Рішення

від 26.03.2024 по справі 400/14894/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 р. № 400/14894/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Миколаїввтормет", вул. 3 Слобідська, 51А, кв.41,м. Миколаїв,54009,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, пр. Перемоги, 14,Київ,01135

провизнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправною та скасування Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №336707 від 09.02.2023р. про застосування до ПП «Миколаїввтормет» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 08.01.2024р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірному перевезенні вантажу він не був перевізником, що виключає можливість його притягнення до відповідальності. Окрім того, на думку позивача вимога інспектора Укртрансбезпеки до водія вантажівки про надання протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, який не передбачений в даному випадку для внутрішніх перевезень законодавством - є протиправною.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевищенням вагових параметрів, оскільки під час здійснення рейдової перевірки у Позивача був відсутній - протокол перевірки та адаптації тахографа, оскільки транспортний засіб обладнано тахографом. Позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення листом від 30.01.2023 року № 5773/34/24-23 на 09 лютого 2023 року. Позивач не з`явився на розгляд справи, своїх доводів та заперечень не надав. В даному випадку, дія п.1.4. Положення № 340 на ПП «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» не розповсюджується, оскільки водій ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПП «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» та повинен був мати при собі та пред`явити протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

22.12.2022р. на а/д М-30 «Стрій-Умань-Дніпро-Ізварине» 408 км + 339 м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки працівниками відповідача відсутність у водія протоколу адаптації та повірки тахографу. За результатами перевірки складено акт №335962 від 22.12.2023р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.3.3 Наказу МТЗУ від 24.06.2010р. №385. 09.02.2023р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №335962 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №336707 про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України

«Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), а саме: перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст. 48 Закону.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 Положення визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021р. в Укртранспезпеці було утворення відділи державного нагляду (контролю), в тому числі у Вінницькій та Миколаївській областях без статусу юридичних осіб.

За таких обставин суд зауважує, що позивач вірно встановив належного відповідача у спірних правовідносинах. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок 1567). Відповідно до п.1 Порядку 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (П.2 Порядку 1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1 -1 , сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (П.4 Порядку 1567). Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (П.12 Порядку 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку 1567). Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку 1567)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субёєкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку 1567).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить

постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку 1567). В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку 1567).

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення визначено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: - фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;- під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; - транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; - сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; - закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності; - транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до визначення наявного у п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п.6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. 24.06.2010 року Міністерством транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Так, відповідно до зазначених правових приписів Інструкції №385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа.

За такого суд не погоджується з доводами позивача щодо обов`язку використання тахографу перевізником лише у міжнародних перевезеннях.

В той же час суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не встановив у порядку передбаченому законом особу перевізника в спірних правовідносинах, виходячи з наступного. Абз.3 ч.1 статті 60 Закону №2344-III, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарський штраф за відсутність документів передбачених ст. 48 №2344-III Закону застосовується до автомобільних перевізників. Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

При цьому власником транспортного засобу згідно ст. 1 «Правил дорожнього руху України» є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія для здійснення перевезень.

За такого, на переконання суду відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був визначити особу, яка була перевізником в спірних правовідносинах та застосувати штраф саме до неї.

Вказана правова позиція узгоджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 лютого 2023 року по справі №240/22448/20, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Так, автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст. 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Крім того, суд зазначає, що надання цієї послуги може передбачати використання на законних підставах транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III.

Дослідивши товарно-транспортну накладну №221221-0174 від 21.12.22р., судом встановлено, що під час перевезення вантажу використовувався тягач марки VOLVO д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 виданого ТСЦ0542 22.11.2022р, належить ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 виданого ТСЦ0542 10.12.2022р, напівпричіп KRONE д/н НОМЕР_2 за допомогою якого перевозився вантаж також належить ОСОБА_2 При цьому автомобільним перевізником в товарно-транспортній накладній зазначено ПП «Миколаїввтормет». Суд звертає увагу, що жодних печаток та підписів посадових осіб ПП «Миколаїввтормет» вона не містить.

Отже враховуючи той факт, що під час спірного перевезення вантажу транспортний засіб марки VOLVO д/н НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE д/н НОМЕР_2 , не належав ПП «Миколаїввтормет» на праві власності, відповідач під час рейдової перевірки, для того щоб встановити особу перевізника, на виконання ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», мав витребувати у ПП «Миколаїввтормет», документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. В іншому випадку встановлення особи перевізника лише за одним написом в товарно-транспортній накладній без будь-яких печаток та підписів особи є недоведеним.

Адже товарно-транспортна накладна не є первинним документом на підставі якого здійснюється перевезення вантажів. Відповідно до абз.7 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 14.10.1997 року за №363, юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання є Договір про перевезення вантажів, який укладається між перевізником та вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Також суд звертає увагу, що відповідачем жодними доказами не підтверджено, що водій ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПП «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ».

Отже суд, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах був саме позивач, а значить останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.

Також суд зважає на дату отримання позивачем запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 09.02.2023р., тобто в день її розгляду.

Таким чином, відповідачем не було забезпечено своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи у належний спосіб, передбачений п.26 вказаного Порядку №1567, що є порушенням його процесуальних прав бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення, докази тощо.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №813/5802/15, від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі №686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17/, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19. Зокрема в Постанові від 21.03.2018р. у справі №813/5802/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що судами не досліджувались обставини, чи була повідомлена уповноважена особа суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, чи мала можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.

Суд зазначає, що розгляд вказаної справи без отримання відомостей про врученнявказаного запрошення належним чином, є таким, що суперечить принципу «належного урядування» (справа ЄСПЛ «Рисовський проти України»), за яким у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення

позивача відповідно до закону про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані права, як і не містять доказів наявності у відповідача на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності інформації щодо отримання ПП «Миколаїввтормет» повідомлення про розгляд цієї справи, що на думку суду не може вважатися формою незначних процедурних порушень, а з огляду на закріплений в пункті 8 частини 2 статті 2 КАС України обов`язок адміністративного суду перевірити чи прийнято рішення суб`єкту владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2684,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №336707 від 09.02.2023р. про застосування до ПП «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця 3 Слобідська, будинок 51А, квартира 41, код ЄДРПОУ 33084791) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь приватного підприємства «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця 3 Слобідська, будинок 51А, квартира 41, код ЄДРПОУ 33084791) судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник