Постанова

від 25.03.2024 по справі 560/13196/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13196/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

25 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДрімСвіт» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 січня 2023 року, на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДПС України у Хмельницькій області № 2-П від 03 січня 2023 року, посадовими особами ГУ ДПС України Хмельницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ "ДрімСвіт" в магазині-кафетерії «Партнер-19» по вул. Смотрицького, 2, що у м. Волочиськ, за результатами якої складено Акт № 196/22-01-07-05/44388554 від 05 січня 2023 року.

До початку перевірки проведено контрольну розрахункову операцію щодо підакцизної групи товарів на суму покупки 30 грн (пиво «Преміум Екстра" 0,5л). Розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) з видачею фіскального чека від 04 січня 2023 року на повну суму покупки. Чек долучено до матеріалів перевірки і він містить всі обов`язкові реквізити (в тому числі код УКТ ЗЕД). Зауважень податкового органу по даній розрахунковій операції не було.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Позивачем п. 2., п. 11 ст. З ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями), п. 2 Положення № 13 «Про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів від 21.01.2016 р. (із змінами і доповненнями), а саме порушено режим попереднього програмування РРО - не зазначено код товарної категорії УКТ ЗЕД для підакцизних товарів при реалізації тютюнових виробів 23.12.2022 року. Зазначені дані отримані з СОД РРО (додаток 2 до акту перевірки).

За результатами перевірки та на підставі вищезазначеного акту ГУ ДПС України у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення № 009780705 від 25.01.2023 р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення п. 11. ст. 3 ЗУ та на підставі п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у розмірі у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпунктів 20.1.10.20.1.46 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентує стаття 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1).

Аналіз пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України дає підстави вважати, що здійснення контролюючим органом функцій - контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, - є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.

Відтак проведення перевірки відповідає зазначеним вище нормам Податкового кодексу України, тобто судом не встановлено незаконності проведення перевірки, а тлумачення терміну фактична перевірка позивачем є лише його припущенням і не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Процедура допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, яка здійснюється у відповідності до приписів статті 81 Податкового кодексу України передбачена пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.02.2018 у справі №804/5402/14.

Щодо суті порушення та підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95 ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателем електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Форма та зміст розрахункових документів передбачені пунктом 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 21,01.2016 №13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі-Положення № 13).

Відповідно до абзацу 8 ч. 2 розділу ІІ фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

Тобто, законодавством визначена необхідність відображення в чеках РРО/ПРРО усіх обов`язкових реквізитів, у тому числі відображення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, який є ключовим ідентифікатором щодо забезпечення справедливого розподілу частини акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів до загального фонду відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, можна зробити висновок, що Закон N 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення N 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

У постанові від 02.02.2023 по справі № 500/6845/21 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: Пункт 7 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" установлює відповідальність за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Зазначене порушення є самостійним і не пов`язане з відсутністю у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 21 січня 2016 року N 13.

Застосовуючи цей висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону N 265/95-ВР за порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону N 265/95-ВР.

У нашій справі позивача притягнуто до відповідальності за порушення п. 11 ст. 3 та застосовано відповідальність, визначену п. 7 ст. 17 Закону № 265.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.95 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов`язані:

проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пункт 7 ст. 17 Закону № 265 визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Тобто, вказаним пунктом встановлена відповідальність саме за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Зазначене порушення є самостійним і не пов`язане із відсутністю у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №13. (висновок з урахуванням правової позиції Верховного суду).

Під час перевірки не перевірялося використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Висновки перевіряючих базувалися лише на даних, отриманих з СОД РРО щодо відповідності виданих чеків Положенню про форму та зміст розрахункових документів.

В додатку 2 до акту перевірки відповідач зазначає про підтвердження цих відомостей первинними документами, однак будь яких доказів цього не надає, в тому числі на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за п. 7 ст. 11 Закону № 265, а тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.