції про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамбль забудови дитячого садка імені Святого Йосифа, перша третина 20 століття (далі - Ансамбль).

На даний час у будівлі Ансамблю функціонує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) імені Святого Йосипа Виноградівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 37290910).

Дані обставини стали причиною звернення Берегівської окружної прокуратури до Закарпатського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 року «Про затвердження Списку історичних населених місць України», місто Виноградів, Закарпатської області включено до Списку історичних населених місць України.

Наказом Міністерства культури України № 559 від 18 червня 2018 року затверджено Історико-архітектурний опорний план м. Виноградів, яким визначено межі та режими використання історичного ареалу м. Виноградів. Згідно із вказаною містобудівною документацією будівля, розташована за адресою м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 69, знаходиться у межах історичного ареалу міста та запропонована до внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт містобудування та архітектури.

Історико-архітектурний опорний план визначає стратегію збереження нерухомої культурної спадщини і традиційного характеру середовища історичного міста.

Із змісту статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III (далі - Закон №1805-III) вбачається, що в межах історичного ареалу уже в силу закону діють певні обмеження. Зокрема, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до вимог статті 2 Закону №1805-III, об`єкти містобудування та об`єкти архітектури є різними за видом об`єктами культурної спадщини щодо яких в рівній мірі підлягають реалізації передбачені законодавством заходи для набуття статусу пам`ятки культури. Місцезнаходження архітектурного об`єкта, яким є окрема будівля, споруда, у межах об`єкта містобудування, яким, зокрема, є історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, не визначає таку будівлю як об`єкт чи пам`ятку культурної спадщини.

За інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2023 року за № 01-12/1605, Ансамбль не взято на державний облік відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом, не занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та Переліку об`єктів культурної спадщини.

У зв`язку із відсутністю у вищезгаданої будівлі правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та відповідно і пам`ятки у розумінні Закону №1805-ІІІ, облікова документація не виготовлялася, охоронний договір не укладався.

Крім цього, моніторингом Державного реєстру нерухомих пам`яток України окружною прокуратурою встановлено, що в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України немає жодної пам`ятки культурної спадщини національного чи місцевого значення, що знаходяться на території м. Виноградів, Берегівського району Закарпатської області.

Зі змісту преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» вбачається, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Положеннями статті 1 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

У свою чергу виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до Закону №1805-Ш.

Відповідно до абз. 6 статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Імперативні положення частини другої статті 14 Закону №1805-III чітко визначають, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Слід зазначити, що Закон чітко встановлює повноваження різних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини (статті 4-6 Закону №1805-Ш).

Так, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини (частина перша статті 3 Закону № 1805-ІІІ).

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту «б» частиною першою статті 31 і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади (частина п`ята статті 3 Закону № 1805-ІІІ).

Отже, Законом № 1805-ІІІ визначено, що до спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема відноситься виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

При цьому, приписами частини другої статті 6 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, з-поміж інших, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Відтак, згідно із зазначеним вище положенням статті 14 Закону №1805-III, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини, що також потребує подання відповідних пропозицій, оскільки є одним із етапів процедури набуття правового статусу пам`ятки та передує внесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони культурної спадщини також передбачені у Законі Україні «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зокрема, в підпункті 10 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Також до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування (п. п. 5 п. б) частина перша статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, державою передбачено механізм здійснення ефективних заходів задля забезпечення охорони пам`яток культури, збереження та використання культурного надбання на відповідній території шляхом закріплення у Законі за органами місцевого самоврядування делегованих повноважень.

Правовий аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у даному випадку саме на відповідача - Виконавчий комітет Виноградівської міської ради покладається обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме: Ансамблю.

Слід зазначити , що відповідно до частини другої статті 14 Закону №1805-Ш, порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Такий Порядок обліку об`єктів культурної спадщини регламентовано наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок).

Відповідно до статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Зокрема, система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру) (розділ 1 п. 3 Порядку).

Так, розділом ІІ Порядку визначено процедуру взяття на облік об`єкта культурної спадщини. Вказана робота забезпечується уповноваженими органами, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі: фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників); історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог п. 5 розділу III Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акту Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб- сайті уповноваженого органу.

Таким чином, внесенню об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема, виконавчого органу Виноградівської міської ради, який повинен здійснити фотофіксацію об`єкта, скласти історичну довідку та подати відповідну пропозицію органу охорони культурної спадщини вищого рівня (Департамент культури Закарпатської обласної військової адміністрації).

Однак, вказані вимоги Закону №1805-Ш та вимоги Порядку залишені поза увагою виконавчого комітету Виноградівської міської ради, що свідчить про протиправну бездіяльність, оскільки з моменту затвердження у 2018 році Міністерством культури України Історико-архітектурного опорного плану м. Виноградів виконавчий орган місцевого самоврядування так і не забезпечив належного виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини.

Зокрема, вказаним органом також проігнорована робота з інвентаризації об`єктів культурної спадщини, яка передбачена розділом VI Порядку.

Так, інвентаризація об`єктів культурної спадщини здійснюється з метою запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання об`єкта культурної спадщини, його території та зон охорони пам`яток (далі - території, що охороняються) в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь шляхом впровадження системи моніторингу.

Система моніторингу включає постійний, періодичний моніторинг та проведення досліджень.

Постійний моніторинг проводиться шляхом аналізу відомостей Реєстру, Переліків об`єктів культурної спадщини; облікової документації, охоронних договорів, встановлених режимів використання об`єкта культурної спадщини, науково-проектної документації, що визначає зони охорони пам`ятки та запланованих робіт, архівних матеріалів наукових установ, державних інформаційних систем та інших відомостей, які свідчать про стан об`єкта культурної спадщини та території, що охороняється.

Постійний моніторинг проводиться з-поміж інших і виконавчими органами сільської, селищної, міської ради щодо об`єктів культурної спадщини, які розміщені на території, на яку поширюється повноваження таких органів.

Постійний моніторинг проводиться не рідше одного разу на рік відповідно до плану, що затверджується на початку року не пізніше 20 січня.

Адже вимоги Порядку щодо важливості інституту інвентаризації об`єктів культурної спадщини у вигляді моніторингу полягають у проведенні досліджень з метою виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової документації, визначення зон охорони або одержання нових знань про пам`ятку, її характерні властивості, територію, режим використання, а також у разі змін стану пам`ятки, виникненням загрози для її збереженості.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною четвертою цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 КАС України).

У відповідності до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (п.30).

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційного Суду України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Конституційним Судом України розуміння терміну «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України дають прокурору право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, у чому саме полягає їх порушення.

Таким чином, з урахуванням висновків Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 необхідно зазначити, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.09.2019 у справі №815/724/15.

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона культурної спадщини, оскільки відповідно до ст.11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Як висновок, звернення прокурора до суду зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави, однак стаття 53 КАС України не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві, як окремому учаснику адміністративного процесу, визначити їх у кожному конкретному випадку самостійно у будь-якій справі, що підвідомча суду.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а бездіяльність відповідача порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, керівник Берегівської окружної прокуратури, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Виконавчого комітету Виноградівської міської ради вчинити певні дії, та реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави і, відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України набуває статусу позивача.

Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 по справі №804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, які і неподанням прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі №587/460/16-ц.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, таким чином керівник Берегівської окружної прокуратури звернулася до суду за захистом державних інтересів і набула статусу позивача.

Підставою для представництва інтересів держави шляхом подання позову є протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України що полягає у не вжитті заходів з виявлення, обліку та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамблю.

Бездіяльність відповідача підтверджується з огляду на наступне.

Як уже зазначалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 місто Виноградів Закарпатської області включений у Список історичних населених місць України.

У подальшому наказом Міністерства культури України від 18.06.2018 №559 затверджено Історико-архітектурний опорний план м. Виноградів, яким визначено межі та режими використання історичного ареалу м. Виноградів. Згідно із вказаною містобудівною документацією Ансамбль, розташований за адресою м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 69, знаходиться у межах історичного ареалу міста та запропонована до внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт містобудування та архітектури.

Історико-архітектурний опорний план визначає стратегію збереження нерухомої культурної спадщини і традиційного характеру середовища історичного міста.

Разом з тим, наявність вказаних нормативних документів не визначають спірну будівлю як об`єкт чи пам`ятку культурної спадщини.

Адже, з моменту затвердження у 2018 році Міністерством культури України Історико-архітектурного опорного плану м. Виноградів виконавчим комітетом Виноградівської міської ради не здійснювався постійний моніторинг шляхом аналізу відомостей Реєстру, Переліку об`єктів культурної спадщини, науково-проектної документації, якою зокрема запропоновано до внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як об`єкт містобудування та архітектури спірну будівлю.

Відтак, дотепер Ансамбль у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69 не набув жодного правового статусу як об`єкт культурної спадщини у розумінні Закону №1805-III.

Зокрема, також інформацією Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 21.12.2023 за № 01-12/1605 підтверджено відсутність у вищезгаданої будівлі правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та відповідно і пам`ятки у розумінні Закону, а тому облікова документація не виготовлялася, охоронний договір не укладався.

При цьому, на виконання вимог Закону №1805-III, виконавчий комітет Виноградівської міської ради упродовж 5 років до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації з пропозицією про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамлю - не звертався.

Однак, як встановлено Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації неодноразово звертався до виконавчих органів місцевих рад територіальних громад про необхідність виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», про що свідчать листи, які долучено до позову.

Разом з тим, такі звернення Департаменту органом місцевого самоврядування залишено поза увагою.

Варто зазначити, що бездіяльність Виконавчого комітету носить тривалий характер та систематично продовжується із року в рік.

Однак, невжиття відповідачем заходів, щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня сприяє руйнуванню та заподіянню шкоди, не забезпечує захист та збереження, утримання та відповідне використання, консервацію та реставрацію, ремонт, пристосування та музеєфікацію житлової будівлі.

Історико-культурна спадщина - це духовний, економічний і соціальний капітал надзвичайно високої цінності, який є головною складовою національної самоповаги і відповідного представлення нашої країни на міжнародному рівні.

Серед пріоритетних напрямів гуманітарної політики держави особливе місце посідає збереження та охорона архітектурної спадщини.

Так, відповідно до ст. 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 20.09.2006 № 165-V, для цілей цієї Конвенції поняття «архітектурна спадщина» включає, зокрема, усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Кожен учасник Конвенції зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць; запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини (статті 3, 4 Конвенції).

Охорона культурної спадщини гарантується Основним Законом України. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частини чотири, п`ять статті 54 Конституції України).

Виходячи з того, що культурна спадщина - найбільш потужна складова формування української ідентичності, її ефективне збереження, відновлення і відповідне використання є одним із провідних завдань держави.

Водночас за останні роки питання захисту культурної спадщини через невиконання чинного законодавства України та міжнародних зобов`язань набуло особливої гостроти. Порушення закону і бездіяльність органів влади та суб`єктів приватного права у цій сфері призводять до негативного резонансу у суспільстві.

З огляду на вказане, розуміючи важливість культурної спадщини для нинішнього та майбутніх поколінь, Президентом України 18.08.2020 було видано Указ № 329/2020, яким передбачено вжиття заходів, спрямованих на збереження культурної спадщини та розвиток культурного потенціалу України, залучення додаткових джерел фінансування сфери культури, збільшення, починаючи з 2021 року, видатків на її фінансування відповідно до обґрунтованих потреб з метою стабілізації та забезпечення сталого розвитку.

Культурна спадщина кожного народу є віддзеркаленням його історії, ментальності, морально-етичних засад. Поняттям «спадщина» охоплюються об`єкти та явища культури, на яких ґрунтується спільність народу, що відтворюється у спадкоємності поколінь. Цінність спадщини як культурного, соціального й економічного капіталу визначається її автентичністю, естетичністю, інформативністю. Спадщина є вагомим чинником соціалізації особистості, на ній ґрунтується колективна ідентичність суспільних груп на місцевому, регіональному та національному рівнях. Незворотність втрат культурної спадщини призводить до провалів в історичній пам`яті, руйнації ідентичності, небезпеки втрати культурного розмаїття й підґрунтя подальшого суспільного розвитку.

Неабиякого значення набуває охорона культурної спадщини в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Берегівської окружної прокуратури підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. З огляду на вищенаведене положення частини другої статті 139 КАС України судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави (вул. І. Сечені, буд. 15, м. Берегове, Закарпатська область, 90200) до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області (пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ 44633612), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44361754) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо невиконання вимог чинного законодавства України що полягає у не вжитті заходів з виявлення, обліку та поданні до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамблю забудови дитячого садка імені Святого Йосифа.

3. Зобов`язати Виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо подання до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації пропозицій про занесення об`єкту культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини з метою набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який знаходяться у м. Виноградів по вул. Тюльпанів, 69, а саме Ансамблю забудови дитячого садка імені Святого Йосифа.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець