Ухвала

від 22.03.2024 по справі 340/221/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/221/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючої-судді Казанчук Г.П.,

при секретарі судового засідання Адамчук Т.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Ватульова В.А. (представник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України); Касімова М.О. (представник Міністерства юстиції України)

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від 12.10.2023 року про визнання протиправною бездіяльність щодо не виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала адміністративна справа № 340/221/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у цій справі адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019 року; Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 20186 гривень за час вимушеного прогулу за один місяць.

На виконання зазначеного рішення позивачу 03.09.2020 року видано виконавчі листи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 року вказану заяву, подану у порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, подану в порядку статті 383 КАС України, повернуто заявнику.

12.10.2023 року до суду знову надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, в якій заявник просить суд:

- поновити пропущений строк на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України, прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження;

- про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні рішення суду про поновлення у справі №340/221/20 з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 40-67 постанови від 23.02.2023 року у справі №340/2274/22 про необхідність виконання рішення №340/221/20 про поновлення позивача в органі правонаступнику замість ліквідованого органі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області;

- винести окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню Міністерством юстиції України рішення суду у справі №340/221/20 про поновлення на роботі.

Ухвалою судді від 12.10.2023 року відмовлено у заяві про поновлення пропущеного строку на подачу заяви в порядку статті 383 КАС України та заяву ОСОБА_1 від 12.10.2023 року, подану у порядку статті 383 КАС України, повернути заявнику.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 року ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 р. у справі №340/221/20 скасовано. Справу №340/221/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України від 06.10.2023 р.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що скерований виконавчий лист до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України стосовно примусового виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області. В результатом виконання вказаного рішення суду, винесений наказ від 29.10.2021 року №2607/к про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області. Вважає вказаний наказ протиправним, оскільки на час винесення цього наказу ГТУЮ у Кіровоградській області є ліквідованим суб`єктом, зв`язку з чим вважає, що рішення суду в частині поновлення його на роботі так і не було виконано. При цьому, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.02.2023 року у справі №340/2274/22.

Принагідно суд зазначає про те, що саме за аналогічною за своїм змістом заявою ОСОБА_1 від 06.10.2023 року судом винесено ухвалу про повернення її з підстав пропуску строку звернення до суду.

Суд зазначає про те, що Міністерством юстиції України подана заява у порядку статті 374 КАС України, про визнання виконавчого листа у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

За ухвалою судді від 18.03.2024 року вирішено розгляд заяви позивача, подану в порядку статті 283 КАС України провести в судовому засіданні з викликом сторін, об`єднавши її розгляд із розглядом заяви Міністерства юстиції України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні його заяви та визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та водночас просив суд відмовити у задоволенні заяви Міністерства юстиції України, поданої у порядку статті 374 КАС України.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення заяви позивача та водночас просили визнати виконавчий документ, таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши позицію щодо поданої заяви в порядку статті 383 КАС України у даній справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у цій справі, зокрема, визнаний протиправним та скасований наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019 року; Поновлений ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 року.

На виконання зазначеного рішення позивачу було видано три виконавчих листа №340/221/20, зокрема, один із яких про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУ у Кіровоградській області був виданий 03.09.2021 року.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №870 від 09.10.2019 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", пунктом 1 якої постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.

На виконання цієї постанови наказом Міністерства юстиції України "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" №3173/5 від 16.10.2019 року наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.

Цим наказом затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції, яких зобов`язано, зокрема: забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з 26.12.2019 року, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби. (надалі спірний наказ, а.с.25 т.3), який був оголошений наказом ГТУЮ у Кіровоградській області від 26.12.2019 року №1016/к ''Про оголошення наказу Міністерства юстиції України ''Про звільнення'' (а.с.26 т.3).

Отже, на момент винесення зазначеного наказу, позивачу, як керівнику ГТУ у Кіровоградській області, достеменно було відомо про перебування органу у процедурі ліквідації.

