Ухвала

від 26.03.2024 по справі 443/549/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/549/24

Провадження №2/443/297/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

26 березня 2024 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпін» до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний банк України, приватний нотаріус Стрийського нотаріального округу Львівської області Гивель Галина Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання іпотеки такою, що припинена, зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяжень,

встановив:

Суть справи.

ТОВ «Галпін» (позивач) подав до суду позовну заяву до АТ «ВТБ Банк» (відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний Банк України, приватний нотаріус Стрийського нотаріального округу Львівської області Гивель Галина Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання іпотеки такою, що припинена, зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяжень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Павліва А.І. для цього судового провадження.

Позиція суду.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, доходить висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі виходячи з такого.

Нормативно-правові акти, якими керувався суд постановляючи ухвалу.

Суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, керувався Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) та Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України).

Так, приписами частини 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відкриття провадження у справі судом можливе лише за умови відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (частина 1 статті 187 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої ПалатиВерховного Судувід 13березня 2018року усправі №415/2542/15-ц(провадження№ 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої ПалатиВерховного Судувід13березня 2019року усправі №906/277/18(провадження№ 12-300гс18) вказано, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ він повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

Суд звертає увагу на те, що сторонами за основним договором Кредитним договором №НКЛ 114/10 від 21.12.2010 та ВКЛ 115/10 від 21.12.2010 є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпін».

З метою забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпін» (Позичальником) за вказаним Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галпін» 21.12.2010 укладено іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі за №1289.

Таким чином, суд зауважує, що спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи.

До юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є, зокрема, юридичні особи.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (юридичні особи), тому у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 186, 260, 261 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпін» до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний банк України, приватний нотаріус Стрийського нотаріального округу Львівської області Гивель Галина Миколаївна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання іпотеки такою, що припинена, зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення обтяжень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя А.І. Павлів