Постанова

від 19.03.2024 по справі 320/8249/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8249/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №134610715 від 21.12.2022, яким зменшено ТОВ «ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2 та 20.2.1 декларації) на суму 4 000 000 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 400 000 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 18.10.2022 №4375, №4376 та №4377 та від 24.10.2022 №4491, виданих ГУ ДПС у Київській області, та наказу ГУ ДПС у Київській області від 19 вересня 2022 №1101-п, виданого на підставі п.п. 19', 1.6 п. 19', 1 ст. 19', п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 14.07.2022 №9125289098 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.07.2022 №9130462001 від?ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від?ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах жовтень, грудень 2021, січень 2022).

Перевірка проводилась з 18.10.2022 по 24.10.2022.

Термін проведення перевірки продовжувався з 25.10.2022 по 26.10.2022 на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 24.10.2022 №1336-п.

У ході перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ" (податковий номер 34182109) за період з 01.09.2021 по 31.10.2021 з 01.12.2021 по 31.12.2021 з 01.01.2022 по 31.01.2022. 1013.ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський р-н), вид діяльності - «вантажний автомобільний транспорт».

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від?ємного значення різниці між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) встановлено порушення податкового законодавства в частині п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 та в. 201.1, 201.10 ст.201 ПК у результаті чого платником занижено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 11 340 грн та завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1 371 925 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 1 383 265 грн у тому числі: за вересень 2021 року на суму 312 539 грн., за жовтень 2021 року на суму 407 610 грн., за грудень 2021 року на суму 463 644 грн., за січень 2022 року на суму 199 472 грн.

Згідно перевірки встановлено нереальність господарських операцій з ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ" для отримання податкової вигоди.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем було подано заперечення, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК.

Позивачем 26.12.2022 отримано податкове повідомлення-рішення №134610715 від 21.12.2022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2 та 20.2.1 Декларації) на суму 4 000 000 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 400 000 грн.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатами розгляду заперечень відповідачем складено висновок №223/10-36-07-15.

Листом №16705/12/10-36-07-15 від 14.12.2022 "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" відповідач повідомив позивача про те, що вищезазначені заперечення до акту перевірки залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

Також позивачем було оскаржено зазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарги, яку ДПС України залишено без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що господарські операції між ТОВ «ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ» та ТОВ «ТО "КИТАЙПРОМ» не мають змісту, обсягів та фактів здійснення господарських операцій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ".

Так, між ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ" (виконавець) та ТОВ "ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ" (замовник) укладено договори про надання послуг від 04.01.2021 №ДП - 04/01/2021, від 04.01.2022 №ДП - 04/01/2022, відповідно до яких замовник замовляє, a виконавець зобов?язується надавати вантажно-розвантажувальні послуги та/або послуги з перевезення вантажу (зернові, олійні культури і продукти їх переробки та інше) на території України на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги).

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач, з яким погодився також і суд першої інстанції, вказав про те, що позивачем не надано всіх документів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій за зазначеними договорами, зокрема: товаро-транспортні накладні, інформацію щодо навантажувальних/розвантажувальних робіт, журнал заїзду автомобільного транспорту, журнал надходження вантажів, журнал складського обліку, тощо.

Проте, ні відповідач, ні суд першої інстанції не надали жодної належної оцінки причинам ненадання таких документів, про які було повідомлено як контролюючий орган у ході проведення перевірки, а також і суд у ході судового розгляду.

Так, відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Як вбачається з матеріалів справи та про що вказує позивач, спірні документи господарської діяльності зберігалися за адресою Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 461, де знаходиться офісне приміщення ТОВ "ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ".

У зв`язку із військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, позивач втратив доступ до вказаного офісного приміщення та відповідних документів, що підтверджується сертифікат ТПП України № 3100-23-3883 від 14.09.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; активні бойові дії на території Запорізької області та тимчасова окупація Російською Федерацією міста Пологи Запорізької області, де знаходилось офісне приміщення ТОВ "ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ", за адресою: Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 461, в якому зберігались всі документи господарської діяльності ТОВ "ДРІМ АГРО ЕКСПОРТ" за період 05.07.2017 - 02.03.2022. Зазначені форс-мажорні обставини унеможливили виконання обов`язку (зобов`язання) забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства. контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків; надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки у термін з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Окрім того, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Пологівська міська територіальна громада з 03.03.2022 включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією.

Відповідно до 44.5 статті 44 ПК у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Про втрату доступу до згаданих вище приміщень та документів, про ненадання яких вказав відповідач, позивач неодноразово повідомляв останнього, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом.

Не зважаючи на викладене, відповідачем все ж було проведено спірну перевірку за відсутності безпечного доступу до документів щодо питань, які є предметом перевірки, при тому, що поважність неможливості виконання позивачем обов`язку щодо надання таких документів є об`єктивною поза будь-яким сумнівом, що додатково підтверджено відповідним сертифікатом ТПП України.

Відсутність у позивача та його контрагента доступу до документів, що спричинена військовою агресією проти України, та неможливість їх достовірного відновлення, не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання податкових вигод від здійснених за такими документами господарськими операціями.

Беручи до уваги викладене, оскільки позивач добросовісно надав контролюючому органу всі наявні у нього документи, які зберіглися та які стосуються предмету перевірки, а також оскільки позивач вживав дії щодо відновлення інших документів, звертаючись із відповідним проханням до контрагента - ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ" (т. 3 а.с. 1-2), не можна вважати обґрунтованими висновки відповідача, які підтримав і суд першої інстанції, про те, що спірні господарські операції не є підтвердженими документально.

Безпідставним є також посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що здійснені ТОВ "ТО "КИТАЙПРОМ" перевезення вантажів не могли бути здійснені з огляду на відстань, маршрут та час. Вказані обставини не є очевидними, а тому розцінюються колегією суддів як виключно як суб`єктивні припущення, які не підтверджені будь-якими достовірними доказами.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах діяв цілком добросовісно та розумно, не допускав зловживання своїми правами та не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про свідоме ухилення від виконання покладених на нього податковим законодавством обов`язків. Тому, зменшення позивачу оскаржуваним рішенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ та накладення штрафу є неправомірним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачем було сплачено 67 100 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.12.2022 №134610715.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Агро Експорт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова

Повний текст постанови складений 25.03.2024.