Ухвала

від 25.03.2024 по справі 990/77/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 990/77/24

адміністративне провадження № П/990/77/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді - доповідача Коваленко Н.В., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., Єзерова А.А., Чиркіна С.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, Президента України, Національного антикорупційного бюро України, Конституційного Суду України про стягнення боргу, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, та бездіяльність правоохоронних органів,

У С Т А Н О В И В :

20 березня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна, Президента України, Національного антикорупційного бюро України, Конституційного Суду України про стягнення боргу, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, та бездіяльність правоохоронних органів, подана до Верховного Суду як до суду першої інстанції.

За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

У пункті 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Главою 2 розділу І «Загальні положення» Кодексу адміністративного судочинства України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких Кодекс адміністративного судочинства України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).

Згідно з частиною третьою статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, норми якої регулюють випадки виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України, визначені у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина перша вказаної статті).

Зі змісту поданого ОСОБА_1 позову вбачається, що його вимоги, окрім вимог до Президента України, можливість розгляду яких Верховним Судом як судом першої інстанції передбачена процесуальним законом, заявлені також й до Національного антикорупційного бюро України та Конституційного Суду України, які, з урахуванням вимог статей 22, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Так, відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Поряд із цим згідно з приписами частини п`ятої цієї ж статті не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості об`єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати різним судам.

Колегія суддів враховує, що згідно з положеннями частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Висновки щодо застосування вищенаведених норм права вже висловлювались Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі №9901/430/19, яка вказала, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Указаним положенням процесуального закону та висновкам щодо його застосування кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Важливо відзначити, що Кодекс адміністративного судочинства України імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ, і певні категорії, які можуть розглядатися Верховним Судом, не підлягають розгляду іншими адміністративними судами у разі об`єднання у позові вимог, що хоча і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підвідомчості інших адміністративних судів першої інстанції.

Ураховуючи, що позивач об`єднав в одне провадження кілька вимог, які підсудні різним судам, а роз`єднання їх в окремі провадження процесуальним законом не передбачено і за наявних у справі обставин не є можливим, суперечитиме положенням статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, то Верховний Суд дійшов висновку про те, що подану ОСОБА_1 позовну заяву належить повернути на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 цього ж Кодексу.

Висновок про наявність підстав для повернення позовної заяві особі, яка її подала, за схожих фактичних обставин справи неодноразово викладався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2019 у справі №9901/8/19, від 27.06.2019 у справі №9901/189/19, від 08.08.2019 у справі №9901/17/19, від 19.09.2019 у справі №9901/62/19 та від 02.10.2019 у справі №9901/382/19, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 02 серпня 2022 року у справі № 990/112/22.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації ним права на судовий захист у порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 22, 169, 172, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, Президента України, Національного антикорупційного бюро України, Конституційного Суду України про стягнення боргу, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, та бездіяльність правоохоронних органів - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя - доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Кравчук

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

С.М. Чиркін