Постанова

від 27.03.2024 по справі 335/4297/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.03.2024 Справа № 335/4297/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№335/4297/23 Головуючий у першій інстанції: Романько О.О.

Провадження № 22-ц/807/275/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза апеляційноюскаргою Департаментупатрульної поліціїв особіпредставника ОСОБА_1 на рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від15листопада 2023року усправі запозовом ОСОБА_2 до Департаментупатрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб і службових органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И ЛА:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 29703,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, також 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог зазначено на те, що 16.09.2022 о 17.05 год. у м. Запоріжжя по вул. Заводській біля будинку № 9 сталася ДТП за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 та водія ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем TOYOTA YARYS, державний номер НОМЕР_2 . Поліцейським УПП Департаменту патрульної поліції на місті пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3 .. Остання не погодилася з цими обставинами та подала скаргу на поліцейських. Так, 05.12.2022, ще до завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3 , на воді ОСОБА_2 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками діяння, передбаченогост. 124 КУпАП. Справу за цим протоколом було направлено до суду.

Далі в позові зазначено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного

правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження закрито у зв`язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 18.04.2023 постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2023 скасовано та постановлено нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, позивач вважає, що судом встановлено безпідставність обвинувачення водія ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху та КУпАП.

Останнє, на переконання позивача, свідчить про незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Внаслідок цих дій позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що, перебуваючи під судом протягом більше ніж чотирьох місяців, позивач був вимушений шукати захисника для захисту своїх прав та законних інтересів в суді, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання, вимагати законного розгляду справи безстороннім судом. Звичний устрій життя позивача був порушений, постійна нервова напруга у зв`язку з перебуванням його справи в суді не надавала позивачу можливості проживати у звичному для себе темпі протягом усього судового розгляду. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення позивач міг втратити велику суму коштів, які довелось би витратити на відновлення автомобіля, що належить іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Будучи незаконно обвинуваченим у вчиненні правопорушення, позивач тяжко це переживав, у нього погіршився сон, він постійно перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкування з сім`єю не складалося через нервовість позивача, пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила хронічні захворювання та послабила імунітет.

На підставі зазначеного, просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 29703,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, також 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від15листопада 2023року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнутио з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , як відшкодування моральної шкоди 29 703 (двадцять дев`ять тисяч сімсот три) гривні, 00 копійок.

Стягнуто з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , як відшкодування судових витрат на правничу допомогу 6000 (шість тисяч) гривень, 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відповити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скаргаобґрунтована тим,що судпершої інстанціїзробив помилковийвисновок пронаявність підставдля відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб і службових органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння такої шкоди посадовими особами відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення моральної шкоди, незаконними діями посадових осіб і службових органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено,що 05.12.2022 старшим інспектором з о/д ВРОН ДПП УПП в Запорізькій області майором поліції Шикулою А.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 408981, із ствердженням про те, що ОСОБА_2 16.09.2022 о 17 год. 05 хв. у м. Запоріжжя по вул. Заводській біля будинку № 9, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 здійснив обгін ближче чим 50 метрів перед пішохідним переходом, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA YARYS, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, завдано матеріальних збитків, травмованих немає. В діях ОСОБА_2 інспектор патрульної поліції вбачав ознаки порушення п. 14.6 «в»Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбаченаст. 124 КУпАП.

В подальшому, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, справу за вказаним протоколом було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38КУпАП.

Надалі, відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 18.04.2023 постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2023 скасовано та

постановлено нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального права, що мають бути застосовані під час розгляду справи.

Згідно зістаттею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Статтями2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачає перелік випадків, коли громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 (провадження№ 61-922св21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 335/8682/22 справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

ТобтоЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 6 700,00 грн.

Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбулось 05.12.2022, рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ухвалено 18.04.2023, строк перебування останнього під судом (строк, протягом якого ОСОБА_2 був підданий адміністративній відповідальності) станом на час прийняття Запорізьким апеляційним судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього заст. 124 КУпАП, становить 4 місяців та 13 днів.

Ураховуючи вимогистатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», мінімальний розмір моральної шкоди, що гарантований державою, становить 29703,00 грн. Саме такий розмір відшкодування позивач заявив у своєму позові.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 754/204/21 (провадження № 61-1246св23).

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив наступне.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 заявлялись вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн..

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 надавались послуги професійної правничої допомоги адвокатом Фельським С.Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 15 травня 2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1098956 від 17 травня 2023 року (а.с. 12,16).

Згідно з умовами договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, у тому числі приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді, державних органах та будь-яких підприємствах, установах та організаціях (п. 1.1.); розмір гонорару адвоката за ведення справи про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових і службових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, складає 10000,00 грн. (п. 4.1.).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 17 травня 2023 року вартість наданих послуг складає 10000 грн. 00 коп. (а.с. 13).

Також до позову додано рахунок № б/н від 17.05.2023 щодо оплати послуг за договором про надання правової допомоги від 15.05.2023 на суму 10000,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 17.05.2023, відповідно до якого від ОСОБА_2 на підставі договору від 15.5.2023 прийнято 10000,00 грн. (а.с.14-15).

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниоднією з основними засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація,

досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (частина третя статті 28 Правил адвокатської етики).

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною четвертоюстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При цьому, враховуючи викладене, в контексті обставин цієї справи, усталеної практики по такій категорії справ, приймання участі цього ж представника позивача при розгляді аналогічних спорів, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. не відповідають обсягу роботи, виконаному адвокатом, та складності справи, у зв`язку з чим суд, з врахуванням доводів представника відповідача та керуючись вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого розміру витрат на

професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн, який з урахуванням погодженої сторонами вартості послуг адвоката, суд вважає розумним, пропорційним та обґрунтованим для цієї справи.

На підставізазначеного,суд першоїінстанції дійшоввисновку прочасткове задоволенняпозовних вимогпозивача тастягнення з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , як відшкодування моральної шкоди 29 703 гривні 00 копійок та, як відшкодування судових витрат на правничу допомогу 6000 гривень, 00 копійок.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції в повній мірі.

Відповідно до п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41, передбачене ч. 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до позицій Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у постанові від 22.07.2018 по справі №158/2689/16-ц та ухвалах від 04.02.2015 по справі №6-3918св15, від 04.06.2015 по справі №6-13880св15, від 08.07.2015 по справі №6-9234св15 при розгляді справ даної категорії суд має спершу визначити мінімальний розмір моральної шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону, якщо ж є підстави для стягнення такої шкоди у більшому розмірі, позивач повинен обґрунтувати такий розмір відповідними мотивами та обставинами з обов`язковим посиланням на належні, допустимі та достатні докази.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту закриття адміністративного провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, що підтверджує незаконність дій посадових осіб і службових органів відповідача.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Жодних належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від15листопада 2023року року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2024 року.

Головуючий

Судді: