Рішення

від 20.02.2024 по справі 752/21620/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/21620/23

Провадження № 2/752/2083/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

встановив:

16 жовтня 2023 року представник позивача ТОВ «Євробудсервісс» - адвокат Шимко А.О. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 207664,40 грн, витрати за проведення оцінки в розмірі 7000,00 грн, моральну шкоду в сумі 10000,00 гр, а також стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3369,97 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.10.2021 року о 19-26 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 1-Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Daf XF95.480» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його вина у вчиненні зазначеної аварії встановлена в повному обсязі.

Позивач вказує, що автомобіль «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 на праві приватної власності належить ТОВ «Євробудсервісс», а отже винуватцем аварії ОСОБА_1 було завдано позивачу матеріальні збитки.

У справі № 752/4033/22 Голосіївським районним судом м. Києва встановлено, що між ТОВ «Євробудсервісс» та ОСОБА_1 виникло деліктне зобов`язання, за яким саме на останнього слід покласти обов`язок по відшкодуванню шкоди, як на особу, яка таку шкоду завдала. З ОСОБА_1 судом стягнено франшизу в розмірі 2600 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія «Daf XF95.480» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Перша» полісом № ЕР-205918298 з лімітом відшкодування у розмірі 130 000 грн (франшиза 2600 грн).

Позивачем було замовлено проведення експертного дослідження із визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку. Відповідно до звіту № 30/10-ТЗ від 01.11.2021 року вартість матеріального збитку складає 418920,27 грн, а витрати на проведення оцінки склали 7000,00 грн.

02.11.2021 року позивач подав до ПрАТ «СК «Перша» заяву про виплату страхового відшкодування.

15.12.2021 року ТОВ «Кампанія Сенергія-Поділ» було виконано ремонт автомобіля «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно рахунку від 18.11.2021 року, акту надання послуг від 15.12.2021 та наряду-замовленню від 15.12.2021 року вартість ремонту склала 337664,40 грн, які у період з 17.12.2021 по 18.12.2021 року позивачем було повністю сплачено.

02.02.2022 року позивачем було отримано від ПрАТ «СК «Перша» страхове відшкодування в сумі 127400,00 грн. Позивач вказує, що зазначена страхова сума в повній мірі не покриває завдані товариству збитки, а тому відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням здійсненого ремонту автомобіля та виплати страхового відшкодування, має бути відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в сумі 207664,40 грн (337664,40 грн - 130000,00 грн), а також кошти в сумі 7000,00 грн, сплачені позивачем за проведення експертного дослідження.

Крім того позивач вказує, що відповідач має сплатити на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 10000,00 грн, в зв`язку із виникненням загрози приниження ділової репутації позивача та зниження престижу компанії.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2023 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 55).

У лютому 2024 року від представника відповідача - адвоката Пустового М.В. до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що наданий позивачем звіт не відповідає пошкодженням транспортного засобу, вказаним у схемі ДТП, а вартість відновлювального ремонту ТЗ визначена у ньому є значно завищеною. Зазначає, що в Акті огляду ТЗ наведені пошкодження автомобіля «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 , які не відповідають пошкодженням, вказаним у схемі ДТП, і акт огляду складався без присутності іншої сторони та СК ПрАТ «СК «Перша». Звертає увагу, що із наданих письмових доказів неможливо встановити дійсну вартість відновлювального ремонту автомобіля, а відтак і розмір матеріального збитку, який позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, з огляду на необ`єктивний характер звіту та те, що він фактично не використовувався позивачем при проведенні ремонту транспортного засобу просить відмовити у вимозі позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки відновлювального ремонту ТЗ у розмірі 7000 грн. Також вказує на те, що позивачем не наведено та не доведено самого факту існування/нанесення йому діями відповідача моральної шкоди.

У судовому засіданні учасники справи відсутні. Про дату, час, та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити з викладених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_1 з будь-якими клопотаннями не звертався.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року у справі № 752/4033/22 і підтверджено матеріалами справи транспортний засіб «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить ТОВ «Євробудсервісс», що підтверджується копією свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

Транспортний засіб «Daf XF95.480» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_3

27.10.2021 року о 19-26 год. в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 1-Б відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Вольво» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року у справі № 752/27332/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії та призначено стягнення у виді штрафу.

