Рішення

від 20.03.2024 по справі 340/5029/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5029/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 22217312)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" (04086, 04086, М. Київ, вул. Петропавлівська, 15, код ЄДРПОУ 30108718)

про стягнення заборгованості.

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 71939,16 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4488,9 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, середньооблікова кількість штатних працівників у 2022 році становила 16 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році для відповідача становив - 2 особи, з них фактично працювали - 1 особа, кількість незайнятих робочих місць - 1. Згідно з розрахунком сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплачена у розмірі 71939, 16 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4488, 9 грн. Враховуючи, що зазначена сума самостійно не сплачена відповідачем, вказане слугувало підставою для звернення фонду з даним позовом до суду.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок прийшов на філію підприємства, яка не є юридичною особою. Водночас підприємством, відповідно до чинного законодавства працевлаштовано 12 працівників, чим виконано норму, щодо кількості осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ - 1 особа. Таким чином, відповідачем в повному обсязі виконано вимоги статті 19 Закону №875-ХІІ, відтак, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:

- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від про відкриття провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВЕРЕС» (код ЄДРПОУ 30108718) зареєстроване як юридична особа та згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має у своєму складі дві філії з місцезнаходженням: Кіровоградська область, Олександрійський район (до перейменування - Петрівський район), смт. Балахівка, вул. Жовтнева, 1, а також Кіровоградська область, Олександрійський район (до перейменування - Онуфріївський район), смт. Павлиш, провулок Садовий, 28.

Філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Балахівка, вул. Жовтнева, 1) (далі - Філія) не має статусу юридичної особи, а є відокремленим структурним підрозділом ТОВ «Верес».

Позивач, вважаючи, що Філія самостійно веде відокремлений бухгалтерський та податковий облік, складає і подає статистичну інформацію та податкову звітність компетентним державним органам, та що на неї чинним законодавством покладено обов`язок щодо самостійного розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю» та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць (відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю») самостійного розрахунку адміністративно-господарських санкцій та їх сплати в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю» (відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю»).

Відповідно до інформації, отриманої відділенням Фонду в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, встановлено факт невиконання філією ТОВ «Верес» » (Кіровоградська область, Олександрійський район (до перейменування Петрівський район), смт. Балахівка, вул. Жовтнева, 1) нормативу робочих місць, чим порушено приписи статей 19. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, Філія повинна була самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 76428,06 грн до 15.04.2023.

15.05.2023 позивач надіслав Філії листа про щодо необхідності сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

ТОВ «Верес» направило відповідачу заперечення (лист від 08.06.2023, вих. №31), щодо протиправності застосування санкцій з наданням відповідних документів, а саме: копію Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік по ТОВ «ВЕРЕС» та копії довідок МСЕК про підтвердження інвалідності працівників ТОВ «ВЕРЕС».

Воднораз, на думку позивача, відповідач не здійснив самостійно такої оплати, що стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованість, відповідно до розрахунку сума якого становить 100661, 85 грн (94749, 45 грн (сума адміністративно- господарських санкцій) + 5912, 4 грн (сума пені) та подано адміністративного позову до суду.

Вирішуючи правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до пункту 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року №591, форму звітності №10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" (далі - звіт) заповнюють державною мовою підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці). Звіт підписується керівником (власником). У звіті чітко і розбірливо має бути заповнено всі графи та рядки. Замість відсутніх даних проставляється прочерк. Виправлення підтверджується підписом керівника.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

В свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року №2682-IX внесено зміни до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII, зокрема, частини 1-2, 4-9 статті 19 якого викладено в наступній редакції: "для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю".

Закон від 18 жовтня 2022 року №2682-IX набрав чинності 06.11.2022 року.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 №553 Порядок від 31 січня 2007 року №70, яким було врегульовано питання подачі роботодавцями звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, втратив чинність.

Таким чином, подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №10-ПОІ) вже не вимагається. Тобто за 2022 рік подавати звіт не потрібно. Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

Частинами 1-3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції Закону від 18 жовтня 2022 року №2682-IX) передбачено що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 12-14 вищевказаного Закону, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до автоматизованого розрахунку наданого позивачем, середньооблікова чисельність працівників Філії у 2022 році становила 49 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю 1 особа, а кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону 2 особи, що на думку позивача є порушенням чинного законодавства.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі №260/554/19, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Абзацами 1-2 пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яким було визначено, що на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 року №827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, між тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі №820/1889/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.003187, від 11 серпня 2021 року у справі №825/1790/18 та від 15 червня 2022 року у справі №520/2875/2020, що враховується судом при вирішенні даної справи.

При цьому, частиною 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. При цьому, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №2а-1391/12/0970.

Так, позивач зазначає, що Філія не проінформувала органи працевлаштування про кількість створених робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подачі звітів за формою №3-ПН.

Однак, статтею 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

За приписами частин 1, 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, філії не є юридичними особами, а отже - не підпадають під поняття підприємства, натомість, входять до складу підприємства, яким вони створені.

Так, Фонд соціального захисту інвалідів у листі від 14.08.2007 № 1/6-367, де зазначив, що норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю поширюється на підприємство загалом (стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ, далі - Закон № 875). Відокремлені підрозділи філії чи представництва не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень, затверджених підприємством (частина 4 статті 64 Господарського кодексу України). Юридична особа самостійно вирішує, як виконуватиме норматив: на головному підприємстві (в головному офісі); у відокремлених підрозділах; сукупно і там, і там. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, заповнюють зведений звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю (п. 1.2 Інструкції щодо заповнения форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінсоцполітики від 10.02.2007 № 42; далі Інструкція). Роботодавець ураховує у звіті дані підрозділів про кількість осіб з інвалідністю (п. 3 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 № 70). Якщо кількість підрозділів змінилася, роботодавець додає до звіту № 10-ПІ відомості про підрозділи за формою згідно з Додатком до Інструкції.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верес" зареєстроване як юридична особа та має відокремлений підрозділ - філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (Кіровоградська область, Олександрійський район (до перейменування Петрівський район), смт. Балахівка, вул. Жовтнева, 1), що не заперечується позивачем.

Оскільки за приписами Закону № 875-XII саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, та саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, - норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю має бути розрахований саме для підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" до складу якого входить його відокремлений підрозділ - філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (Кіровоградська область, Олександрійський район (до перейменування Петрівський район), смт. Балахівка, вул. Жовтнева, 1) та середня кількість працівників (відповідно до поданого позивачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік) якого у 2022 році становила 241 осіб, з них 12 осіб з інвалідністю.

Доказів на спростування відповідних обставин позивачем не надано.

Крім того, ТОВ «Верес» надало до суду відповідь на скаргу, лист від Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 07.07.2023, № 1/6-562/05, в якому зазначено, що ТОВ «Верес» не є боржником сплати адміністративно-господарських санкцій.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач - суб`єкт владних повноважень у цій справі не довів наявності підстав, передбачених законом, для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" адміністративно-господарських санкцій, а тому позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 71939,16 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4488,9 грн необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вимоги частини 2 статті 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 22217312) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" (04086, 04086, М. Київ, вул. Петропавлівська, 15, код ЄДРПОУ 30108718) про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК