Постанова

від 27.03.2024 по справі 916/4571/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4571/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023

у справі №916/4571/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МОДЕРН ПАК

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО

про стягнення 122 502,88 грн,-

головуючий суддя Літвінов С.В.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,МОДЕРН ПАК звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО про стягнення заборгованості у загальному розмірі 122 502,88 грн, з яких: 88 723,52 грн. основний борг; інфляційні втрати у розмірі 23 302,81 грн, 3% річних у розмірі 5 476,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки пакувальних матеріалів щодо здійснення оплати за поставлений товар на підставі видаткових накладних: видаткова накладна № 260532 від 26.05.2021 р., видаткова накладна № 260530 від 26.05.2021 р., видаткова накладна № 20618 від 02.06.2021 р. видаткова накладна № 70611 від 07.06.2021 р. видаткова накладна № 110636 від 11.06.2021 р. видаткова накладна № 150631 від 15.06.2021 р. видаткова накладна № 240632 від 24.06.2021 р., видаткова накладна № 250650 від 25.06.2021 р. видаткова накладна № 300637 від 30.06.2021 р. видаткова накладна № 80725 від 08.07.2021 р., видаткова накладна № 150743 від 15.07.2021 р. Загальна сума несплачена заборгованість відповідача складає 88 723,52 грн. Крім того, згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 5 476,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23 302,81 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 року у справі №916/4571/23 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ПАК" заборгованість у розмірі 88723,52грн., 3% річних в розмірі 5476,55грн., індекс інфляції в розмірі 28302,81грн. та судовий збір в сумі 2684 грн.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції керуючись приписами статей 11, 202, 205, 509, 525, 526, 626, 655, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 181, 193 Господарського кодексу України дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття. Суд констатував, що відповідач отримав від позивача товар за наступними видатковими накладними: видаткова накладна № 260532 від 26.05.2021 р., видаткова накладна № 260530 від 26.05.2021 р., видаткова накладна № 20618 від 02.06.2021 р. видаткова накладна № 70611 від 07.06.2021 р. видаткова накладна № 110636 від 11.06.2021 р. видаткова накладна № 150631 від 15.06.2021 р. видаткова накладна № 240632 від 24.06.2021 р., видаткова накладна № 250650 від 25.06.2021 р. видаткова накладна № 300637 від 30.06.2021 р. видаткова накладна № 80725 від 08.07.2021 р., видаткова накладна № 150743 від 15.07.2021 р. на загальну суму 92 036,52 гривні. Заборгованість з оплати вартості отриманого товару становить 88 723,52 грн. і на цю суму позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 по справі №916/4571/23, та залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ПАК" без задоволення.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами відсутній будь-який договір, в якому визначаються умови домовленості. Навіть допускаючи можливість укладення правочину в усній формі позивач, окрім видаткових накладних, не надав суду доказів на підтвердження укладення правочину саме усно, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Так, ТОВ "МОДЕРН ПАК" передало, а ТОВ "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" отримало зазначений товар, а саме стрейч плівки, плівки пакувальної та скоби металевої, загальна вартість якого становить 88 723,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Проте, у доданих позивачем накладних не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а отже не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Також апелянт зазначає, що окрім факту відвантаження товару відповідно до товарно-транспортної накладної №Р3000637 від 30.06.2021 року, позивач не надав жодних доказів, які підтверджують, що товар у відповідній кількості був дійсно доставлений до відповідача. В свою чергу, товарно-транспортна накладна не може вважатись доказом, який підтверджує отримання покупцем товару, оскільки вона може означати лише факт переміщення товару.

У зв`язку з викладеним, апелянт вважає, що неможливо достеменно встановити факт придбання відповідних товарів ТОВ "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" у ТОВ "МОДЕРН ПАК" на суму, яка зазначена відповідачем, а саме 88 723,52 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що відповідач оплатив частину отриманої продукції у розмірі 3 313 грн, оскільки через складне фінансове становище ТОВ "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" не мало можливості сплатити заборгованість одним платежем.

З цієї ж причини, в подальшому відповідачем надано гарантійний лист, в якому останній зобов`язується виплатити решту суми заборгованості строком до 28.02.2022.

ТОВ "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" виконало зобов`язання в визначений домовленістю строк, тому твердження позивача щодо несплати заборгованості є недоведеними та не підтверджуються відповідними доказами.

Скаржник також вказує, що позивачем не підтверджено належними доказами факт надсилання на адресу ТОВ "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" вимог від 12.05.2022, 12.07.2022 та претензії від 14.08.2023 щодо спати заборгованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО на рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/4571/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН ПАК" у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" поставлено, а відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "Камбіо" отримано, по видаткових накладних № 260532 від 26.05.2021 р., № 260530 від 26.05.2021 р., № 20618 від 02.06.2021 р., № 70611 від 07.06.2021 р., № 110636 від 11.06.2021 р., № 150631 від 15.06.2021 р., № 240632 від 24.06.2021 р., № 250650 від 25.06.2021 р., № 300637 від 30.06.2021 р., № 80725 від 08.07.2021 р., № 150743 від 15.07.2021 р., товар (стрейч-плівку, стрічку п/п пакувальну та скоби металеві) на загальну суму 92 036,52 грн.

Також в матеріалах справи міститься Товарно-транспортна накладна №Р3000637 від 30.06.2021 року.

При цьому, вказані видаткові накладні та Товарно-транспортна накладна підписані відповідачем, без жодних зауважень та містять печатку Товариства (а.с.4-14;а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 3 313 грн. Неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в розмірі 88 723,52 грн.

З метою врегулювання строків оплати відповідач склав і направив позивачу гарантійний лист від 28.12.2021 року, відповідно до якого підтвердив заборгованість у розмірі 88 723,52 грн. та гарантував сплати її в строк до 28.02.2022 року (а.с.

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих..№63 від 12.05.162022р. та вимогою від 12.07.2022 про оплату коштів за поставлений товар (а.с.15-20).

Крім того, позивач звертався до позивача з претензією №3-2-5 від 14.08.2023 відповідно до якої просив у семи денний термін сплатити заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 122 710,52 грн., з яких 88 723,52 грн. вартість поставленого і неоплаченого товару, інфляційні збитки у розмірі 23 302,81 грн та 3% річних у розмірі 5 476,55 грн. Позивач також повідомив відповідача, що у випадку залишення даної претензії без задоволення, Товариство буде змушено звернутись до господарського суду для примусового стягнення суми заборгованості з врахуванням інфляційних збитків та відсотків річних.

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

Порушення з боку відповідача своїх зобов`язань позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача вартість поставленого товару у розмірі 88723,52грн.

Крім того, згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 5 476,55 грн.та інфляційні втрати у розмірі 28 302,81 грн

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Згідно із матеріалами справи позивач поставив, а відповідач отримав товар (стрейч-плівку, стрічку п/п пакувальну та скоби металеві) за видатковими накладними товар на загальну суму 92 036,52грн., що підтверджено видатковими накладними № 260532 від 26.05.2021 р., № 260530 від 26.05.2021 р., № 20618 від 02.06.2021 р., № 70611 від 07.06.2021 р., № 110636 від 11.06.2021 р., № 150631 від 15.06.2021 р., № 240632 від 24.06.2021 р., № 250650 від 25.06.2021 р., № 300637 від 30.06.2021 р., № 80725 від 08.07.2021 р., № 150743 від 15.07.2021 р.

Слід зазначити, що у накладних підставою поставки зазначено «Договір: Основний договір». Однак, такий договір у матеріалах справи відсутній і, як вбачається з тексту позовної , будь-якого договору сторони не укладали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару у видаткових накладних сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання щодо здійснення повних розрахунків за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 88 723,52 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта, що у доданих позивачем накладних не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а отже не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, виходячи з наступного.

Вказаний в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія зазначає про те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувались поставки товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою товариства. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток товариства, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.

Отже, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами договірних правовідносин, зокрема щодо поставки товару.

За своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Відповідач, набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов чинного законодавства на підставі оформлених видаткових накладних.

З огляду на це, твердження апелянта стосовно того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО не виникає обов`язку оплати товар через недоліки первинних документів, які надано позивачем та того, що позивачем не доведено факт поставки товару, переліченого у видаткових накладних, також відхиляються судовою колегією, як такі, що не доведені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, колегією суддів також враховується, що відповідачем взагалі не заперечується факт отримання від позивача товару та підписання зі свого боку без жодних зауважень супровідних документів на нього.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, вони відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а тому їх підписання з боку відповідача без жодних зауважень фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар.

До того ж, як вже зазначалося раніше, докази оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач, за порушення зобов`язання, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 5 476,55грн. та інфляційні збитки в розмірі 28302,81грн.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції за допомогою програми «ipLex» перевірний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат у заявлених позивачем сумах та встановлено, що їх розмір є арифметично вірним.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів доказів дійшов вірного висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі № 916/4571/232 - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом даної справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комбінат малоповерхового домобудівництва ,,КАМБІО залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №916/4571/23 - без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

27.03.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький