Рішення

від 26.03.2024 по справі 750/254/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/254/24

Провадження № 2-а/750/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Логвіної Т.В.,

секретаря Примак Т.В.,

за участю позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-го взводу 2-ої роти УПП в Чернігівській області капрала поліції Чебіряко Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

у січні2024року позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського 1-го взводу 2-ої роти УПП в Чернігівській області капрала поліції Чебіряко Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 1132321 від 20.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, мотивуючи свої вимоги тим, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності юридичного складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що 20.12.2023 року близько 16:12 год. в м. Чернігів позивач під`їхав до будівлі Господарського суду Чернігівської області, що знаходиться за адресою: пр. Миру, 20 у м. Чернігів, щоб забрати свою дружину з роботи. Коли позивач під`їхав до вказаної будівлі його дружина вже чекала позивача біля входу. Оскільки, на той момент на стоянці, безпосередньо, біля Господарського суду Чернігівської області місць не було, позивач був вимушений зупинити транспортний засіб на час до 5 хвилин для посадки пассажира, навіть не зупиняючи роботу двигуна. Обов`язкова умова зупинки необхідність навантаження або вивантаження товарів або посадки і висадки пасажирів. Головна відмінність зупинки і стоянки полягає в тимчасовому факторі стоянка передбачає тривалість, а зупинка короткочасний маневр. Не завжди зупинка заборонена там, де не можна ставити машину на стоянку. А ось стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де зупинка заборонена. Стоянка передбачає тривалість цієї дії. Стоянка не зобов`язує водія звітувати про її причини. Зупинка зазвичай не перевищує 5 хвилин і обтяжена обов`язковими умовами. На думку позивача, біля будівлі Господарського суду Чернігівської області, дорожній знак дозволяє стоянку автомобілів, в тому числі зупинку для посадки (висадки пасажирів). Просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року поновлено позивачустрок длязвернення досуду звказаним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки всі зауваження позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови не знаходять свого підтвердження, носять суто суб`єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Позивач надіслав відповідь на відзив просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №132321від 20.12.2023позивача притягнутодо адміністративноївідповідальності увигляді штрафуу розмірі340грн.за ч.1ст.122КУпАП.за те,що 20.12.2023о 16:14водій здійснивзупинку (стоянку)ТЗ напроїжджій частинів другомуряду,чим порушивп.15.4ПДР України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч.1 ст.122КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.15.4.ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Відповідно до ч.1 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п.1.10ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.

Відповідно до п.1.10ПДР стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Таким чином, законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка», які хоч і схожі за своїм значенням, але вимоги до них є різними. Головна відмінність у часовому факторі: стоянка передбачає тривалість, а зупинка - короткочасний маневр. При цьому, відповідно до Правил дорожнього рух, не завжди зупинка заборонена там, де не можна ставити автомобіль на стоянку, тоді як стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де заборонена зупинка.

Пунктом 1 ст.247КУпАП передбачено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису.

Стаття 72КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Обов`язок же доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до ч.2ст.77 КАС Українипокладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч.5ст.242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З оглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції при винесенні постанови, не знали точного часу зупинки позивача. Транспортний засіб, на якому рухались працівники поліції, о 16 год. 12 хв. повернув з АДРЕСА_1 , о 16 год. 14 хв. зупинили позивача (біля приміщення Господарського суду Чернігівської області).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що позивач зупинявся для посадки пасажира, не припиняв рух транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч.2ст.79 КАС Українивідповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови. Сам факт винесення поліцейським оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Європейський суд з прав людини у п.36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідачі правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача, не довели.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд вважає, що поліцейський дійшов передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини зупинки ОСОБА_1 саме в тому місці.

У зв`язку з чим суд вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.122КУпАП і, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд вважає, що заявлений позов про скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1ст.122 КУпАПвідносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другоїстатті 132 КАС Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1ст.139 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 гривень на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,, РНОКПП НОМЕР_1 ) до поліцейського 1-го взводу 2-ої роти УПП в Чернігівській області капрала поліції Чебіряко Олександра Володимировича (вул. Громадська, 66, м. Чернігів), Департаменту патрульної поліції (вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ. код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1132321 від 20.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП- скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП- закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: