Ухвала

від 26.03.2024 по справі 400/9661/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 400/9661/21

адміністративне провадження № К/990/11059/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Прометей» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Прометей» (далі також - Позивач, Товариство) звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також - Відповідач) від 14 липня 2021 року №577414290702, №576414290715, №57714290702, №577514290702.

Миколаївський окружний адміністративний суд 2 листопада 2023 року ухвалив рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Виробнича компанія «Прометей» задовольнив повністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 21 лютого 2024 року, яким рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Ухвалюючи рішення у справі, суди виходили із того, що:

- безпідставними є висновки контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування Товариством вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) в ситуації, яка зафіксована у акті перевірки в силу недоведеності понаднормового списання Позивачем добрив, та як наслідок їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку;

- для вирощування сільськогосподарської продукції Позивач використовував, зокрема, добрива, які у лютому 2021 року придбав у ТОВ «Агрохім Технолоджі», що підтверджується відповідними доказами. Жодних претензій до ланцюга контрагента-постачальника та правомірності віднесення Позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатами придбання відповідних добрив контролюючий орган не має, тобто Відповідачем визнано реальність господарських операцій з придбання добрив;

- контролюючий орган визначив суму податку на доходи фізичних осіб на основі доходу у розмірі 1 991 165 грн. 99 коп., з урахуванням коефіцієнта 1,219512 та ставки податку 18%, вказав, що Товариство повинно сплатити податок у сумі 437 083 грн 86 коп; за відомостями з банківських рахунків, ТОВ "Виробнича компанія «Прометей» перерахувало податок на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні паї у сумі 664319 грн 34 коп. за відповідний період. Таким чином, різниця між обов`язковою сумою податку на доходи фізичних осіб та фактично сплаченою Товариством склала 227235 грн 48 коп. З урахуванням цього висновок контролюючого органу про заниження Товариством податку на доходи фізичних осіб на суму 78675 грн 34 коп. є безпідставним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №400/9661/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВК «ПРОМЕТЕЙ» в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -також - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підстави касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що:

- суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №420/3062/19 щодо застосування пункту 201.10 статті 201, абз. «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України;

- суди не дослідили зібрані у справі докази.

Передусім, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, й посилаючись на постанову Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) скаржник не врахував, що висновки щодо задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій формували не лише по одному епізоду.

При цьому, фактично ж підстави наведені у касаційній скарзі, передбачені пунктом 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України стосуються аналізу податкового аспекту правовідносин щодо внесення Позивачем для вирощування відповідних культур добрив, як стверджує Відповідач, у понаднормовій кількості.

Висновки ж щодо застосування пункту 201.10 статті 201, абз. «г» пункту 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №420/3062/19 (на неврахування висновків якої наполягає скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд формував щодо правовідносин внаслідок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму 1132584 грн на продукти харчування (арахіс, імбир сушений, манго сушений, мигдаль, ананаси сушені, фундук, банани сушені тощо), щодо яких сплив строк придатності. За результатами аналізу відповідних обставин верховний суд вказав, що неможливість використання активу за своїм початковим призначенням внаслідок спливу строку його придатності не є беззаперечною підставою для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі існування можливості його використання у господарській діяльності та отримання певного економічного ефекту від його реалізації, зокрема, за наслідками його переробки, що має відповідати вимогам чинного законодавства. З урахуванням цього та неналежного дослідження судами попередніх інстанцій обставин щодо подання документів, Верховий Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи в частині нарахувань за цим епізодом на новий розгляд.

Тобто висновки судів у цій справі та у наведеній скаржником постанові Верховного Суду формувались в залежності від відповідних обставин у справі та дослідженої у ході судового процесу доказової бази.

Фактично, у касаційній скарзі скаржник висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

З урахуванням цього формальне посилання Відповідача на подібність правовідносин у цій справі та справі №420/3062/19 не утворює передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження.

Щодо посилань скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, на який наведено посилання в касаційній скарзі, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Проте скаржник не обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Необхідно зазначити, що передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження, хоч і не належно, Відповідач наводив лише в аспекті одного із епізодів, покладених в основу задоволення позовних вимог, а саме щодо внесення Позивачем для вирощування культур відповідного обсягу добрив.

Твердження щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині задоволених позовних вимог наведені в касаційній скарзі взагалі без посилань на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі й відмовити у задоволенні позову.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог або залишення певної частини позовних вимог без розгляду. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Прометей» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська