Вирок

від 12.03.2024 по справі 756/13720/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/13720/23

Номер провадження № 1-кп/756/840/24

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника Центру соціально-психологічної реабілітації дітей ОСОБА_8 ,

представника ювенальної пробації м.Києва ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 14.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100050002172, у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, українця за національністю, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, відносно якого ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.05.2023 застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження до досягнення повноліття,

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

12.06.2023, близько 11:00 год. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщені магазину «Сільпо», що за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрин з товаром та взяв товар, а саме: шоколад «Milka с начинкой крем клубника», в кількості 2 шт., загальною вартістю 83 грн. 32 коп. (без урахування ПДВ), Сыр «Ghidetti Грана Падано 42 % кор/мол 10 мес», в кількості 4 шт., загальною вартістю 663 грн. 33 коп. (без урахування ПДВ), Сосиска в тесте с майонезом и кетчупом, в кількості 2 шт., загальною вартістю 44 грн. 98 коп. (без урахування ПДВ), Кофе растворимый «Tchibo Gold Selection с/б», в кількості 1 шт., вартістю 215 грн. 83 коп. (безурахування ПДВ), загальною вартістю 1 007 грн. 47 коп., який поклав до власної сумки, яку мав при собі в той момент, покинув приміщення магазину, пройшовши повз лінію кас, не розрахувавшись за нього, та в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнову шкоду на загальну суму 1 007 грн. 47 коп. (без урахування ПДВ).

Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 13.06.2023 близько о 10:43 год. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщені магазину «Сільпо», що за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрин з товаром та взяв товар, а саме: шампунь-бальзам марки «HeadSholders 2 в 1Свежесть ментол», вартістю 149 грн. 17 коп. (без урахування ПДВ), Сыр «Ghidetti Грана Падано 42 % кор/мол 10 мес», в кількості 2 шт., загальною вартістю 331 грн. 67 коп. (без урахування ПДВ), на загальну вартістю 480 грн. 83 коп. (без урахування ПДВ), який поклав до власної сумки, яку мав при собі в той момент та направився до виходу із вказаного магазину, однак свій умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки пройшовши лінію кас, був затриманий охоронцем вказаного магазину із викраденим майном.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення в разі доведення його до кінця ОСОБА_5 міг спричинити ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», код ЄДРПОУ 40720198 майнову шкоду на загальну суму 480 грн. 83 коп. (без урахування ПДВ).

Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 22.06.2023 близько о 14:53 год. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщені магазину «Сільпо», що за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 19, маючи умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрин з товаром та взяв зарядний пристрій марки «EnerUE10052PQ», вартістю 1 099 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ), який поклав до власної сумки, яку мав при собі в той момент та покинув приміщення магазину, пройшовши повз лінію кас, не розрахувавшись за нього, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнову шкоду на суму 1 099 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ).

Крім того, 06.07.2023 близько о 15:50 год. неповнолітній ОСОБА_5 , знаходячись в приміщені магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 19, маючи умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрин з товаром та взяв зарядний пристрій марки «EnerUE10052PQ», вартістю 1 099 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ), який поклав до власної сумки, яку мав при собі в той момент та направився до виходу із вказаного магазину, пройшовши повз лінію кас, не розрахувавшись за нього, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» майнову шкоду на суму 1 099 грн. 00 коп. (без урахування ПДВ).

Отже, ОСОБА_5 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 12.06.2023, він перебував в приміщенні магазину «Сільпо», що за адресою: АДРЕСА_3 , де він взяв шоколадки, сир, сосиску в тісті, каву, склав все в карман кофти та сумку, яка була при ньому, вийшов через каси не розрахувавшись. Згодом каву та сир продав біля метро. На наступний день, 13.06.2023, прийшов в той самий магазин «Сільпо», де також взяв продукти та шампунь, заховав в свою сумку. Проходячи через каси, його зупинила охорона, викликали поліцію, вилучили викрадене та відпустили. 22.06.2023 він перебував в магазині «Сільпо», що за адресою: АДРЕСА_4 , де взяв павербанк, вийшов через касу, не розрахувавшись за нього, залишив викрадене собі. 06.07.2023 знов прийшов в той самий магазин «Сільпо», де взяв такий самий павербанк, пройшовши лінію кас, не розрахувавшись. Згодом його затримали, вилучили два павербанки, оскільки попередньо викрадений також був при ньому. У вчиненому обвинувачений розкаюється, повідомив, що йому потрібні були кошти, просив не призначати йому сурове покарання.

