Рішення

від 18.03.2024 по справі 489/138/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

18.03.2024

Справа №489/138/24

Провадження №2/489/710/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Войтенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 12945,82 грн., суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 331,52 грн., три проценти річних у розмірі 121,42 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. Мотивуючи свої вимоги тим, що в опалюваних сезонах 2020-2023 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . На ім`я боржника, відповідального квартиронаймача, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ, по якій боржник повинен виконувати оплату. Співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 01.08.2003. Позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2020 по 01.11.2023 на суму 12517,89 грн., за яку відповідачі не сплатили та не виконали свої зобов`язання, чим завдали позивачу матеріальну шкоду. Надіслане відповідачам попередження залишилося без задоволення та відповіді.

Ухвалою суду від 16.01.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

Позивач в своєму позові зазначає, що на ім`я боржника, відповідального квартиронаймача, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ, по якій боржник повинен виконувати оплату.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні Департаменту з надання адміністративних послуг, сформованого 12.01.2024, відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання відповідачів на території м. Миколаєва.

Позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаної квартири в період з 01 листопада 2020 року по 01 листопада 2023 року, що підтверджується копіями нарядів на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Однак, відповідачами оплата послуг за надану теплову енергію не здійснювалася, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, з урахуванням перерахунку, яка становить, 13398,76 грн., яка складається з: основного боргу за надані послуги 12517,89 грн., трьох відсотків річних 121,42 грн., сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції 331,52 грн.

12 травня 2023 позивачем на адресу відповідачів за вих. № 298-ф7 надсилалося попередження (в порядку досудового урегулювання сплати боргу) про оплату боргу в сумі 34933,81 грн., яка утворилася станом на 12.05.2023.

Відповідачкою борг не погашено, спір не урегульовано.

Так, положення ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. №572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов`язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

У свою чергу заявник щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.

Згідно із частиною першоюстатті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини 3статті 20 вказаного Законуспоживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Приписамистатті 24 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписівстатті 11 ЦК України.

Статями68,162 ЖК Українивизначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

За змістом статей526,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Положеннями статей610,611 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 20 червня 2012 року по справі № 6-68цс12, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

За правилами частини четвертої статті319, статті322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ізстаттею 360 ЦК Україниспіввласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано.

Тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 09.05.2023, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 частка на підставі Договору дарування від 01.08.2003, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2472 та ОСОБА_2 частка на підставі Договору дарування від 16.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Захаренко І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1008.

Відповідно до положень ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1ст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень частини першоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги те, що відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії, та враховуючи неналежне виконання відповідачами зобов`язань, позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з кожної у відповідності до їх частки у праві спільної часткової власності на квартиру.

У липні 2023 року ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» було подано до Ленінського районного суду м. Миколаєва заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 13235,91 та судового збору у сумі 268,40 грн..

Ухвалою суду від 24.07.2023 у справі №489/3511/23, судовий наказ №2-н/489/861/23 відмовлено у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України.

У відповідності до ст. 166 ЦПК України, у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 13398 грн. 76 коп.; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції 331 грн. 52 коп.; три проценти річних - 121 грн. 42 коп., а всього 13398 грн. 76 коп., з кожної по 6699 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00коп., з кожної по 1342 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є власницею частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є власницею частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено «18» березня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева