Рішення

від 19.03.2024 по справі 686/30404/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/30404/23

Провадження № 2/686/707/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 березня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

при секретарі Цибульській Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в містіХмельницькому цивільнусправу запозовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У листопаді 2023 року представник позивача АТ «Державний ощадний банк України» в особі філіїХмельницького обласного управління звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

Позов обґрунтований тим, що 01.12.2022 року між АТ «Державний ощадний банк України» (даліАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 319580498302 (даліДоговір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у загальному розмірі 150000 грн. на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 01.12.2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 56 % річних. Банк свої зобов`язання за Договором виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, відповідач зобов`язання за Договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями умов Договору виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2023 року складає 163177,6 грн., з яких: 138326,71 грн.заборгованість за основним боргом (кредитом), 24850,89 грн.проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути із відповідача на свою користь.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзив не подав, будь-яких заяв від нього не надходило.

Суд, у зв`язку з вищевикладеним, зазначає, щостаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована УкраїноюЗаконом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення.

На підставі ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.12.2022 року між АТ «Державний ощадний банк України» (даліАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 319580498302, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у загальному розмірі 150000 грн. на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 56 %.

Згідно із п. 2.4.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 56 процентів річних з дати отримання кредитних коштів по 01.12.2027 року включно, якщо інший розмір процентної ставки не буде встановлено відповідно до умов п. 2.4.1.2 Договору.

Відповідно до п. 3.2.1 банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п. 3.3.3 позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 2 500 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з січня 2023 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим Договором.

Окрім того, до Договору додано підписану сторонами таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1), яка також містить графік платежів за Договором.

Згідно із п. 3.9.3 Договору сторони погодили, що строк повернення кредиту є таким, що настав і позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якого із наступних випадків (обставин): спливу строку, відведеного законодавством України для усунення порушення споживачем (позичальником) умов договору про споживчий кредит, у разі якщо банк вимагає повернення кредиту, здійснення платежів, строк сплати яких не настав; прострочення виконання зобов`язань позичальником за цим договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 календарних днів.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати щомісячних мінімальних платежів порушив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, на підтвердження якої позивачем наданий розрахунок станом на 20.09.2023 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 163177,6 грн., з яких:

- 138326,71 грн.заборгованість за основним боргом (кредитом);

- 24850,89 грн.проценти за користування кредитом.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістомстатті 11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно ізстаттею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Згідно ізстаттею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями1048,1049,1050 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. Устатті 599 ЦК Українизазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст.614 ЦК Українивизначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст.615 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, наданими Банком.

Пунктом 27постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009року №2передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи вищевказані положеннязаконута існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку.

Також, суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.

Відповідач, всупереч положеннямстатті 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, у повному обсязі доведеними з його боку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 01.12.2022 року, яка станом на 20.09.2023 року складає 163177,6 грн., з яких: 138326,71 грн.заборгованість за основним боргом (кредитом), 24850,89 грн.проценти за користування кредитом.

Крім того, відповідно до ст. 141ЦПК Українисуд стягує з відповідача на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 2 684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,526,549,599,610,612,614,615,628,629,634,638,1048,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,76,80,81,141,259,263-265,280-282,354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна,12-Г) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 319580498302 від 01.12.2022 року, яка станом на 20.09.2023 року складає163177 грн. 60 коп.,з яких: 138326 грн. 701 коп.заборгованість за основним боргом (кредитом), 24 850 грн. 89 коп. проценти за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна,12-Г) судовий збір у розмірі2 684 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя: О.М. Палінчак