Ухвала

від 12.03.2024 по справі 392/456/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/456/24

Провадження № 2/392/354/24

У Х В А Л А

12 березня 2024 року суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кавун Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 58 000 доларів США.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: у тому числі, але не виключно, на об`єкти нерухомого майна, що спільною сумісною власністю подружжя, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 , а також на частку у розмірі 34% у складеному капіталі (майні) фермерського господарства «ПРИЛУЦЬКИЙ» із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим майном; на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цими грошовими коштами; зупинити видаткові операції, окрім операцій зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, по банківським рахункам, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 ; заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, на території яких знаходиться майно, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна, як рухомого та нерухомого, що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частці спільної сумісної власності подружжя.

Подану заяву обґрунтовує тим, що 15.08.2023 року до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням зайняти йому 58 000 тисяч доларів США, які він погодився позичити останньому за умови повернення вказаної суми до 01.12.2023 року, про що відповідач написав розписку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем обліковується у власності земельні ділянки. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є одним із засновників (учасників) юридичної особи ФГ «ПРИЛУЦЬКИЙ». Розмір його частки становить 10 200 гривень. Крім того, відповідач зазначений керівником даної юридичної особи, а відсоток частки складеного капіталу, який йому належить, становить 34%.

Також, до майна ОСОБА_2 входить і майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та зареєстроване за ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема, земельні ділянки, право власності на які виникло у ОСОБА_3 у період 2013-2020 роки на підставі договорів купівлі-продажу та міни, тобто набуті за час шлюбу із ОСОБА_2 , та є спільною сумісною власністю подружжя, що дозволяє в майбутньому заявнику задовольнити свої вимоги, у тому числі, шляхом звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у вказаному майні, якщо його майна, виявиться недостатньо для задоволення майнових вимог заявника у повному обсязі.

Вважає, що на даний час є підстави, які з метою ухилення від виконання у майбутньому судового рішення про стягнення з відповідача боргу, ОСОБА_2 може бути відчужено належне йому на праві власності рухоме та нерухоме майно на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Виходячи із ціни позову, вважає, що співмірним буде вжиття декількох запобіжних заходів, що полягатимуть у арешті майна (рухомого, нерухомого, грошових коштів на банківських рахунках), що належить ОСОБА_2 та накладення арешту на частку відповідача у складеному капіталі ФГ «ПРИЛУЦЬКИЙ» у розмірі 10 200 гривень, що становить 34% складеного капіталу ФГ «ПРИЛУЦЬКИЙ», із забороною відповідачу вчиняти будь-які дії по розпорядженню та відчуженню даним майном та заборони компетентним суб`єктам вчиняти дії щодо арештованого майна ОСОБА_2 ..

Обраний вид забезпечення позову є співмірним предмету спору і може сприяти ефективному захисту порушеного права, оскільки за відкритою інформацією, відповідач не володіє іншим майном, за рахунок якого суд міг би забезпечити позов майнового характеру з ціною позову 58 000 тисяч доларів США, в накладення арешту на частку в складеному капіталі фермерського господарства не перешкоджає його господарській діяльності, оскільки не стосується індивідуально визначеного рухомого чи нерухомого майна, що перебуває на балансі господарства.

Дослідивши подану заяву та додані матеріали, суддя дійшла висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З копії розписки, доданої до матеріалів справи вбачається, що 15.08.2023 року ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , взяв у борг у ОСОБА_1 , 58 000 доларів США та зобов`язався повернути до 01.12.2023 року.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 є одним із засновників (учасників) юридичної особи Фермерського господарства "ПРИЛУЦЬКИЙ", ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 33418263. Розмір його частки становить 10 200 гривень. Крім того, ОСОБА_2 зазначений керівником даної юридичної особи, а відсоток частки статутного капіталу, який йому належить становить 34 відсотки.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 366520421 від 20.02.2024 року вбачається, що у власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер: 3523185200:02:001:5026, площею 1,9978 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Плетеноташлицької сільської ради Новоукраїнського (Маловисківського) району Кіровоградської області.

Відповідно до зазначеної інформації, у спільній частковій власності ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером: 7123410100:04:001:0461, площею 3,1308 га, розмір частки , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За правовимвисновком ВерховногоСуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 р. у справі № 913/257/18).

Цивільний процесуальний кодекс України не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Суд не вправі надавати оцінку доказам, що подані стороною по справі, під час вирішення питання щодо забезпечення позову.

Заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, крім накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , також просить накласти арешт на майно, що зареєстровано за ОСОБА_3 у період з 2013 по 2020 роки включно, а саме земельні ділянки, право власності на які виникло у ОСОБА_3 у період з 2013 по 2020 року на підставі договорів купівлі-продажу та міни та набуті нею за час шлюбу із ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, що дозволяє в майбутньому заявнику задовольнити свої вимоги, у тому числі, шляхом звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у вказаному майні, якщо його майна виявиться недостатньо для задоволення майнових вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 366245065 від 16.02.2024 року вбачається, що у власності ОСОБА_3 знаходяться земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, присадибні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Заявник у поданій заяві про забезпечення позову вказує на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є подружжям, однак матеріали справи не містять жодного доказу про зазначене у розумінні ст. 21 СК України, а також, що майно яке є у власності ОСОБА_3 набуте на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 ..

Крім того, в матеріалах заяви про забезпечення позову відсутня інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

А тому з метою ефективного захисту прав позивача, оскільки до даного часу відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, судом встановлено, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду в майбутньому, з огляду на обсяг позовних вимог, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовільнити частково, а саме в частині накладення арешту на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ..

Оскільки в розпорядження суду не надано доказів щодо набуття майна ОСОБА_3 саме в період перебування в шлюбі з відповідачем, відсутність даних, що ідентифікують особу, які мають бути зазначені в ухвалі суду, з метою недопущення порушення її прав, заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 153, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовільнити частково.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), у тому числі, на його частку у складеному капіталі Фермерського господарства "ПРИЛУЦЬКИЙ", ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 33418263, місцезнаходження: АДРЕСА_2 у розмірі 10 200 гривень, що становить 34 % складеного капіталу Фермерського господарства «ПРИЛУЦЬКИЙ», із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження цим майном.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цими грошовими коштами.

Зупинити видаткові операції, окрім операцій зі сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів по банківським рахункам, що відкритті на ім`я ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад районним державним адміністраціям на території яких знаходиться майно, яким воно належить, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна, як рухомого так і нерухомого, що належить на праві власності ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

В іншій частині заяви - відмовити.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.В. Кавун