Про вказану подію було повідомлено ПрАТ «СК «Перша», де, на підставі полісу № 205918298, була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля «Daf XF95.480» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 01.11.2021 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 склала суму в розмірі 420 134,35 грн, а вартість матеріального збитку - 418 920,27 грн (а.с. 23). На підставі цього звіту страхова компанія ПрАТ «СК «Перша», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daf XF95.480» д.н.з. НОМЕР_2 , виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 127 400,00 грн.

Рішенням суду від 14.12.2022 року з відповідача на користь ТОВ «Євробудсервісс» стягнуто франшизу в розмірі 2600 грн.

Позивачем було здійснено фактичний ремонт автомобіля «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 на суму 337 664,40 грн, яка була сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить копія акту наданих послуг № VSP 1101243 від 15.12.2021 року та копії платіжних доручень (а.с. 45, 48,49).

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог до відповідача, суд приймає до уваги те, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду за ст. 1166 ЦК України визначають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із положенням ст. 1187 ЦК України, відповідальність покладається на власника (працівника) джерела підвищеної небезпеки та відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених чинним цивільним законодавством.

Відповідно до зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

За загальним правилом, установленим ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року.

В ході розгляду справи № 752/4033/22 не знайшов свого об`єктивного підтвердження факт наявності трудових відносин між винуватцем аварії ОСОБА_1 та власником транспортного засобу «Daf XF95.480» ФОП ОСОБА_3 , а тому між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 виникло деліктне зобов`язання, за яким саме на останнього слід покласти обов`язок по відшкодуванню шкоди, як на особу, яка таку шкоду завдала.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у які беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, позивачем пред`явлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 207 664,40 грн, розраховану як різницю між вартістю відновлювального ремонту в ТОВ «Кампанія Сенергія-Поділ» та розміром виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, позивачем було сплачено СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» 7 000 грн за проведення дослідження вартості матеріального збитку, що підтверджується рахунком-фактурою № 28/10 від 28.10.2021 (а.с.42).

При цьому, суд звертає увагу на те, що частинами 4 та 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження пошкодження автомобіля «Volvo XC90» д.н.з. НОМЕР_1 позивачем були надані: копії світлин цього автомобіля (а.с. 36-38), Акт огляду транспортного засобу від 30.10.2021 року, підписаний оцінювачем ОСОБА_4 (а.с. 28), розрахунки ремонтної калькуляції № 30/10-ТЗ (а.с. 30-35), звіт № 30/10-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням ТЗ від 01.11.2021 року (а.с. 23-27).

Зважаючи на те, що на підставі зазначених Акту огляду ТЗ від 30.10.2021 року та Звіту № 30/10-ТЗ від 01.11.2021 року страховиком було розраховано та виплачено страхове відшкодування, вони відповідачем жодним чином не ос порені в установленому законом порядку, а відтак суд вважає їх належними і допустимими доказами у цій справі.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Визначаючи розміри збитків, суд, враховуючи вимоги ст.1192 ЦК України, вважає, що позивачу підлягають відшкодуванню збитки, розмір яких має бути визначено відповідно до вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу в ТОВ «Кампанія Сенергія-Поділ», що складає 337664,40 грн за вирахуванням страхового платежу та франшизи у розмірі 130 000 грн та становить 207664,40 грн.

Разом з тим позивачем сплачено 7 000 грн СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» за проведення дослідження щодо вартості завданого матеріального збитку, а тому суд вважає, що ця сума коштів має бути відшкодована йому відповідачем на підставі ч.6 ст.139 ЦПК України.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пред`явивши позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на те, що внаслідок ДТП виникла загроза приниження ділової репутації товариства та зниження престижу компанії, що в подальшому може підірвати довіру до її діяльності.

Моральну шкоду стороною позивача оцінено в розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині матеріали справи не містять, та стороною позивача надано суду не було, як і не було надано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та загрозою приниження ділової репутації товариства, тощо.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити, в зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи те, що заявлені у справі вимоги задоволені на 95,5%, то судовий збір, понесений у справі позивачем, підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3218,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервісс» (ЄДРПОУ 36085492, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Г, офіс 260) матеріальну шкоду в розмірі 207 664,40 грн, витрати на проведення оцінки у розмірі 7000 грн, судовий збір у розмірі 3218,32 грн, що разом складає належну до стягнення суму у розмірі 217 882 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 72 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк