Рішення

від 18.03.2024 по справі 348/156/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/156/24

Провадження № 2/348/320/24

18 березня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,

представника позивача - адвоката Куцого О.С.,

представника третьої особи Служби у справах дітей Пасічнянської сільської ради- Годзюр Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Куций О.С., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 14.05.2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітню дитину залишено проживати з відповідачем.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 останні декілька років на тривалий час залишала сина ОСОБА_4 на свою бабусю ОСОБА_5 у с. Назавизів Надвірнянського району, перестала піклувалася про сина, цікавитися його життям, тому у січні 2022 року позивач забрав сина ОСОБА_4 проживати до себе в АДРЕСА_1 .

На даний час син ОСОБА_4 проживає разом із позивачем та перебуває на його утриманні. 08.02.2023 року рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області було затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із позивачем.

З того часу відповідач із своїм сином жодного разу не бачилася, обов`язків покладених законом на маму не виконує. Участі у вихованні та догляді за сином не бере, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається та не цікавиться, з сином не спілкується. Матеріальної допомоги не надає, як мама добровільно не виконує своїх обов`язків навіть по утриманню дитини.

Всі питання щодо виховання сина вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Для розвитку сина позивач прикладає всі свої зусилля та можливості, відвідує у школі батьківські збори, цікавиться успішністю сина під час його навчання у школі, у разі потреби супроводжує сина до сімейного лікаря за амбулаторною допомогою. Дитина ОСОБА_3 не отримував від відповідача жодного подарунку на свій день народження та на інші свята.

Все вищевказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

21.02.2024 ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Куций О.С. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити та зазначив, що у січні 2022 року позивач забрав сина ОСОБА_4 до себе від бабусі ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 з сином не проживала давно, участі в вихованні дитини не бере, допомоги не надає, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, самоусунулася від виховання дитини та невідомо де знаходиться. Вважає, що відповідач свідомо усунулася від виховання сина. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилася у судове засідання, про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації (а.с.37-38) та шляхом розміщення оголошень про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2024 та 04.03.2024 року. Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзив на позов не подала, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди представника позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

18.03.2024 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Пасічнянської сільської ради- Годзюр Г.М. підтримала позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав. Пояснила, що 01.02.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до комісії з питань захисту прав дитини Пасічнянської сільської ради із заявою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що мати дитини з сином разом не проживає.Рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради було затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із позивачем. Батько дитини ОСОБА_1 повністю взяв на себе виховання та утримання дитини. Мати дитини жодного разу не з`явилася до школи, не спілкується з сином, ніяких подарунків не дарувала, дитина свою матір не пам`ятає. ОСОБА_5 , яка є бабусею ОСОБА_4 та якій відповідач залишила сина, не відомо де знаходиться її донька - відповідач ОСОБА_2 . За висновком комісії визнано за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав. Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав буде слугувати інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача. Відповідачка ОСОБА_2 вже до кінця 2010 року покинула своє місце проживання та родину. Малолітній син сторін ОСОБА_4 проживав разом з бабусею ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача. Коли Назар підріс та ходив до дитячого садка, то вже жив з батьком. Наразі хлопчик вже навчається у школі, про матір не згадує, мати з дитиною зовсім не спілкується, подарунків ніяких від неї не було, де вона знаходиться їй не відомо. Дитиною повністю займається батько, з яким дитина офіційно проживає біля двох років, він домовлявся про додаткові зайняття для навчання. Позивач проживає з дитиною у новому будинку, умови для життя добрі, тримає господарство.

Свідок ОСОБА_7 , яка проживає з позивачем по сусідству, суду пояснила, що дитина ОСОБА_3 з 4-5 років проживає разом з батьком. В 2010 році відповідач ОСОБА_2 виїхала та на даний час невідомо де знаходиться, з дитиною не спілкується, подарунків від неї синові не надходило. Назара виховує батько, водив до садочка, а тепер до школи, дитина про матір взагалі не згадує.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідків, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. ст. 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 14.05.2009 року перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Надвірнянського районного суду від 20 грудня 2011 року було розірвано та неповнолітню дитину: ОСОБА_3 залишено проживати з матір`ю - відповідачем по справі (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 останні декілька років на тривалий час залишала сина ОСОБА_3 на свою ОСОБА_8 у с. Назавизів Надвірнянського району, перестала піклувалася про сина, цікавитися його життям, тому у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 забрав сина ОСОБА_4 проживати до себе.

08.02.2023р. рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №395 було затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 (а.с.19-21).

На даний час малолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, що підтверджується актом про обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09.01.2024 (а.с.13).

Позивач відвідує у школі батьківські збори, цікавиться успішністю сина під час його навчання у школі, що підтверджується довідкою Надвірнянського ліцею № 2 від 08.01.2024 (а.с.14).

Відповідно до довідки КП «Пасічнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» № 571 від 08.01.2024 позивач ОСОБА_1 постійно звертається до сімейного лікаря за амбулаторною допомогою зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до акту обстеження від 06.02.2023 мати відповідачки - ОСОБА_5 зазначила, що її дочка ОСОБА_2 в с. Назавизів не проживає та її місце перебування не відоме (а.с.18).

Відповідно до довідки №1Б/46 від 09.01.2024 року Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області позивач ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною: ОСОБА_9 , 1990 р.н. (а.с.9).

Згідно характеристики, виданої Пасічнянською сільською радою Надвірнянського району, Івано-Франківської області №1Б/5 від 09.01.2024 року позивач ОСОБА_1 за місцем проживання в с. Битків характеризується позитивно (а.с.10); працює в Управлінні транспорту ПАТ «Укрнафта» з 20.10.2022 року по теперішній час на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується довідкою № 01/01/10/07/02/01-02/01-15 від 10 січня 2024 року (а.с.11); до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.12)

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав №13 від 17.03.2023 року затвердженого рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради від 17.03.2023 року № 428 розглянуто питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1991 року народження, щодо малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради дійшла висновку вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1991 року народження, щодо малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23-24). Також з висновку вбачається, що з проведеної бесіди з малолітнім ОСОБА_4 встановлено, що він проживає з батьком, матері він і не пам`ятає, оскільки вона поїхала ще тоді коли він був маленьким.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя, приймаючи до уваги права та обов`язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV).

Відповідно до ст. 51 Конституції України обов`язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Перелік обов`язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150, 151, 153-156 СК України.

За ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п.16 вказаної постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивач просить позбавити батьківських прав відповідачку відносно її малолітнього сина, так як остання ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася та не спростувала доводів позивача.

Суд вважає, що наданими по справі доказами достовірно встановлено, що відповідачка неналежно виконує батьківські обов`язки відносно малолітнього сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що погано впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; ніяким чином не спілкується з сином, фактично відповідачка самоусунулася від виховання малолітньої дитини. Хлопчик матері навіть не пам`ятає.

При розгляді даної категорії справ держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Відповідач ОСОБА_2 з 2010 року не займається вихованням дитини, участі у її житті та вихованні не приймає, фінансово її не утримує. Жодного разу з 2010 року сину не телефонувала, не писала листів, взагалі ніяк не цікавиться про його життя, здоров`я, навчання. Суд розцінює такі дії відповідача, як ухилення від виховання малолітнього сина, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, тому враховуючи інтереси дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 164-166 СК України, постановою № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Куций Олександр Степанович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04364686, юридична адреса: 78432, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Пасічна, вул. С.Галечко, 127.

Повний текст рішення складено 26.03.2024.

Суддя Т.А.Бурдун