Представники потерпілих в судове засідання не з`явились, однак надіслали на адресу суду заяву в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 без їх участі.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено обвинуваченим, просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.4 ст185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років, застосувавши ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, зі звільненням від його відбуття з випробувальним строком на 2 роки, відповідно до положень статей 75 КК України, із покладанням обов`язків, визначеним ст.76 КК України. При цьому врахувати його неповнолітній вік, зміст досудової доповіді щодо особи обвинуваченого.

Захисник та законний представник обвинуваченого у судовому засіданні не заперечували щодо такої міри покарання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; а також ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Крім того, відповідно до вимог ст.485 КПК України судом встановлено обставини щодо неповнолітнього обвинуваченого, а саме що ОСОБА_5 позбавлений батьківського піклування, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, його характеризуючи дані з місця навчання та проживання, наявність зареєстрованого місця проживання.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорій тяжких, відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність. Вид та вартість майна, яким намагався заволодіти та заволодів обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого, який не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який є неповнолітнім, позбавленим батьківського піклування, винуватість у вчиненні злочину визнав, розкаявся.

Між тим, оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, суд погоджується із обвинуваченим про наявність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 69 КК України.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1та/або 2статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постановив визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчинених злочинах, критично оцінив свою протиправну поведінку, фактично відшкодував завдану шкоду, добровільно передавши викрадене працівникам поліції.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного, характер та мотиви протиправних дій, характеристику особи обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість застосування положеньст.69 КК України, а саме призначення покарання за скоєння крадіжки у виді позбавлення, у розмірі нижчому від найнижчої межі, встановлено санкції ч. 4 ст.185КК України.

Суд враховує при цьому, що логіка закону про кримінальну відповідальність, в т.ч. полягає в тому, що призначення покарання особі, яка вчинила більше одного злочину, за жоден із яких вона не була притягнута до відповідальності до ухвалення вироку, має передбачати оцінку всієї сукупності злочинів, вчинених до ухвалення вироку, оскільки така сукупність визначальною мірою характеризує ступінь суспільної небезпечності як винуватої особи, так і вчинених нею злочинів, належна оцінка чого є передумовою обрання як форми реалізації кримінальної відповідальності, так і належного заходу кримінально-правового впливу.

Враховуючи позицію, викладену у постанові ВСУ № 7 від 24.03.2003, про те, що остаточне покарання за вчинення закінчених кримінальних правопорушень та замаху на злочин, слід призначити за правилами ч.1 ст. 70 КК України, суд вважає доцільним призначення покарання за замах на вчинення злочину із застосуванням ст. 69 КК України з метою диференціації кримінально-правової оцінки злочинних діянь особи в контексті положень статей 50, 65 КК.

З досудової доповіді органу пробації також вбачається, що вони дійшли висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду виявлене у мотивованому висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. Суд доходить такого висновку на підставі тих відомостей, які оцінює на момент ухвалення вироку, зокрема, відомостей про вчинений особою злочин (злочини). Разом із тим, вчинення особою не одного, а двох і більше злочинів, може мати визначальний вплив на зміст висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, вид і розмір призначеного покарання.

Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому - за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст.69 КК України - в виді позбавлення волі строком 3 (три) роки; - за ч. 4 ст. 185 КК України - в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 (один) рік

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Тож, призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженого.

Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд приходить до висновку про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 із цілодобового домашнього арешту, який він відбував у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 КМР, на особисте зобов`язання до набрання законної сили вироком, оскільки на час судового розгляду обвинуваченим досягнуто повноліття, що є перешкодою для подальшого перебування у вказаному Центрі.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Питання речових доказів підлягає вирішенню, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - в виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, змінити з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Речові докази: шампунь-бальзам марки «HeadSholders 2 в 1 Свежесть ментол», Сыр «Ghidetti Грана Падано 42 % кор/мол 10 мес», зарядний пристрій марки «EnerUE10052PQ», в кількості 2 шт., які передано на відповідальне зберігання ТОВ «Сільпо-Фуд» - залишити в володінні останнього.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1