Рішення

від 14.03.2024 по справі 947/31089/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/31089/23

Провадження № 2/947/705/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача адвоката Ростомова Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ХАНБЕР ТРЕЙД» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду 28.09.2023 , в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник ОСОБА_2 , із позовом до ТОВ « ХАНБЕР ТРЕЙД» про стягнення грошових коштів у звязку із розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав № 2.14.3/2019 від 05.04.2019 а також № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року у загальному розмірі 1 511394, 20 гривень, які складаються з заборгованості по поверненню сплачених на виконання умов вказаних договорів коштів по договору № 2.14.3/2019 у розмірі 537 563,60 грн, по договору № 2.14.4/2019 у розмірі 236 275,32 грн., а також інфляційні витрати у сумі 75 694,31 грн і 3% річних у розмірі 19 184,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після розірвання вказаних договорів відповідача повинен був повернути грошові кошти отримані за вказаними договорами за відрахуванням встановлених у договорі штрафних санкцій , а також, у звязку із несвоєчасним виконанням вказаних грошових зобов`язань за період з 22 квітня 2023 року сплатити інфляційні витрати та 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача подав до суду 26.12.2023 відзив , згідно якого заперечував проти задоволення позову з урахуванням вини саме позивача у розірванні Договорів внаслідок невиконання своїх зобов`язань у повному обсязі та зазначив, що залишок коштів сплачених позивачем , після відрахування штрафних санкцій визначених умовами Договорів, яки складають за Договором №2.14.3/2019 у сумі 537 663 грн. та по Договору №2.14.4/2019 у сумі 276235,32 грн., відповідач готовий повернути на банківський рахунок який зазначить позивач.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 та ТОВ «Ханбер Трейд» 05.04.2019 укладено договір № 2.14.3/2019 купівлі-продажу майнових прав предметом якого є майнові права на квартиру під будівельним номером 2.4.13 (загальною будівельною площею 64,59 кв.м.) розташовану в багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення (2-а черга будівництва) за адресою: м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога, кут Академіка Філатова; кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:10:001:0001.

За умовами Договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року сторони ОСОБА_1 та ТОВ « ХАНБЕР ТРЕЙД» домовились, що ціною майнових прав є сума Договору яка визначається у розмірі 1 337 013,00 грн, що становить еквівалент 49 245,00 доларів США.

За Порядком сплати, що є Додатком № 1 до Договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року визначено періодичні платежі у доларах США, згідно курсу долару США у ПАТ КБ «Приватбанк».

За договором майнових прав № 2.14.3/2019 від 05.04.2019 позивачем здійснено наступні платежі: 09.04.2019 на суму 329 145,60 грн.; 20.08.2019 на суму 117 243,75 грн.; 12.11,2019 на суму 113 913,75 грн.; 30,03.2020 на суму 120 250,00 грн.; 27,05.2020 на суму 124 412,50 грн.

Всього сплачено за договором від 05.04,2019 № 2.14.3/2019 з 09.04.2019 по 27.05.2020 рік - 804 965,60 грн.

Відповідно до Додатку № 1 «Порядку сплати» до договору майнових прав № 2.14.3/2019 від 05.04.2019, позивач зобов`язаний був сплачувати кошти згідно встановленого графіку, останній платіж повинен бути здійснений до 05.04.2021.

У 2020 року ОСОБА_1 припинила сплати за вищенаведеними договорами, сплативши останній платеж за договором № 2.14.3/2019 27 травня 2020 року.

Умовами Договору № 2.14.3/2019, а саме положеннями п. 4.5 Договору, сторони узгодили, що у випадку недотримання покупцем строків або умов п. 4.2 ,стосовно розміру та строків періодичних платежів, продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку із утриманням з покупця 20% від сплаченої суми у якості неустойки за невиконання умов Договору.

Згідно листа під номером № РД 2.14.3/2019 від 20 березня 2023 року позивача було повідомлено про розірвання договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року.

Крім того між тими ж сторонами укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року згідно умов якого ОСОБА_1 набуває майнові права на квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 51101136900:10:001:0001. Вартість майнових прав складає 885960,00 гривень, що складає еквівалент 32632,00 доларів США.

За договором № 2.14.4/2019 від 05.04.2019 покупцем здійснено наступні платежі: 10.04.2019 на суму 219564 грн.; 23.10.2019 на суму 76733,72 грн; 21.08.2019 на суму 77517,60 грн.; 27.03.2020 на суму 79612,00 грн.

Всього сплачено за договором від 05.04.2019 № 2.14.4/2019 з 10.04.2019 по 27.03.2020 рік - 453 427,32 грн.

Відповідно до Додатку № 1 «Порядку сплати» до договору майнових прав № 2.14.4/2019 від 05.04.2019, позивач зобов`язаний сплачувати кошти згідно встановленого графіку, останній платіж повинен бути здійснений до 05.04.2021.

У 2020 року ОСОБА_1 припинила сплати за вищенаведеними договорами, сплативши останній платіж за договором № 2.14.4/2019 27 березня 2020 року.

Умовами Договору № 2.14.4/2019, а саме положеннями п. 4.5 Договору, сторони узгодили, що у випадку недотримання покупцем строків або умов п. 4.2 ,стосовно розміру та строків періодичних платежів, продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку із утриманням з покупця 20% від сплаченої суми у якості неустойки за невиконання умов Договору.

Згідно листа під номером № РД 2.14.4/2019 від 20 березня 2023 року позивача було повідомлено про розірвання договору № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року.

Листом № РД 2.14.3/2019 від 20 березня 2023 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» закріплено, що залишок коштів в розмірі 537 663,00 грн отриманих від ОСОБА_1 ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» готовий повернути на рахунок, який буде наданий ОСОБА_1 .

Листом № РД 2.14.4/2019 від 20 березня 2023 року ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» закріплено, що залишок коштів в розмірі 276 235,32 грн отриманих від ОСОБА_1 ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» готовий повернути на рахунок, який буде наданий ОСОБА_1 .

Всі визначені обставини визнаються сторонами та не потребують додаткового доказування.

Також, згідно змісту Договорів сторонами було узгоджено, що за умовами Договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року сторони ОСОБА_1 та ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» домовились, що ціною майнових прав є сума Договору та визначається у розмірі 1 337 013,00, що становить еквівалент 49 245,00 доларів СІЛА.

За Порядком сплати, що є Додатком № 1 до Договору № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року визначено періодичні платежі у доларах СІЛА згідно курсу долару СІЛА у ПАТ КБ «Приватбанк».

За умовами Договору № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року сторони ОСОБА_1 та ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» домовились, що ціною майнових прав є сума Договору та визначається у розмірі 885 960,00 гривень, що становить еквівалент 32 632 доларів СІЛА.

За Порядком сплати, що є Додатком № 1 до Договору № 2.14,4/2019 від 05 квітня 2019 року визначено періодичні платежі у доларах CUIA згідно курсу долару США у ПАТ КБ «Приватбанк».

Тобто, усі платежі визначалися виключно у доларах США та сплачувались у еквіваленті гривні станом на день сплати.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із виконанням зобов`язань та стягненню заборгованості врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України наголошено на необхідності виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт З частини першої статті З ЦК України).

Тлумачення пункту З частини першої статті З та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно вимог ч.1,3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору ( ч.5 ст. 652 ЦК України).

У даному випадку суд вважає, що Договори купівлі-продажу майнових прав № 2.14.3/2019 від 05 квітня 2019 року а також № 2.14.4/2019 від 05 квітня 2019 року , були розірвані у звязку із істотними порушеннями покупцем умов виконання своїх зобов`язань щодо оплати періодичних платежів, а тому між сторонами виникли нові правовідносини щодо повернення грошових сум сплачених покупцем за даними договорами.

При цьому суд не вирішує питання законності та виконання порядку розірвання Договорів, так як, згідно вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених вимог, а позивачем вимоги щодо визнання законності розірвання Договорів не заявлялось.

Водночас , пункти Договорів 4.1, 4.5., 6.3.5. передбачають право відповідача розірвати договір з утриманням 20 % неустойки від суми майнових прав. У той же час, такі положення Договорів зобов`язують відповідача повернути кошти, що залишаються стороні Покупця.

Крім того, суд при розрахунку вартості самих майнових прав та розрахунку розміру заборгованості приймає до уваги, що Договори визначали вартість майнових прав саме у доларах США , та суми періодичних платежів були розраховані у сумі еквівалентної доларам США, а тому вважає, що вищевказані Договори були укладені з урахуванням грошового зобов`язання в іноземній валюті ( доларах США).

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. ( постанова від 16 січня 2019 року ).

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку що розмір грошової суми які підлягають поверненню продавцем після розірвання Договорів повинна бути еквівалентною доларам США на момент розрахунку ( день винесення рішення суду ), та з урахуванням 20% від суми сплаченої покупцем яку на законної підставі відраховується у звязку із невиконанням покупця істотних умов Договорів, стягненню підлягають за договором №2/14.3/2019 від 05.04.2019 у розмірі еквівалентним 24547,66 доларів США а за договором №2/14.4/2019 від 05.04.2019 у сумі еквівалентної 13835,18 доларів США, що у загальному розмірі складає суму еквівалентну 38382,84 доларів США, що на день винесення рішення, з урахуванням вартості 1 долара у 38,7878 грн. складає 1488785,93 грн.

Що стосується стягненню інфляційних витрат та 3% річних, згідно вимог ст. 625 ЦК України , суд вважає що вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15 зазначив про те, що положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Отже можливість нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання (у даному випадку - на суму заборгованості по кредиту), визначеного в іноземній валюті, виключається.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, у яких прострочене грошове зобов`язання виражене в іноземній валюті, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18.

Таким чином , у випадку заборгованості яки визначена у іноземної валюті. Як у даному випадку , положення ч.2 ст. 625 ЦК України, яки мають компенсаторні функції щодо знецінення грошового зобов`язання виражених у гривнях України, не можуть бути застосовані , так як стягнення заборгованості у розмірі еквівалентної іноземної валюті і є подібною компенсацією.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « ХАНБЕР ТРЕЙД» ( код ЄДРПОУ 35118558, місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул Віри Інбер, 5, офіс 1 ) про стягнення коштів.

Стягнути з ТОВ « ХАНБЕР ТРЕЙД» ( код ЄДРПОУ 35118558 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у загальному розмірі 1488785,93 ( один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень дев`яносто три копійки) грн., що еквівалентно 38382,84 долара США, яка складається із заборгованості по поверненню грошей за договором №2/14.3/2019 від 05.04.2019 у розмірі еквівалентним 24547,66 доларів США та заборгованості по поверненню грошей за договором №2/14.4/2019 від 05.04.2019 у сумі еквівалентної 13835,18 доларів США.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25.03.2024.

Суддя Луняченко В. О.