Рішення

від 14.03.2024 по справі 384/2/24

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/2/24

№пр. 2/384/49/2024

14 березня 2024 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд Кіровоградської області

у складі:

головуючої судді Сорокіної О.О.

з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,

представника позивача, який брав участь

в судовому засідані в режимі відеоконференції - адвоката Пузиря В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Вільшанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору оренди землі та стягнення пені,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору оренди землі та стягнення пені.

В обгрунтування позову зазначив, що між ним та ОСОБА_2 08.12.2015 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,8141 га, що розташована на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524355100:02:000:0046. Вказаний договір укладено на 15 років, державна реєстрація права оренди проведена 22.12.2015, номер запису про інше речове право 12814756. Строк дії іншого речового права до 22.12.2030. Пунктом 9 договору оренди землі від 08.12.2015 сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 7 368,53 грн. Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься до 01 січня наступного за роком оренди. Однак, за період з 2015 року по 2023 рік відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором оренди, не здійснювала виплату орендної плати, внаслідок чого загальна сума заборгованості по орендній платі становить 66 316,77 грн., що свідчить про систематичність порушення умов договору.

Разом з цим зазначає, що відповідно до пункту 14 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення. Сторонами договору оренди землі від 08.12.2015 узгоджено, що орендна плата вноситься до 01.01. наступного за роком оренди. Враховуючи викладене та те, що позивач звертається із даною позовною заявою до суду 28.12.2023, вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню пеня за несвоєчасну виплату орендної плати саме за період з 02.01.2023 по 28.12.2023, розмір якої становить 7 980,12 грн.

Крім цього, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до наведених розрахунків зазначає, що загальний розмір інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати становить 6 324,07 грн. Сукупний розмір трьох процентів річних за прострочення сплати відповідачем орендної плати складає 1 771,45 грн..

У зв`язку з наведеним, просить стягнути з відповідача на його користь - 66316 грн. 77 коп. основної суми заборгованості за договором оренди землі, пені - 7 980,12 грн., інфляційних втрат - 6 324,07 грн., три проценти річних -1 771,45 грн. та судові витрати.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 28 лютого 2024 року (а.с.18).

16 лютого 2024 року відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 березня 2024 року (а.с.43-44).

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2024 року визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою, розгляд справи відкладено на 14 березня 2024 року (а.с.55-56).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив визнати причини його неявки в судові засідання поважними та проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі. В судовомузасіданні представникпозивача адвокат Пузир В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з основного розміру заборгованості орендної плати в розмірі 66316 грн. 77 коп., інфляційних втрат в розмірі 6324 грн. 07 коп., пені в розмірі 7980 грн. 12 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 1771 грн. 45 коп. Крім цього, просив розірвати укладений договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та просив стягнути судові витрати з відповідачки на користь позивача. Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності в період з 2017 року заперечував, посилаючись на п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, у поданій до суду заяві просила судові засідання проводити без її участі, не заперечувала проти задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі від 08.12.2015 та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за 2020-2023 роки в загальній сумі 29 474,12 гривень, стягнення пені в сумі 7980,12 гривень, стягнення інфляційних втрат у зв`язку з несплатою орендної плати за 2020-2023 роки в сумі 3019,03 гривень, стягнення 3 % річних у зв`язку з несплатою орендної плати за 2020-2023 роки в сумі 661,95 гривень.

Разом з цим, просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з неї заборгованості по сплаті орендної плати за 2015-2019 роки в загальній сумі 36 842,65 гривень (7368,53 грн. х 5 років), стягнення інфляційних втрат у зв`язку з несплатою орендної плати за 2015-2019 роки в сумі 3305,04 грн., стягнення 3% річних у зв`язку з несплатою орендної плати за 2015-2019 роки в сумі 1109,50 грн. по договору оренди землі від 08.12.2015, відмовивши позивачеві у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з пропуском строку позовної давності (а.с.25-26).

Поряд з цим, в доповнення до заяви зазначила, що у разі, якщо суд при вирішенні питання про застосування наслідків спливу позовної давності дійде висновку застосувати до спірних правовідносин норму пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, тому просить врахувати те, що вказана норма не може бути застосована до позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 14 737,06 гривень (7368,53 гри. X 2 роки), інфляційних втрат в сумі 1918,05 гривень (згідно розрахунку позивача) та 3 % річних в сумі 443,92 гривень (згідно розрахунку позивача) за 2015 рік та 2016 рік, оскільки на дату набрання нею чинності (02.04.2020) та на дату запровадження карантину вперше (12.03.2020) позовна давність до вимог за 2015-2016 роки вже спливла (а.с.55).

Заслухавши вступне слово представника позивача адвоката Пузиря В.О., дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступних висновків. В межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6, 81 га. з кадастровим номером 3524355100:02:000:0046, яка розташована на території Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку Серії Р1 №312518, виданим 26 червня 2002 року Вільшанською районною державною адміністрацією.

08 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар ОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку площею 6,8141 га. Вказаний договір укладено на 15 років (п.8 договору) (а.с.10-11).

22 грудня 2015 року на підставі даного договору державним реєстратором реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції Кіровоградської області Марущак Л.М. зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право:12814756. Строк дії іншого речового права до 22.12.2030.

Пунктом 9 договору оренди землі від 08.12.2015 сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 7368 грн. 53 коп.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10 договору).

Пунктом 11 договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься до 01 січня наступного за роком оренди.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 договору).

Відповідно до пункту 39 договору оренди землі від 08.12.2015, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 40 вказаного договору, умовами розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку є рішення суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкту оренди, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладання договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 23 Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 24 цього Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині першій та другійстатті 651 ЦК Українивизначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Абзацом 6 частини 2 статті 25 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українизазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, а вже повторне порушення може свідчити про систематичність.

Отже, за змістомстатті 141 ЗК Українитастатті 32 Закону України «Про оренду землі»підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібні за змістом висновки викладені у постановіВеликої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 рокуу справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.

Отже, систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення виплати позивачу орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 08.12.2015 і матеріали справи таких не містять.

Більш того, у поданій до суду заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі від 08.12.2015.

Разом з тим, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17, від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц (провадження № 61-10510св21).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українита частини другоїстатті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З огляду на вказане суд дійшов висновку, щоматеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 11 договору оренди, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця, а такожздійснення обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації, як передбачено пунктом 10 договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

Таким чином, під час судового розгляду справи було встановлено факт систематичної несплати позивачеві орендної плати за 2016 - 2023 роки, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 08.12.2015 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з неї заборгованості по сплаті орендної плати за 2015 2019 роки в загальній сумі 36842 грн. 65 коп., стягнення інфляційних втрат у зв`язку з несплатою орендної плати за 2015 2019 роки в сумі 3305 грн. 04 коп., стягнення 3 % річних у зв`язку з несплатою орендної плати за 2015 2019 роки в сумі 1109 грн. 50 коп.

Поряд з цим, 11.03.2024 відповідач ОСОБА_2 подала до суду доповнення до заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, де зазначила, що норма п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не може бути застосована при застосуванні позовної давності до позовних вимог про стягнення орендної плати в сумі 14737 грн. 06 коп., інфляційних втрат в сумі 1918 грн. 05 коп. та 3 % річних в сумі 443 грн. 92 коп. за 2015 та 2016 роки.

За змістом статей 256-257ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 28 грудня 2023 року.

Разом з тим, постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року N211"Прозапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом N 540-IXрозділ "Прикінцевіта перехідніположення"ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділу "Прикінцевіта перехідніположення"ЦК України у редакції Закону N540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

На всій території України карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 з березня 2020 р., скасований з 1 липня 2023 року.

Також 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом ПрезидентаУкраїни N64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 р., який до теперішнього часу продовжує діяти.

Розділ "Прикінцеві і перехідні положення" ЦК УкраїниЗаконом N 2120-IX від 15.03.2022 р. був доповнений пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу "Прикінцевіта перехідніположення"Цивільного кодексуУкраїни в редакції Закону Українивід 30березня 2020року N540-IX перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

Тобто строки, визначені статтею 257 ЦК України, з березня 2020 року були продовжені на час дії карантину, а з лютого 2022 року - на період воєнного стану.

З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину та воєнного стану у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року, а тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності починаючи з 2017 року позивачем не пропущений.

Натомість, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з несплатою орендної плати за 2016 рік, тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі N 903/323/20, у зв`язку з чим у цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив, зокрема, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди землі за період з 2015 року по 2023 рік у розмірі 66316 грн. 77 коп., інфляційні втрати за прострочення виконання обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі 6324 грн. 07 коп. та три проценти річних за прострочення сплати орендної плати у розмірі 1771 грн. 45 коп.

З огляду на викладене, враховуючи пропущений позивачем строк позовної давності, суд дійшов висновку, що у відповідачки перед позивачем у період з 2017 року по 2023 рік утворилася заборгованість щодо виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08.12.2015 у розмірі 51579 грн. 71 коп. (7368 грн. 53 коп. х 7), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаний період підлягають частковому задоволенню.

Поряд з цим, вирішуючизаявлені позивачем позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, враховуючи пропущений позивачем строк позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача за період з 2017 року по 2023 рік.

Згідно зі ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18).

Згідно зі ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Отже, положення зазначеної статті передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

За змістом ч. 2 ст.625ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому визначений у ч. 2 ст.625ЦК України обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення є відшкодуванням кредитору понесених втрат у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при обчисленні розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції відповідно до вимог договору оренди.

З огляду на викладене, у зв`язку з несвоєчасним виконанням умов договоруоренди землі, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач має право вимагати від відповідача сплати суми орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Так, порядок проведення розрахунку заборгованості і штрафних санкцій затверджено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Згідно вказаних рекомендацій, при розгляді судових справ, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Індексація проводиться шляхом множення розміру орендної плати, визначеного в договорі, на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування. Подібний висновок викладено у постанові ВерховногоСуду від26травня 2021року усправі N540/544/18 (провадження N 61-13979св19).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем проведено розрахунки щодо заборгованості по орендній платі за землю за період з 2017 року по 2023 рік, трьох процентів річних та інфляційних втрат, і вказані розрахунки не оспорюються відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди землі за період 2017 2023 років у розмірі 51579 грн. 71 коп., інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 5413 грн. 21 коп., та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 1549 грн. 19 коп.

Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по орендній платі за землю за 2015 рік у розмірі 7368 грн. 53 коп., оскільки договір оренди землі між позивачем та відповідачкою було укладено лише 08 грудня 2015 року, а державна реєстрація права оренди проведена 22 грудня 2015 року.

Поряд з цим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за 2016 рік в сумі 7368 грн. 53 коп., інфляційних втрат в сумі 910 грн. 86 коп. та трьох процентів річних в сумі 222 грн. 86 коп., не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за умовами п.9 спірного договору за користування земельною ділянкою відповідачка повинна сплачувати позивачеві орендну плату у розмірі 7368 грн. 53 коп.

Крім того, відповідно до пункту 14 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, відповідно до постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16: «Аналіз норм статті 266, частини 2 статті 258 ПК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».

Аналогічний за змістом правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 756/7895/21.

Сторонами договору оренди землі від 08.12.2015 узгоджено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 01.01. наступного за роком оренди (пункт 14 Договору).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи викладене та те, що позивач звернувся із даною позовною заявою до суду 28.12.2023, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну виплату орендної плати саме за період з 02.01.2023 по 28.12.2023, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі і суд загалом погоджується з методикою нарахування позивачем пені.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = (Сума заборгованості) х (розмір пені, зазначений у договорі) х (кількість днів прострочення) /100.

З огляду на викладене, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов`язання з 02.01.2023 по 28.12.2023 становить 7 980 грн. 12 коп. (7368, 53 грн х 0,3 х 361 днів /100).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору оренди землі та стягнення пені, ОСОБА_1 сплатив 2147 грн. 20 коп. судового збору, з яких 1073 грн. 60 коп. за позовну вимогу немайнового характеру та 1073 грн. 60 коп. за позовну вимогу майнового характеру.

З урахуванням того, що вимога позивача про розірвання договору оренди землі підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1073 грн. 60 коп. сплаченого ним судового збору.

Поряд з цим, оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, трьох процентів річних та інфляційних втрат судом задоволена частково у розмірі 66522 грн. 23 коп. (що становить 80.64 % від заявленої суми позову), тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 866 грн. 83 коп. (80.64 % від 1073 грн. 60 коп. - розміру сплаченого судового збору

Разом з цим, враховуючи відмову у задоволенні в іншій частині позовних вимог, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору оренди землі та стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 08.12.2015, в розмірі 51579 грн. 71 коп., пеню у розмірі 7980 грн. 12 коп., три проценти річних у розмірі 1549 грн. 19 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5413 грн. 21 коп., а всього 66522 (шістдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 23 коп..

Достроково розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 6, 8141 га., яка розташована на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524355100:02:000:0046, зареєстрований 22 грудня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 12814756.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 1940 (однієї тисячі дев`ятсот сорока) грн. 43 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відомості щодо учасників справи: Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання:с.ОсичкиГолованівськийрайон Кіровоградської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текстсудового рішення складено25 березня 2024 року.

Суддя О.О. Сорокіна