Водночас, позивач, маючи об`єктивні наміри реалізувати своє право на примусове виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (оскільки у добровільному порядку судове рішення в частині негайного виконання не було виконано) мав можливість звернутись із виконавчим листом до органів державної виконавчої служби до моменту фактичної ліквідації ГТУ у Кіровоградській області. Натомість, із заявою про примусове виконання рішення суду позивач звернувся вже після ліквідації ГТУ у Кіровоградській області. При цьому, суд погоджується що це є правом, а не обов`язком позивача.

Відповідач у судовому засіданні наголошував, що наказом Міністерства юстиції України від 29.10.2021 року №2607/к ''Про поновлення'' від 29.10.2021 року №2607/к ''Про поновлення'' позивача поновлено на посаді начальника ГТУ у Кіровоградській області. Вказаний наказ винесений саме на виконання рішень суду у цій справі.

У судовому засіданні позивач вказував, що наказ про його поновлення є незаконним, оскільки Державний Секретар повинен був винести наказ про його поновлення на рівнозначній посаді у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Дніпро), хоча резолютивна частина рішення суду визначає конкретну посаду начальник ГТУЮ в Кіровоградській області. Позивачу були запропоновані вільні/наявні посади ( для подальшого переведення до на посади, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у правонаступнику Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Дніпро).

З приводу запропонованих посад заявник вказав, що усі запропоновані посади знаходяться у штатному розписі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), яке також знаходиться у стадії ліквідації, а тому не має сенсу перевід в орган, який знаходиться у ліквідації.

Доводи позивача про ''незаконність'' наказу Міністерства юстиції України від 29.10.2021 року винесено №2607/к ''Про поновлення'' суд відхиляє, з огляду на те, що правовий аналіз на предмет законності правового акту індивідуальної дії може надавати суд лише при оскарженні такого наказу. В іншому випадку дії презумпція правомірності цього наказу.

У строки, визначені нормами КАС України, позивач не оскаржив наказ про його поновлення. Отже, стверджувати про його протиправність у суду не має правових підстав.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду 340/2274/22 у справі не є релевантним до даного спору, оскільки у вказаній постанові вирішувався спір про правомірність винесення органом виконавчої служби постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки, на розгляді суду перебуває заява позивача про визнання протиправною бездіяльність у порядку статті 383 КАС України, і як вказує відповідач, є наказ про поновлення позивача на посаді. Натомість, у вказаній справі спір виник стосовно закриття виконавчого провадження. Більш того, у вказаній постанові відсутній правових висновок щодо протиправності наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2021 №2607/к ''Про поновлення''.

У додаткових поясненнях від 21.03.2024 року та у судовому засіданні позивач вказав на позицію суду першої інстанції у справі 640/4922/20. Водночас, суд зауважує про відмінність змісту судових рішень, оскільки у зазначеній справі (640/4922/20) особу було поновлено ''на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області у правонаступнику Головного територіального управління юстиції у Київській області - Центральному міжрегіональному управління Міністерства юстиції''. Натомість, у даній справі позивача поновлено на посаді начальника ГТУ юстиції в Кіровоградській області. Жодних змін резолютивна частина рішення під час оскарження щодо посади поновлення не зазнала. Ухвал про зміну порядку чи способу виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Так, позивач, вказує про можливість виконання рішення суду двома способами. Перший це державний секретар Міністерства юстиції України скасовує свій наказ від 29.10.2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді та приймає новий наказ, яким поновлює ОСОБА_1 на рівнозначній посаді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), і другий це введення до штату Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) посади начальника ГТУЮ в Кіровоградській області, скасування наказу від 29.10.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді та прийняття нового наказу про поновлення його на введеній у штат посаді.

При цьому, заявник наполягає на тому, що державний секретар Міністерства юстиції України не наділений повноваженнями щодо призначення на посаду керівника територіальних органів Мін`юсту, який вже ліквідовано, доводячи про неправомірність такого наказу.

Тобто, в обох випадках, за позицією позивача, йде мова про необхідність скасування наказу про його поновлення на посаді від 29.10.2021 року. Проте, правомірність наказу про поновлення на посаді не є предметом розгляду за заявою позивача від 12.10.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 року затверджено Положення про Міністерство юстиції України, згідно з п. 12-1 якого, повноваження керівника державної служби у Мін`юсті здійснює державний секретар Мін`юсту.

Згідно з підпунктом десятим пункту 12-2 вказаного Положення державний секретар Мін`юсту відповідно до покладених на нього завдань: призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін`юсту та їх заступників, керівників та заступників керівників органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз вказаного Положення свідчить про те, що державний секретар не має правових підстав змінюючи резолютивну частину рішення суду та визначати на свій розсуд орган та посаду для поновлення ОСОБА_1 .

Тобто, в об`єктивній дійсності наявна ситуація, яка не має чіткого законодавчого врегулювання, вказані ОСОБА_1 усі можливі варіанти виконання рішення суду також знаходяться поза межами правового поля, оскільки, як вже зазначено вище, відповідач не може самостійно змінювати рішення суду.

Позивач в судовому засіданні вказував на незаконність поновлення його на посаді у ліквідованому органі, що в свою чергу, унеможливить його переведення на іншу посаду правонаступника, вважаючи, що таке переведення буде поза законом.

Натомість, суд зазначає, що доводи позивача про ''незаконість'' наказу Мінюста від 29.10.2021 року про поновлення на посаді є безпідставними, оскільки вказаний наказ є правовим актом індивідуальної дії, а тому лише в судовому порядку може бути визнаний протиправним та скасованим. Судового рішення про скасування вказаного наказу не має, а відтак відсутні правові підстави констатування щодо його дефектності.

Протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, ОСОБА_1 пов`язує з протиправністю, як на його думку, наказу про його поновлення на роботі. Тобто, вказує, що поновлення його на посаді відбулось формально, а відтак вважає, що рішення суду не виконано. Водночас, ці обставини мали місце іще у 2021 році (винесення наказу про поновлення на роботі).

Наказом Міністерства юстиції України ''Про звільнення'' № 3783/5 від 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України ''Про державну службу'', з припиненням державної служби 09 вересня 2022 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 340/4706/22 визнано протиправним та скасований наказ Міністерства юстиції України ''Про звільнення'' №3783/5 від 08 вересня 2022 року; Поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10 вересня 2022 року.

Тобто, наразі у є наказ про його поновлення та наказ про звільнення з посади, на яку його було поновлено. Іншого судовим рішенням не встановлено, з огляду на те, що під час розгляду справи по суті ГТУЮ в Кіровоградській області існувало як юридична особа (роботодавець), проте в подальшому було ліквідовано. Питання чи робочі/трудові відносини підлага

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Крім того, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2023 року по с праві № 9901/235/20 вказала, що перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача не дають підстав виснувати, що останній в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд першої інстанції прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, з огляду на те, що виконавчий лист про поновлення його на роботі перебуває на виконанні, а тому є передчасним.

Заявник у судовому засіданні вказує, що однією із підстав звернення до суду, він вказує на необхідність з 31.10.2021 року стягнення заробітної плати та відповідно сплати єдиного внеску, оскільки саме з цієї дати суду перестали стягувати на його користь середній заробіток.

Принагідно суд вважає за необхідне вказати, що позивач не звертався за примусовим виконанням рішення суду до моменту ліквідації ГТУЮ в Кіровоградській області, своєчасно не звернувся із заявою в порядку статті 383 КАС України про оскарження наказу про його поновлення від 31.10.2021 року, при цьому, суд, зауважує, що про своє порушене право позивач мав дізнатися із факту невиконання рішення суду, а не з постанови Верховного Суду від 23.02.2023 року. Акту про не допуск позивача до робочого місця у матеріалах справи не має. Позивач вказав, що він не з`являвся на своє робоче місце, вказуючи, що один раз мав розмову з державним секретарем з приводу виконання рішення суду.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, поданої у порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.10.2023 року про визнання протиправною бездіяльність щодо не виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали суду надіслати сторонам.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

Повний текст виготовлено 26.03.2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК