Постанова

від 25.03.2024 по справі 380/15115/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15115/23 пров. № А/857/24547/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Української військово-медичної академії на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2023 року, ухвалене суддею Желік О.М. у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/15115/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 27.07.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 27.07.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 27.07.2020 року.

15 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Української військово-медичної академії, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплаті розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, обчислених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 30.01.2020 по 27.07.2020.

Зобов`язав Українську військово-медичну академію здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 за період з 30.01.2020 по 27.07.2020, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення з 30 січня по 27 липня 2020 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені, шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», не містить застережень, щодо застосування, при обрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму на поточний рік.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, як передчасної.

Не погодившись із рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, не поновлює дію попередніх норм права. Суд також зазначає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що на підставі наказу начальника Української військово-медичної академії № 126 від 25.06.2020 (по стройовій частині) позивач з 27.07.2020 виключений зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення.

28 червня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок, з 30.01.2020 по день звільнення зі служби, посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням вірно визначених, на його думку, розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 допостанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповіді за заяву позивач не отримав.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 8 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 23.11.2018 року№ 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу,Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення,прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, відповідно, не містить.

Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлюватирозрахункову величинудля визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2017-III та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення, в тому числі щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Вище апеляційний суд встановив, що з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 27.07.2020 року.

Отже, з 29.01.2020 року по 27.07.2020 року відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом січень 2020 року, як розрахункову величину, а тому грошове забезпечення за вказаний період відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, в тому числі щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, за період з 30.01.2020 року (як просив позивач) по 27.07.2020 року, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд першої інстанції вказані позовні вимоги вирішив правильно.

Водночас, суд першої інстанції передчасно зобов`язав відповідача здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, оскільки, відповідач ще не провів перерахунок грошового забезпечення позивача, тому у задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити.

Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині, яку переглядає апеляційний суд необхідно задовольнити у такий спосіб:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 30.01.2020 по 27.07.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 27.07.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, при виплаті перерахованого грошового забезпечення, необхідно відмовити.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Що стосується строку звернення до суду, то апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд встановив, що позивач звернувся до суду з приводу нарахованого та виплаченого у меншому розмірі, ніж встановлений законом, грошового забезпечення.

Тому, на переконання апеляційного суду, вказаний спір є спором у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Відповідно до частини 5 статті 121 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 3 статті 121 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, позивач звільнений зі служби 27.07.2020 року, то про порушення свого права на отримання індексації грошового забезпечення мав дізнатися 27.07.2020 року, який є днем виплати грошового забезпечення при звільненні.

Спеціальний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

На час виплати грошового забезпечення позивачу стаття 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, яка не обмежувала будь-яким строком право особи звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

За приписами ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, які набрали чинності з 19.07.2022 року, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території Україникарантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, крайнім строком коли позивач мав звернутися з позовом є 01.10.2023 року.

Апеляційний суд встановив, що позивач подав позов 03.07.2023 року, отже позивач не пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповного з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позову.

Наведені міркування є підставою для задоволення апеляційної скарги частково.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд встановив, що позивач судовий збір за подання позову не платив, оскільки, звільнений від сплати такого в силу вимог Закону України «Про судовий збір».

Апеляційний суд встановив, що позивач поніс витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Крім того, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до частини дев`ятоїстатті 139 КАС України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а також те, що спір у цій справі не є складним (не вимагає складної правової роботи), оскільки, щодо вирішення аналогічних спорів є стала практика Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Української військово-медичної академії задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2023 року у справі № 380/15115/23, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Української військово-медичної академії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 27.07.2022 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

Зобов`язати Українську військово-медичну академію провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 27.07.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Української військово-медичної академії здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, при виплаті ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Української військово-медичної академії витрати на правову допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 25.03.2024 року