Ухвала

від 26.03.2024 по справі 463/2260/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2260/24

Провадження №4-с/463/9/24

УХВАЛА

26 березня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Рудакова Д. І.

при секретарі судового засідання Метеллі Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові скаргу ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: заступник начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Басасараб Т.Ю. (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл. Маркіяна Шашкевича,1), Залізничний відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,299), Державне підприємство "Львівські авіалінії" на незаконні дії державного виконавця щодо невиконання рішення суду, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та з інших питань, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що 09.10.2012р. рішенням по справі №2/1312/650/2012 Личаківського районного суду м. Львова на користь скаржника стягнуто різницю заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 129901 грн. 00 коп. Це рішення набрало законної сили 01.11.2012р. Виконавчий лист виданий 09.11.2012р., зареєстрований для виконання в Залізничний відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 19.11.2012р. відділ виконавчої служби відкрив виконавче провадження. В подальшому виніс постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації ДП «Львівські авіалінії». Ліквідатором призначено ОСОБА_2 . Однак заявник вважає, що виконавче провадження підлягає закінченню при визнані боржника банкрутом, а не здійснення процедури ліквідації юридичної особи.

В судове засідання скаржник та його представник не з`явилися, подали заяву в якій скаргу підтримали, просили таку задовольнити.

Інші учасники не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження, де скаржник був стягувачем.

09.10.2012р. рішенням по справі №2/1312/650/2012 Личаківського районного суду м.Львова на користь скаржника стягнуто різницю заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 129901 грн. 00 коп. Це рішення набрало законної сили 01.11.2012р. Виконавчий лист виданий 09.11.2012р., зареєстрований для виконання в Залізничний відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

19.11.2012р. відділ виконавчої служби відкрив виконавче провадження.

30.11.2012р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації ДП «Львівські авіалінії». Ліквідатором призначено ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що державний виконавець не діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, оскільки передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Досліджуючи надані до суду матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що державним виконавцем не в повному обсязі здійснено заходи щодо виконання посадових прав та обов`язків, передбаченихст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження підлягає закінченню при визнані боржника банкрутом, а не здійснення процедури ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є передчасною та такою, що порушує права скаржника на судовий захист, а тому приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 259-265, 447- 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в :

скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання судового рішення (справа «2/1312/650/12).

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №35233531 від 30.11.2012р.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.І. Рудаков