Рішення

від 26.03.2024 по справі 420/32951/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32951/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

1. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, протиправною;

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №200/225/23 25.10.2023 ОСОБА_1 було виплачено 164823,68 грн. 10 жовтня 2023 року, з метою підтвердження цільового призначення коштів та перевірки правильності нарахування, авдокат через Урядовий контактний центр звернувся в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки з розрахунком виплати. 26 жовтня 2023 року адвокат звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 02.08.2021 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023 року. 13 листопада 2023 року позивач отримав письмову відповідь від військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №11/C-237-239 до якої були додані: довідка від 17.10.2023 №58 року щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 01.08.2021 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі 200/225/23; довідка від 17.10.2023 №59 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького окладу та деяких інших осіб» відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №200/225/23. Відповідно до наданих довідок від 17.10.2023 №58-59 було встановлено, що ОСОБА_1 були нараховані та виплачені кошти в сумі 164823,68 грн з урахуванням податків на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №200/225/23, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення не виплачувалася. 22 листопада 2023 року позивач отримав письмову відповідь від військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2023 №11/C-314-305, в якій зазначено, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023, протиправною.

Ухвалою судді від 04.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.12.2023 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/18842/23) військової частини НОМЕР_1 з проханням відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року по справі №200/225/22 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.10.2023 включно з урахуванням раніше виплачених сум. Ці гроші були нараховані та виплачені позивачу протягом 15 днів з часу виникнення обов`язку здійснити нарахування та виплати (з часу набрання законної сили судового рішення), без порушення строків її виплати. Також, зазначений перерахунок грошового забезпечення не входить до переліку грошових доходів громадян, визначених ч.2 ст.2 закону №2050-ІІІ, має характер одноразової виплати на підставі рішення суду. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Таким чином, сума перерахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплачена йому за рішенням суду в порядку його виконання, не є об`єктом для компенсації в розумінні вище наведених норм, та не може нараховуватися компенсація згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки норми цього Закону на цю виплату не поширюються. У даному випадку, так як сума перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована і виплачена без порушення строків виплати та відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати могла виникнути лише у зв`язку з невиконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є терміни виконання рішення суду, яке нами було виконано 25.10.2023 - через 15 днів після набрання законної сили рішення суду, на виконання якого здійснено виплату. Таким чином, з боку військової частини НОМЕР_1 не було допущено порушення термінів щодо виплати перерахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення - відсутні.

18.12.2023 до суду надійшла (вх..№ЕС/19124/23) відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_2 , в якому останній зазначає, що факт невиплати військовою частиною НОМЕР_1 позивачу сум донарахованого грошового забезпечення з 29.01.2020 підтверджується, а ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабміну України від 21 лютого 2001 року №159.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 26 липня 1996 року по 01 серпня 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу Прикордонних військах України, Державній прикордонній службі України, в тому числі у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (а.с.28).

Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 червня 2021 року №137-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу у запас Збройних Сил України (а.с.29).

Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 липня 2021 року №239-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.30).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі 200/225/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно, допомогу для оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідній тарифній коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 01.08.2021, допомогу для оздоровлення за 2021 рік, грошову компенсацію за невикористані під час військової служби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 днів на рік, передбаченою пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.11-16).

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №200/225/23 25.10.2023 позивачу було виплачено 164823,68 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку, відкритого ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.17).

26 жовтня 2023 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 02.08.2021 по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023 (а.с.24-25).

15.11.2023 військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь №11/С-314-305 в якій зазначила про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплаченого грошового забезпечення за період з 02.08.2021 по день фактичної виплати, оскільки перерахунок грошового забезпечення за рішенням суду мав разовий характер. В той же час, під доходами у Законі №2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру (а.с.26).

Вважаючи, що у зв`язку з тим, що перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.08.2021 у сумі 164823,68 грн було ним отримано лише 25 жовтня 2023 року, військова частина НОМЕР_1 зобов`язана здійснити нарахування та виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто до 25.10.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-III встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).

Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 зазначив, що під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту Порядок №159).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Наведеними нормами не встановлено першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не поставлено у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Повертаючись до обставин даної справи, несвоєчасне нарахування сум, що були предметом розгляду по справі № 200/225/23 відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачеві належних йому складових грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 , що встановлено вказаним судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує заробітну плату, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (постанова КАС ВС від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 15.08.2019 по справі №674/24/17.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №200/225/23 відповідачем 25.10.2023 було нараховано та виплачено борг за невиплачене грошове забезпечення у належному розмірі за період з 29.01.2020 по 01.08.2021.

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків її виплати на вказану суму не була нарахована відповідачем, що не заперечується останнім.

В силу вимог частини першої статті1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що судом у вищенаведеній справі №200/225/23 було встановлено факт протиправної бездіяльністі військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у належному розмірі, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного року, за період з 29.01.2020 по 01.08.2021, яка є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати вказаних сум. При цьому, розрахунок суми компенсації покладається на відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2020 по справі 521/21718/16-а, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 20.02.2018 по справі №522/5664/17.

Відповідно до положень ч.5ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід вказати, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Суд акцентує увагу позивача на те, що мали місце саме протиправні дії відповідача, що виразились у відмові (лист від 15.11.2023) виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, а не бездіяльність.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 29.01.2020 по 25.10.2023.

У постанові від 26.02.2020 (справа №826/8319/16) Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що «компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат…».

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 21 вересня 2022 року по справі № 816/1627/18 виклав наступну правову позицію: приписи ч.2 ст.46 Закону №1058-ІV застосовуються у урахуванням норм ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення термінів їх виплати», згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), а тому захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати за період з 29.01.2020 по 25.10.2023, без зазначення та розрахунку суму такої компенсації.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом судовий збір не сплачувався на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 9, 2, 77, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 25.10.2023, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА