Ухвала

від 25.03.2024 по справі 400/11639/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

Київ

справа № 400/11639/21

адміністративне провадження № К/990/9986/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі №400/11639/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ ТРАНС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 14.03.2024.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 23.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення. Суди дійшли висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) під час призначення перевірки, які зумовлюють протиправність прийнятих за її наслідками рішень без необхідності надання правової оцінки доводам по суті виявлених порушень. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача документальної планової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова КМУ №89), в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідної документальної перевірки.

Обґрунтовуючи свої судові рішення, суди попередніх інстанцій послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 року у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 року у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 року у справі №520/592/21, від 06.07.2022 року у справі №360/1182/21, від 01.09.2022 року у справі №640/16093/21, від 23.02.2023 року у справі №160/20112/21, від 05.09.2023 року у справі №440/6926/21, від 21.09.2023 року у справі №420/5325/22, від 13.09.2023 року у справі №300/629/22, від 27.09.2023 року у справі №280/958/22. Також суди врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21 у питанні впливу таких порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень - відсутність законних підстав для проведення документальної планової перевірки має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

У касаційній скарзі ГУ ДПС із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає, що суди попередніх інстанцій в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки неправильно застосували норми права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 23.03.2023 у справі №640/24141/21. Звертає увагу, що порушення контролюючим органом норми пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не були підставою позову в суді першої інстанції. Також акцентує увагу на тому, що Верховний Суд ухвалою від 23.12.2022 зупинив дію судових рішень у справі № 640/18314/21 щодо визнання протиправною і нечинною постанови КМУ №89. Також ГУ ДПС, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не здійснили розгляд справи по суті та не дослідили зібрані у справі докази.

Перевіряючи такі доводи, колегія суддів встановила, що Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, висновки судів у справі, у якій подано касаційну скаргу, в частині застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ № 89 відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

У постановах від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 Верховний Суд також зазначав про застосовність у таких правовідносинах висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до якого контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення процедури призначення перевірки тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Посилання скаржника на те, що Верховний Суд ухвалою від 23.12.2022 зупинив дію судових рішень у справі № 640/18314/21 щодо визнання протиправною і нечинною постанови КМУ №89 не обґрунтовані, яким чином такі обставини спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Крім того, Верховний Суд у вищенаведених постановах також зазначав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 підтримала усталену позицію Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Слід зазначити, що питання дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства під час призначення перевірки було поставлено в суді першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15, у яких зазначено, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Обґрунтування, чому, на переконання скаржника, ці висновки не підлягали застосуванню та/або застосовані неправильно касаційна скарга не містить.

Посилання ГУ ДПС на постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 23.03.2023 у справі №640/24141/21 не містять достатніх обґрунтувань, а висновки, викладені в таких постановах не є дотичними до справи, у якій подано касаційну скаргу.

Так, у справі № 922/404/19, постанова у якій до того ж ухвалена за правилами господарського судочинства, Верховний Суд висловив правову позицію щодо збільшення позовних вимог у корпоративному спорі і наголосив на тому, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви і не пов`язані ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що унеможливлює розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог.

У справі № 640/24141/21, на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 у якій посилається скаржник, суди не перевіряли і не надавали оцінки порушенню контролюючим органом пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (проведення перевірки під-час установленого на період дії карантину мораторію). За змістом цієї постанови відповідні доводи не були підставою позову в суді першої інстанції, не були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а знайшли своє відображення лише в касаційній скарзі. Тобто, у справі № 640/24141/21 доводи про допущення істотних порушень процедури призначення і проведення перевірки виходили за межі касаційного перегляду.

Натомість у справі, у якій подано касаційну скаргу, суди обох інстанцій надавали правову оцінку допущеному контролюючим органом порушенню вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а відтак, висновки судів в цій частині утворюють межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Доводи ГУ ДПС про те, що суди зобов`язані були здійснити у цій справі розгляд справи по суті виявлених порушень не узгоджуються із висновками Верховного Суду, ухваленими у подібних правовідносинах. Практика Верховного Суду щодо спірного у цій справі питання є сформованою і набула характер усталеної.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Отже, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі №400/11639/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ ТРАНС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.В. Хохуляк