Рішення

від 13.03.2024 по справі 380/1156/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 рокусправа № 380/1156/24

зал судових засідань № 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯщишин І.А.,

за участю:

представника позивачаДзеніка С.І.,

представника відповідачаГарасиміва В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12код ЄДРПОУ 38799405) (далі позивач, ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100487/2 від 09.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002087.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач 06.02.2024 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Рішення про коригування митної вартості від 09.08.2023 №UA209000/2023/100487/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 09.08.2023 року № 23UA209230084122U6), виносилось на товари: № 1. Оксид цинку Afox 72 (Zinc Oxide Zn72-ZnO) з вмістом основної речовини 73,5% CAS № 1314-13-2. Використовується у хімічній, гумотехнічній промисловості, за ціною 1,4801 Дол. США за кг, на умовах поставки FCA Lublin.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Так зазначає, що згідно з наданою до митного контролю CMR від 07.08.2023 № 0001831 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником вантажу є PE SAS IGOR, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та інші транспортні документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.

Крім цього зазначає, що відповідно до інформації у рахунку проформі від 18.07.2023 № FPF/00000/07/2023, умови поставки товару визначено як EXW, митне оформлення товару на експорт здійснює продавець, фактурна вартість товару при даному базисі складає 1330 Євро/ т. Разом з тим, згідно з рахунком фактурою від 07.08.2023 № FPT/000002/08/2023 визначено базис ціни на умовах FCA при тому, що фактурна вартість не змінилась та склала 1330 Євро /т. Також вказує, що відповідно до інформації яка наведена у рахунку фактурі про надання транспортноекспедиційних послуг від 07.08.2023 № 08/08/23 перевезення товару до митного кордону здійснюється відповідно до Договору - заявки №07.08.2023-1. Проте, даний договір перевезення декларантом не надано, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Звертає увагу, що гр. 46 митної декларації країни відправлення від 07.08.2023 №23PL301010E1081263 статистична вартість товару становить 131739 PLN. Разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі від 07.08.2023 № FPT/000002/08/2023, становить 130025.59 PLN. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Надані декларантом документи дублюють уже попередньо надані. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Зауважує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

З огляду на наведені обставини відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача 07.02.2024 подав відповідь на відзив.

Також 08.03.2024 представником позивача подано додаткові пояснення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» (Покупець), з однієї сторони та Компанія "Polish Trading Sp.zo.o." (Продавець, Індія), з іншої сторони укладено Контракт №PL/10052023/TH від 10.05.2023 на купівлю товару.

Згідно з умовами контракту продавець зобов`язується виготовити та поставити товар відповідно з рахунками-фактурами, рахунками-проформами, які є невід`ємною частиною цього договору, з гарантованими специфікацією показниками, а Покупець сплатити ціну, вказану в рахунках-фактурах, рахунках-проформах до цього договору.

Відповідно до проформи-інвойсу №FPF/000003/07/2023 18.07.2023 та рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №FPT/000002/08/2023 07.08.2023 Покупець придбав у Продавця товар «Цинк оксид Afox 72, у мішках по 25 кг у кількості 22000 кг, загальною вартістю 29 260,00 Евро».

Покупцем було здійснено оплату за товар в повному обсязі в сумі 29 260,00 Евро, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.07.2023 №338, від 26.07.2023 №343, від 27.07.2023 №344.

З метою митного оформлення вказаного товару 09.08.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію № 23UA209230084122U6 на товар: Цинк оксид Afox 72, у мішках по 25 кг у кількості 22000 кг, загальною вартістю 29 260,00 Евро.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 29 260,00 доларів США.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209230084122U6 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема:

- Сертифікат якості б/н від 24.07.2023;

- рахунок-проформа FPF/000003/07/2023 від 18.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) FPТ/000002/08/2023 від 07.08.2023;

- автотранспортну накладну 0001831 від 07.08.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0086072 від 07.08.2023;

- платіжні інструкції від 24.07.2023 №338, від 26.07.2023 №343, від 27.07.2023 №344;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційні послуги 08/08/23 від 07.08.2023;

- Контракт №PL/10052023/TH від 10.05.2023;

- договір про перевезення №26.07.2023-2 від 26.07.2023;

- лист роз`яснення щодо складу ціни від 07.08.2023;

- паспорт безпеки від 02.11.2020;

- митну декларацію країни відправлення №23PL301010Е1081263 від 07.08.2023.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу декларант зазначив, що інших документів надати немає можливості. Просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

За результатами розгляду ЕМД № 23UA209230084122U6 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100487/2 від 09.08.2023.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100487/2 від 09.08.2023 в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах:

- згідно наданої до митного контролю CMR від 07.08.2023 № 0001831 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником вантажу є PE SAS IGOR, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін. транспортні документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

- відповідно до інформації у рахунку проформі від 18.07.2023 № FPF/00000/07/2023, умови поставки товару визначено як EXW, митне оформлення товару на експорт здійснює продавець, фактурна вартість товару при даному базисі складає 1330 Євро/т. Разом з тим згідно рахунку фактури від 07.08.2023 № FPT/000002/08/2023 визначено базис ціни на умовах FCA при тому що фактурна вартість не змінилась та склала 1330 Євро /т;

- відповідно до інформації яка наведена у рахунку фактурі про надання транспортноекспедиційних послуг від 07.08.2023 № 08/08/23 перевезення товару до митного кордону здійснюється відповідно до Договору - заявки №07.08.2023-1. Проте даний договір перевезення декларантом не надано що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

- гр. 46 митної декларації країни відправлення від 07.08.2023 №23PL301010E1081263 статистична вартість товару становить 131739 PLN. Разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі від 07.08.2023 № FPT/000002/08/2023, становить 130025.59 PLN.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу.

Надані декларантом документи дублюють уже попередньо надані. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала митна деклараціїя від 23.02.2023 № UA209230/2023/018771 де вартість подібного товару становить 2,2 дол.США за кг.».

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД № 23UA209230084122U6 щодо якого проведено коригування митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема, сертифікат якості б/н від 24.07.2023; рахунок-проформа FPF/000003/07/2023 від 18.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) FPТ/000002/08/2023 від 07.08.2023; автотранспортну накладну 0001831 від 07.08.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0086072 від 07.08.2023; платіжні інструкції від 24.07.2023 №338, від 26.07.2023 №343, від 27.07.2023 №344; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційні послуги 08/08/23 від 07.08.2023; Контракт №PL/10052023/TH від 10.05.2023; договір про перевезення №26.07.2023-2 від 26.07.2023; лист роз`яснення щодо складу ціни від 07.08.2023; паспорт безпеки від 02.11.2020; митну декларацію країни відправлення №23PL301010Е1081263 від 07.08.2023.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт №PL/10052023/TH від 10.05.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-проформа FPF/000003/07/2023 від 18.07.2023 та рахунок-фактура (інвойс) FPТ/000002/08/2023 від 07.08.2023 визначають вартість товару 29260,00 євро.

Додатково позивачем було надано копію митної декларацій країни відправлення №23PL301010Е1081263 від 07.08.2023.

Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо твердження відповідача про те, що згідно наданої до митного контролю CMR від 07.08.2023 № 0001831 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником вантажу є PE SAS IGOR, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін. транспортні документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг.

Суд встановив, що до митного контролю позивачем було подано CMR від 07.08.2023 №0001831, що підтверджується митною декларацією, карткою відмови та самим оскаржуваним рішенням.

Позивач уклав із ФОП ОСОБА_1 договір-заяву № 07.08.2023-1 про надання послуг з перевезення товару, яким було виставлено відповідний рахунок на оплату від 07.08.2023 №08/08/23.

ФОП ОСОБА_1 уклав відповідний договір про надання транспортно-експедиційних послуг із ФОП ОСОБА_2 (PE SAS IGOR).

PE SAS IGOR, як вказано в CMR від 07.08.2023 №0001831 є автоперевізником товару. Внаслідок чого у CMR від 07.08.2023 №0001831 у графі 16 та 23 зазначено PE SAS IGOR. Перш за все суд враховує, що відомості про транспортні засоби, які здійснюють переведення, зазначені у графі 16,23 CMR є тотожними з тими, що вказані в розділі «Дані про ТЗ та водія» договору-заявки № 007.08.2023-1, зокрема державні номери транспортних засобів: BC5082МА/BC2558XМ.

У рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.08.20223 №08/08/23 дійсно зазначено посилання на Договір-заявку 07.08.2022-1, як на підставу перевезення товару до митного кордону, який було надано до митного контрою.

Щодо відсутності заявки на перевезення суд зазначає, що така заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Числові значення вартості транспортних послуг, включених до складових митної вартості, було підтверджено доданими до митних декларацій рахунками-фактурами.

Суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару. Тому, на переконання суду, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.

Крім цього суд вважає, що неважливо чи перевізник безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним автомобільним транспортом чи залучив би іншого суб`єкта підприємницької діяльності до цього перевезення товару, загальна вартість перевезення товару по маршруту м. Люблін (Польща) м/п Рава-Руська та м/п Рава-Руська м. Орлівщина, Дніпропетровська область в розмірі 80000,00 грн для ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» залишалась незмінною. Саме ця сума зазначена позивачем як витрати на транспортування товару, і яка підтверджена належними документами.

Щодо зауважень митного органу про те, що відповідно до інформації у рахунку проформі від 18.07.2023 № FPF/00000/07/2023, умови поставки товару визначено як EXW, митне оформлення товару на експорт здійснює продавець, фактурна вартість товару при даному базисі складає 1330 Євро/т. Водночас, згідно з рахунком-фактурою від 07.08.2023 № FPT/000002/08/2023 визначено базис ціни на умовах FCA при тому, що фактурна вартість не змінилась та склала 1330 Євро /т, суд зазначає таке.

FCA - термін Інкотермс 2020, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Слід зазначити, що вибір місця поставки Товару узгоджується Сторонами договору, та вказується у товаросупровідних документах.

В даному випадку, у відповідності до комерційного інвойсу (рахунку-фактурі) №FPT/000002/08/2023 від 07.08.2023, визначені умови поставки FCA Люблін відповідно до Інкотермс 2020, що відповідає, як умовам міжнародного та українського законодавства, так і умовам контракту.

Крім цього суд зазначає, що митна декларація країни відправлення від 07.08.2023 №23PL301010E1081263 не визначає митну вартість товару. Суд зазначає, що митному органу разом МД № 23UA209230084122U6 від 09.08.2023 подавався інвойс FPТ/000002/08/2023 від 07.08.2023, в якому зазначено найменування, одиницю виміру, кількість, ціну в Євро та загальну вартість товару.

Таким чином суд вважає, що документи, які надані позивачем до митного оформлення щодо транспортування товару пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення.

Вказані документи надавались Львівській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації № 23UA209230084122U6 від 09.08.2023.

Крім цього суд зазначає, що у вимозі митного органу від 09.08.2023 не зазначено про необхідність надання конкретних документів, які б підтверджували митну вартість, а випуск товарів 09.08.2023 проведено митним органом без надання таких.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару «№ 1. Оксид цинку Afox 72 (Zinc Oxide Zn72-ZnO) з вмістом основної речовини 73,5% CAS № 1314-13-2. Використовується у хімічній, 2 гумотехнічній промисловості, за ціною 1,4801 Дол. США за кг, на умовах поставки FCA Lublin», визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці № UA209000/2023/100487/2 від 09.08.2023 про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002087 теж слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Щодо стягнення з ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано ст.134 КАС України.

За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.

Згідно з ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. до матеріалів справи надано договір №01/02/21 від 01.02.2021 про надання правничої (правової) допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії АА №1377041 від 24.11.2023, додаток до договору про надання правової допомоги від 01.02.2021 №01/02/21., заключну виписку АТ КБ «Приватбанк» щодо сплати позивачем 12.01.2024 вартості юридичних (адвокатських) послуг на суму 5000,00 грн.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100487/2 від 09.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002087.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12код ЄДРПОУ 38799405) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12код ЄДРПОУ 38799405) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 25.03.2024.

СуддяР.І. Кузан