Ухвала

від 27.03.2024 по справі 345/2010/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/2010/24

Провадження № 6/345/38/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раковецького Віталія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника юридичної особи Приватне підприємство «Стеко» ОСОБА_1 ,-

встановив:

що державний виконавець Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раковецький В.С. звернувся до суду із поданням № 34219 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника юридичної особи Приватне підприємство «Стеко» ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовує тим, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження 73411416 про стягнення заборгованості з ПП «Стеко» на загальну суму 191172,11 грн., у складі якого перебувають виконавчі провадження: № 72789305, № 73086357, № 73088057, № 73301839, № 73698009.

За вказаними виконавчими провадженнями (виконавчими документами) боржником є Приватне підприємство «Стеко», код ЄДРПОУ 33407178, керівником якого є ОСОБА_1 . На сьогоднішній день рішення не виконані, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено. Також державним виконавцем отримано інформацію, що у боржника є відкриті банківські рахунки, винесено постанову про арешт коштів; встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб, винесено постанову про розшук майна боржника; здійснено перевірку майнового стану боржника та винесено постанову про опис та арешт майна боржника. 22.02.2024 керівник ПП «Стеко» ОСОБА_1 письмово повідомив, що зобов`язується сплатити заборгованість до 11.03.2024. Оскільки виконавчі документи до цього часу не виконано, що суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», то державний виконавець Раковецький В.С. просить подання задовольнити.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд подання без участі представника Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подання підтримують.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження 73411416 про стягнення заборгованості з ПП «Стеко» на загальну суму 191172,11 грн., у складі якого перебувають виконавчі провадження: № 72789305, № 73086357, № 73088057, № 73301839, № 73698009.

За вказаними виконавчими провадженнями (виконавчими документами) боржником є Приватне підприємство «Стеко», код ЄДРПОУ 33407178. На сьогоднішній день рішення не виконані, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено. Також державним виконавцем отримано інформацію, що у боржника є відкриті банківські рахунки, винесено постанову про арешт коштів; встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб, винесено постанову про розшук майна боржника; здійснено перевірку майнового стану боржника та винесено постанову про опис та арешт майна боржника. 22.02.2024 керівник ПП «Стеко» ОСОБА_1 письмово повідомив, що зобов`язується сплатити заборгованість до 11.03.2024, однак заборгованість не сплачено.

Як зазначено в поданні, керівником боржника Приватного підприємства «Стеко» є ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. А в ч. 3 цієї статті визначено, що згадане вище право не може бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Протоколу № 4 від 16.09.1963 р. до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до ч. 3 вказаної статті на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

На національному рівні актом найвищої юридичної сили, що гарантує право особи на виїзд за межі України є Конституція України. Так, в ч. 1 ст.33Основного ЗаконуУкраїни визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст.313Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Частиною 4 цієї статі визначено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та визначає випадки тимчасового обмеження цього права є Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до абз. 1 ст.1цього закону громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. В ст.6цього закону визначено випадки, коли право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено.

Отже, право особи на виїзд за межі України гарантується міжнародними актами, конституцією та законами України, а обмеження у його реалізації може бути здійснено лише у випадках визначених законами України та з дотримання вимог, що визначені в вище наведених міжнародних актах.

Питання тимчасового обмеження права виїзду за кордон особи як заходу забезпечення виконання рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню врегульовано, серед іншого, Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 3 ст.441ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Пунктом 19 ч. 3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Хоча в згаданому вище законі передбачено право виконавця звернутися з поданням про встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, проте ЦПК України не передбачає можливості здійснювати тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо фізичної особи, яка є керівником боржника юридичної особи.

Оскільки в жодному законі України не встановлено право суду здійснювати обмеження права на виїзд за межі України щодо керівника боржника юридичної особи як заходу забезпечення виконання рішення суду (окрім рішення про стягнення податкового боргу), тому застосування такого обмеження судом є неправомірним втручання держави в право людини на свободу пересування.

Як регламентовано частиною другою статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

На підставі наведеного та керуючись Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні подання державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раковецького Віталія Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника юридичної особи Приватне підприємство «Стеко» ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: