Рішення

від 20.03.2024 по справі 340/8106/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8106/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо визначення податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 199224,09 грн від 14.07.2023 №221455-2410-1128-UA35080030000042560.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено до сплати податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га надана позивачу у постійне користування для ведення фермерського господарства, з метою ведення якого позивачем створено ФГ «Янтар». Вказане фермерське господарство використовує зазначену земельну ділянку у своїй господарській діяльності, про що, серед іншого, подавалися звіти до ДПС. Тому вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв не у спосіб визначений законами України та безпідставно нарахував ОСОБА_1 земельний податок, як фізичній особі та керівнику ФГ «Янтар».

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року відкрито провадження у справі; розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, зазначив, що воно винесене на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства. При цьому, відповідач зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав, фізична особа ОСОБА_1 має право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, розташованої на території Новопразької селищної ради. Відповідно до витягу із технічної документації нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки на 2023 рік становить 1660200,98 грн. Розрахунок податкового зобов`язання проведено з урахуванням рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 №647 «Про внесення змін до рішення Новопразької селищної ради №236 від 10.06.2021 «Про встановлення на території Новопразької селищної територіальної громади ставок земельного податку», яким встановлено ставку для земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання у розмірі 12%. Тому позивачу нараховано земельний податок за 2023 рік у розмірі 199224,09 грн. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Олександрійської районної ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 12 квітня 2000 року № 156 гр. ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 48,41 га на території смт. Нова Прага Новопразької селищної ради для веденя селянського(фермерського) господарства, про що виданий Державний акт на право постійного користування землею КР №3520355400:02:00:661.

За відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за ОСОБА_1 на підставі вищевказаного Державного акту, зареєстроване речове право - право постійного користування земельною ділянкою площею 48.41 га кадастровий № 3520355400:02:003:9202 для ведення фермерського господарства, індексний номер (номер запису про право в державному реєстрі прав) 3349577 від 23.09.2019 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 660 200,98 грн.

Воднораз, на підставі розпорядження голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 454-р від 14.09.2000 року зареєстроване селянське (фермерське) господарство «Янтар» за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №829903 фермерське господарство "Янтар" (ідентифікаційний код 31115946) зареєстроване 14.09.2000, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР -14371080006000082.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та засновником селянського фермерського господарства "Янтар".

Відповідно до довідки про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 13.01.2023 №25, саме фермерське господарство "Янтар" самостійно використовує та обробляє землі запису комунальної власності передану в постійне користування для ведення фермерського господарства - ділянку, кадастровий номер № 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, рілля.

Крім того, відомості щодо користування фермерським господарством "Янтар" земельною ділянкою кадастровий номер № 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, також відображається в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи, та сплачуються відповідні платежі та збори.

На підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 року №221455-2410-1128-UA35080030000042560, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2023 рік у сумі 199224,09 грн.

Позивач, заперечуючи те, що у спірних правовідносинах він є платником податку за землю, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно п.271.2 ст.271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності). (п.274.2 ст.274 ПК України)

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня. (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Відповідно до п.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

З огляду на викладені норми, суд зазначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Так, на час створення фермерського господарства «Янтар» діяв Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року №2009-ХІІ (далі - Закон №2009-ХІІ), який втратив чинність 29.07. 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року №973-ІV) .

Згідно з частиною першою статтею 9 Закону №2009-ХІІ після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Частиною другою статті 9 Закону №2009-ХІІ встановлено, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору, на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення ФГ "Янтар", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення ФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення ФГ, без створення такого ФГ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч.1 ст.5 Закону № 973-IV).

Згідно до вимог ч.1 ст.7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого фермерського господарства.

Згідно пункту "б" частини першої статті 14 Закону №973-IV, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до статті 19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Таким чином, користування фермерським господарством земельною ділянкою, що передана до складу його майна засновником - фізичною особою, дає підстави визнати його землекористувачем у відповідності до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Судом встановлено, що на підставі рішення Олександрійської районної ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 12 квітня 2000 року № 156 гр позивачу передано у постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, яка розташована на території Новопразької селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Розпорядженням Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 454-р від 14.09.2000 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Янтар» за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №829903 фермерське господарство "Янтар" (ідентифікаційний код 31115946) зареєстроване 14.09.2000, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР -14371080006000082.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та засновником Селянського фермерського господарства "Янтар".

Відповідно до довідки про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 13.01.2023 №25, фермерське господарство "Янтар" самостійно використовує та обробляє землі запису комунальної власності передану в постійне користування для ведення фермерського господарства - ділянку, кадастровий номер № 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, рілля.

Крім того, відомості щодо користування фермерським господарством "Янтар" земельною ділянкою кадастровий номер № 3520355400:02:003:9202 площею 48.41 га, також відображається в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи, та сплачуються відповідні платежі та збори.

Отже, ФГ «Янтар» здійснює фермерську діяльність та використовує земельну ділянку на праві постійного користування. Відповідачем не спростовані обставини фактичного користування ФГ "Янтар" визначеною земельною ділянкою, яке виникло з обставин того, що з моменту створення ФГ всі права та обов`язки користувача земельної ділянки, у відповідності до закону, переходять від фізичної особи засновника фермерського господарства до відповідно створеного ним фермерського господарства, яке в свою чергу й створювалося фізичною особою, саме з метою ведення фермерського господарства на визначеній земельній ділянці.

Також при розгляді даної справи, суд враховує правовий висновок суду Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц, де Велика Палата Верховного Суду вказазала: «У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.»

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі №922/989/18.

Так, у пункті 60 постанови від 23.06.2020 року у справі 179/1043/16-ц Велика Палата сформулювала тезу про те, що за змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи Фермерського господарства "Янтар", а фізична особа ОСОБА_1 , який її отримав з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача. Як підтверджено матеріалами справи, ФГ «Янтар» є платником єдиного податку четвертої групи, в тому числі сплачує земельний податок за використання цієї земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутній обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номерам , оскільки відповідний обов`язок покладено на ФГ "ТЯнтар", яке є фактичним землекористувачем, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

Окрім цього, відповідачем обраховано земельний податок в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1660200,98 х 12% = 199224, 09 грн.) на підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647, як суб`єкту господарювання, у якого перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3520355400:02:003:9202 у постійному користуванні.

Згідно п.274.2. ст.274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Воднораз відповідача, вважаючи платником позивача (фізичну особу), безпідставно застосував ставку податку як для суб`єкта господарювання в розмірі 12% за рішенням Новопразької селищної ради Олександрійського району від 23.06.2022 року №647.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 року №221455-2410-1128-UA35080030000042560 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховую, що на підставі частин першої, другої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 1992,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Докази понесення інших судових витрат позивачем наразі не подані.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.07.2023 року №221455-2410-1128-UA35080030000042560.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1992,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК