Постанова

від 26.03.2024 по справі 380/13819/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13819/23 пров. № А/857/24074/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Глушка І.В., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №380/13819/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Мричко Н.І., час ухвалення у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 23.11.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ); (далі в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Позивач просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 16.08.2022 року по 08.12.2022 року, виходячи з розміру 100 000,00 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 16.08.2022 року по 08.12.2022 року, виходячи з розміру 100 000,00 гривень з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу участі в бойових діях чи за здійснення заходів з національної безпеки і оборони для відсічі і стримування збройної агресії.

Обґрунтовуючи вимоги до суду, позивач зазначав, що протягом із 16.08.2022 по 08.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи: Дніпропетровській обл., Синельниківського р-н., м. Першотравенськ, а також у Донецькій обл., м. Краматорськ. Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392 не може вважатися таким, що набрав чинності та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки не проходив державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Цим Наказом встановлені додаткові, не передбачені Постановою № 168, підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

ОСОБА_1 вважав, що факт його безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів протягом 16.08.2022 по 08.12.2022 доведено долученими до справи доказами. Відтак є підстави для виплати позивачу підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, та застосування при цьому пропорційного підходу до визначення розміру додаткової винагороди, який встановлений Постановою №168. Позивач просив стягнути з відповідача суму підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн за період із 16.08.2022 по 08.12.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 27.08.2022 по 30.09.2022, з 10.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022, виходячи з 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за періоди з 27.08.2022 по 30.09.2022, з 10.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022, виходячи з 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подано апеляційну скаргу, в якій він не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції прийнято позовну заяву та розглянуто спір з порушенням процесуальних строків звернення до суду. Суд не дослідив, які саме карантинні обмеження перешкоджали позивачу звернуся до суду з позовом із дотриманням процесуальних строків. Крім того, вважає, що суд безпідставно обґрунтував рішення щодо спірних відносин, посилаючись на наказ Міністерства внутрішніх справ № 188 від 18.03.2016, яким затверджено Інструкцію № 188, тому, що такий виданий на виконання вимог постанови КМУ від 20.01.2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу поліцейських», в якій дію абзацу 3 пункту 1 постанови зупинено до припинення воєнного стану відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 (застосовується з 24.02.2022). Вказує, що накази Адміністрації Держприкордонної служби № 392-АГ та №628-АГ підпадають під ознаки, визначені підпунктами д та е пункту 5 Положення № 731, та як наслідок, не підлягають державній реєстрації.

За спірний період позивач отримав додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн, що не оспорює позивач. Що стосується спірного нарахування коштів, то підтверджуючих документів про те, що ОСОБА_1 виконував бойові завдання поєднані з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, як це передбачено п.п. 8 п. 2 наказу № 392 до Центру не надходило. Відсутність таких документів стало підставою для відмови у виплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000. Звертає увагу суду на те, що Державна прикордонна служба не входить до структури Міністерства оборони України, Збройних сил України, тому на думку скаржника, й застосовувати Рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, про що зазначив суд, не було підстав. Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 380/13819/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 залишити без зміни.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Я видно зі змісту апеляційної скарги та змісту судового рішення першої інстанції, доводи скарги є аналогічними тим, які перевірялися судом під час розгляду вказаної справи по-суті, та були мотивовано спростовані судом у рішенні.

Зокрема, в судовому рішенні оцінено аргументи відповідача з приводу порушення позивачем строку звернення до суду із цим позовом. Зокрема, судом докладно викладено в порівнянні положеннями Закону, якими врегульовано порядок звернення до суду в разі порушення трудового спору, та зроблено висновки про те, що з 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні є обмеженим, становить три місяці з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Поряд із цим, суд указав на те, що якщо працівник не звільнений, то строк звернення до суду із вимогами щодо виплати заробітної плати визначається загальною нормою частиною першою статті 233 КЗпП України, та становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом враховано пункт 1 Розділу Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжено на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 16.06.2023, та дійшов висновку, що твердження відповідача про пропуск позивачем процесуального строку звернення до суду з цим позовом є необґрунтованим.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Що стосується доводів скаржника про помилкове застосування судом до спірних відносин, наказу Міністерства внутрішніх справ № 188 від 18.03.2016, яким затверджено Інструкцію № 188, із тих підстав, що цей наказ видано на виконання вимог постанови КМУ від 20.01.2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу поліцейських», на переконання апеляційного суду, вони не є достатніми для задоволення скарги.

Так, на думку скаржника, наказ Міністерства внутрішніх справ № 188 від 18.03.2016, яким затверджено Інструкцію № 188, не можна застосувати до спірних відносин, оскільки дію абзацу 3 пункту 1 вище названої постанови зупинено до припинення воєнного стану відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 (застосовується з 24.02.2022).

Колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому рішенні, яке оскаржується, суд застосував саме положення Інструкції «Про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду» від 18.03.2016 № 188 (далі Інструкція), якою регулювалися спірні відносини щодо виплати винагороди на той час, коли вони виникли.

Зокрема, суд зазначив, що відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції, безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ).

Збільшення винагороди за безпосередню участь у бойових діях здійснюється також за ті дні, коли у районі ведення бойових дій (районі проведення АТО, заходів із забезпечення НБО, районі воєнних конфліктів та проведення інших заходів в умовах особливого періоду) військовослужбовці беруть участь у здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно-артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км); веденні морського бою.

Вирішуючи спірне питання про участь позивача в бойових діях, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до постанови №168, необхідно встановити докази безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

Зі змісту пункту 1 Постанови № 168 слідує, що умовами виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць є:

- період дії воєнного стану;

- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Якщо перша з умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.

Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді, суд взяв до уваги положення пункту 3 розділу IV Інструкції, яким установлено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби; запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях.

На підставі пункту 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Як видно із судового рішення, суд дослідив письмові докази, якими підтверджується участь позивача в бойових діях та дав їм належну оцінку.

Зокрема, суд взяв до уваги, що позивач 15.08.2022 на підставі наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 16.08.2022 №158-ВВ вибув у службове відрядження в АДРЕСА_1 , військову частину НОМЕР_2 ; оперативно-стратегічне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » , для підсилення медичних підрозділів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та проведення евакуаційних заходів.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 № 232-ВВ позивач прибув із службового відрядження 08.12.2022 з м. Києва, військової частини НОМЕР_2 ; оперативно-стратегічне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

За даними довідки від 04.10.2022 № 489, виданою командиром Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, позивач у складі ПХГП Військової частини НОМЕР_3 у населеному пункті Краматорськ брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 27.08.2022 по 30.09.2022. Підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 27.08.2022 №243.

Згідно з довідкою від 01.11.2022 № 21/д, виданою командиром Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, позивач брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнний (бойових) дій (проведення заходів) у складі угрупування сил і засобів Медичних сил Слов`янськ у східній частині Донецького операційного району з 10.10.2022 по 31.10.2022. Підстава: наказ командира угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.10.2022 №7, бойовий наказ угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.10.2022 № 1756/3дск, бойовий наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 10.10.2022 № 13/дск, журнал ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_3 за обліковим номером: від 24.02.2022 №94/дск, рапорт заступника начальника госпіталю з медичної частини начальника медичної частини (вх. від 01.12.2022 №45).

Згідно з довідкою від 01.12.2022 № 50/д, виданою командиром Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, позивач брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у східній частині Донецького операційного району з 01.11.2022 по 30.11.2022. Підстава: наказ командира угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.10.2022 №7, бойовий наказ угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.10.2022 №1756/3дск, бойовий наказ командира Військової частини НОМЕР_3 від 10.10.2022 №13/дск, журнал ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_3 за обліковим номером: від 24.02.2022 №94/дск, рапорт заступника начальника госпіталю з медичної частини - начальника медичної частини (вх. від 01.12.2022 № 45).

Досліджуючи докази у справі, суд першої інстанції перевірив, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (далі - Наказ №75) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (із змінами).

Так, відповідно до Наказу №75 у період з серпня 2022 року по листопад 2022 року Краматорська міська територіальна громада Краматорського р-н, Донецької обл., а також Синельниківський р-н, Дніпропетровської обл., входили до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Суд наголосив на тому, що описані довідки від 04.10.2022 №489, від 01.11.2022 №21/д, від 01.12.2022 №50/д складені за формою, затвердженою Додатком №1 до доручення від 23.06.2022 №912/з/29, та скеровані начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з пунктом 1 Рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Рішення № 912/з/29) під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.

Пунктом 2 Рішення № 912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).

Відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 3 Рішення №912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів, а саме : бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Суд зазначив, що доведене Телеграмою рішення Міністра Оборони України підлягало обов`язковому виконанню з 24.02.2022 усіма підрозділами Міністерства оборони України та ЗСУ та розповсюджувало свою дію на всіх військовослужбовців ЗСУ.

Отже, ключовими нормативно-правовими актами, за якими судом було встановлено умови права позивача на винагороду, це, як положення Інструкції, так і зміст Рішення № 912/з/29, за якими передбачено, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000 гривень, зокрема: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебуваючи в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; наявність наказу командира.

Зазначене не суперечить нормам пункту 1 Постанови № 168 Постанови № 168.

Тому, враховуючи встановлені на підставі довідок від 04.10.2022 №489, від 01.11.2022 №21/д, від 01.12.2022 № 50/д (які видані на підставі наказів командира угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 », бойових наказів угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 », бойових наказів командира Військової частини НОМЕР_3 , журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_3 ) обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнний (бойових) дій (проведення заходів); суд дійшов висновку про набуття позивачем права на отримання щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000,00 грн.

Вирішуючи питання періоду, за який відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову винагороду (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000,00 грн, суд урахував період, який підтверджується довідками від 04.10.2022 № 489, від 01.11.2022 № 21/д, від 01.12.2022 № 50/д та становив проміжки у часі: з 27.08.2022 по 30.09.2022; з 10.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022.

Судом не зараховано період з 16.08.2022 по 08.12.2022 на підставі довідки від 19.01.2023 № 12/9, оскільки така довідка складена за формою, затвердженою Додатком 6 до «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

З урахуванням того, що така довідка має значення для вирішення питання надання особі статусу учасника бойових дій, суд не прийняв її, як належний доказ для доведення безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що накази Адміністрації Держприкордонної служби № 392-АГ та № 628-АГ підпадають під ознаки, визначені підпунктами д та е пункту 5 Положення № 731, та як наслідок, не підлягають державній реєстрації Міністерством Юстиції України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів д та е пункту 5 Положення № 731 на державну реєстрацію не подаються акти, які: д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз`яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Як установлено судом першої інстанції, Накази Адміністрації Держприкордонної служби № 392-АГ та № 628-АГ зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків законних інтересів військовослужбовців, які проголошені й гарантовані Конституцією та Законами України, тому вказані Накази підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Суд бере до уваги твердження скаржника про те, що Накази Адміністрації Держприкордонної служби № 392-АГ та № 628-АГ були видані саме на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, а тому не могли встановлювати нові умови чи регулювати спірні відносини в інший спосіб, який би суперечив Постанови № 168, Інструкції, так і змісту Рішення № 912/з/29.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції твердження скаржника про те, що Державна прикордонна служба не входить до структури Міністерства оборони України, Збройних сил України, тому на його думку застосовувати Рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, не було підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в ході судового розгляду доведено, що протягом проміжків часу з 27.08.2022 по 30.09.2022; з 10.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 30.11.2022.; ОСОБА_1 , брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) на підставі наказів командира відповідної Військової частини Міністерства оборони України.

Зважаючи на цю обставину, вважати, що Рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 не підлягає для застосування в цьому спорі, підстав немає.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачено вимогами статей 315 319 КАС України в апеляційній скарзі представником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не наведено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі №380/13819/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич