Постанова

від 21.03.2024 по справі 910/2876/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/2876/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2024:

від прокуратури: прокурор Голуб Є.В. (в залі суду)

від позивача: Пуленець А.С. (в залі суду)

від відповідача1: Кравцов Р.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача2: Войцехівський О.В., Чугінов М.В. (в залі суду)

від третьої особи1: Донченко Н.С. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи2:Ігнатенко Т.Б. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.07.2023 року (повне рішення складено 07.08.2023)

у справі №910/2876/17 (суддя Марченко О.В.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та Міністерство інфраструктури України

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16.01.2016 року №21/А-2016, визнання недійсним договору оренди від 17.02.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" (далі - ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", відповдіач 2), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)";

- визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладений між Одеською ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129, площею 4,46 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2016 за №13344819.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129 знаходиться в акваторії Аджалицького лиману та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 (зі змінами) надана в користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") як акваторія морського порту "Южний", отже належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Оскільки розпорядження такими землями здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Одеська ОДА не мала законних підстав для передачі спірної земельної ділянки в користування ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" відповідно до оспорюваних розпорядження та укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016.

Короткий зміст заперечень відповідачів проти позову

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність розпорядження №21/А-2016 від 16.01.2016р. Одеської обласної державної адміністрації та укладеного на підставі нього договору оренди вимогам чинного законодавства. Вказаним учасником судового процесу заперечено приналежність земельної ділянки з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129 до акваторії морського порту Южний. До того ж, відповідачем 1 вказано на те, що під час відведення земельної ділянки у користування відповідача 2 не було порушено порядку зміни її цільового призначення.

Відповідач 2 в обгрунтування заперечень проти позову посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером №5122755400:01:002:0129 не належить до акваторії морського порту Южний, а слугуватиме основою для розміщення причалу. До того ж, вказаним учасником судового процесу зазначено, що правомірність оспорюваного розпорядження була встановлена в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/1106/16 та Господарського суду міста Києва по справі №910/10646/16. Отже, на думку відповідача 2, оспорювані розпорядження було прийнято, а договір укладено у відповідності до діючих правових норм. До того ж, відповідачем 2 вказано на відсутності підстав для звернення до суду з розглядуваним позовом прокурором в інтересах держави.

Рух справи

Судом першої інстанції при попередньому розгляді справи залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ДП "Адміністрація морських портів України" та Міністерство інфраструктури України (нині - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022, позов задоволено в повному обсязі, а саме: визнано незаконним та скасовано Розпорядження; визнано недійсним на майбутнє Договір; стягнуто з Одеської ОДА на користь Прокуратури судовий збір у сумі 2 400 грн; стягнуто з Товариства на користь Прокуратури судовий збір в сумі 800 грн.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 910/12762/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2019 у справі № 910/2876/17 скасовано. Справу № 910/2876/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- як свідчать матеріали справи, що розглядається, і це встановлено судами, прокурором у лютому 2017 року подано позовну заяву в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання незаконним і скасування розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладеного між відповідачами;

- обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор послався на ті обставини, зокрема, що передача в оренду частини акваторії морського порту Южний, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, може призвести до неможливості виконання морським портом функцій, передбачених Законом України "Про морські порти України", щодо забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії порту та розвитку інфраструктури порту тощо, що безумовно становить суспільний інтерес. За фактом, наведеним у позовній заяві, Генеральною прокуратурою розслідується кримінальне провадження за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України. Звернення до суду з цим позовом викликано винятково захистом порушених інтересів держави у сфері використання акваторії морського порту; безумовною обставиною порушення інтересів держави, за твердженням прокурора, є те, що Одеська ОДА незаконно, всупереч вимогам чинного законодавства надала в довгострокову оренду ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" спірну земельну ділянку; при цьому орган державної влади (позивач), на якого покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, належних дій для такого захисту не вживає. При цьому прокурором, у тому числі у відзиві на апеляційну скаргу зазначалося, про дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно повідомлення Кабінету Міністрів України про пред`явлення позову в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави; у свою чергу Кабінет Міністрів України не заперечував таке представництво і протягом розгляду цієї справи;

- суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях, за встановлених обставин по суті спору, наголосивши на необхідності звернення прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України із зазначеним позовом, який за висновками судів спрямовано безпосередньо на захист інтересів держави та є правомірним, не врахували, що зазначений орган наділений владними повноваженнями, а відтак не з`ясували обставини і не дослідили докази щодо невиконання або неналежного виконання цим позивачем дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, належним чином не встановили обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", у тому числі чи мав Кабінет Міністрів України можливість спростувати стверджуване прокурором порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання відповідного повідомлення прокурора, а також чи можна кваліфікувати дії Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах як бездіяльність;

- таким чином, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність у прокурора законних підстав на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України є передчасними, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цього органу в суді;

- крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладеного між Одеською ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", залишилася те, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє; наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення, оскільки відповідно до статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Подібний за змістом висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/875/20 (на які здійснено посилання скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК), тому в силу положень статті 316 ГПК має бути враховано судом першої інстанції при новому розгляді справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 (Марченко О.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Одеської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та Міністерство інфраструктури України про визнання незаконним та скасування розпорядження від 16.01.2016 №21/А-2016, визнання недійсним договору оренди від 17.02.2016. Витрати зі сплати судового збору покладено на Офіс генерального прокурора.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- з огляду на відсутність порушення прав держави в особі КМУ, а також безпідставність звернення Прокуратури в інтересах держави в особі КМУ до суду з даним позовом, у задоволенні позову слід відмовити;

- крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 17.05.2023 зі справи №916/876/20 і від 24.05.2023 зі справи №916/875/20 щодо питання скасування рішень селищної ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і визнання недійсними договорів оренди на майбутнє виловив позицію про те, що, оскільки рішення про надання земельної ділянки в оренду, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав особи, відновлення володіння, користування або розпорядження нею таким майном, як і визнання недійсним договору на майбутнє, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, заступник Генерального прокурора України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного ріщення зазначено наступне:

- судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, які регламентують порядок підтвердження прокурором підстав для представництва, а прокурором повідомлено Кабінет Міністрів України про пред`явлення цього позову до моменту звернення до суду, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку від 20.02.2017 на описі вкладення у цінний лист (долучений до позову);

- Кабінет Міністрів України під час розгляду справи не заперечував наявності підстав для представництва у цій справі, а отже, прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено та у позовній заяві обґрунтовано як те, у чому полягає порушення прав та законних інтересів держави, так і вказано орган, уповноважений державою діяти у спірних правовідносинах;

- фактичними обставинами та долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що Кабінет Міністрів України володів інформацією щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» принаймні з квітня 2016 року;

- надані прокурором з позовною заявою та долучені в ході розгляду справи докази підтверджують, що Кабінет Міністрів України був обізнаний з фактом порушень, допущених при передачі в користування спірної ділянки, проте впродовж тривалого періоду (з квітня 2016 року по лютий 2017 року) не вчинив жодних дій представницького характеру на захист інтересів держави; саме з доведеністю цієї обставини закон пов`язує наявність у прокурора права на звернення до суду на захист порушених інтересів держави;

- долучені докази свідчать про надходження 24.02.2017 на адресу Кабінету Міністрів України звернення генерального директора ТОВ «Олсідз Блек Сі» Слабковського В.Л. з детальним викладенням обставин розпорядження спірною земельною ділянкою, а також про розгляд та надання Міністерством інфраструктури України відповідей на запити громадянина ОСОБА_1 від 22.01.2016 та від 30.03.2016 щодо обставин відведення спірної земельної ділянки та укладення оскаржуваного договору оренди між Одеською ОДА та товариством;

- прокурором вказані докази долучені до матеріалів справи з поясненнями від 10.07.2023 на виконання вказівок Верховного Суду, висловлених у постанові від 22.03.2023, а також з урахуванням клопотань про витребування доказів, поданих відповідачами у справі, проте, у підготовчому засіданні 26.06.2023 прокурором повідомлено суд про неможливість попереднього надання відповідних доказів і долучено до матеріалів справи запити з описання передумов до їх скерування;

- мотивуючи відмову у прийнятті вказаних документів та додаткових пояснень суд в оскаржуваному рішенні вказав, що докази, які підтверджують обставини, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, мали бути подані 1) разом із позовом або ж 2) разом із письмовими поясненнями, які 29.05.2023 подані суду на вимогу ухвали від 21.04.2023;

- при цьому, на переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано, шо на момент звернення прокурора до суду з позовом та відкриття провадження у справі у лютому 2017 року вимогами ст. 29 ГПК України було передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, назначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача;

- позбавляючи прокурора права на подання додаткових доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про незаконність вибуття спірних земель у користування товариства, суд безпідставно вказав на те, що такі докази на новому розгляді справи могли бути подані лише з письмовими поясненнями від 29.05.2023, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2023 судом не визначався кінцевий чи присічний строк для подання додаткових пояснень і документів на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у цій справі;

- прокурором 29.05.2023 подано додаткові пояснення та повідомлено суд про надіслання запиту на адресу Кабінету Міністрів України з метою безпосереднього встановлення обставин, що стали підставою для направлення справи на новий розгляд;

- у судовому засіданні 26.06.2023 до матеріалів справи долучено лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.05.2023 № 13536/0/2-23, згідно з яким упродовж 2016-2017 років на адресу Уряду України надходили звернення щодо правомірності передачі спірної земельної ділянки в користування ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», які водночас були скеровані для розгляду до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України. Також прокурором повідомлено про направлення запитів до зазначених центральних органів державної виконавчої влади;

- прокурором послідовно обґрунтовувалася неможливість та мотивувалася необхідність надання відповідних доказів, що мають суттєве значення для розгляду цієї справи;

- враховуючи те, що обставини бездіяльності Кабінету Міністрів України безпосередньо становлять предмет доказування у даній справі, судом необгрунтовано вказано на наявність визначеної ч. 1 ст. 76 ГПК України підстави для неприйняття зазначених доказів до розгляду;

- у сукупності наведені обставини свідчать, що прокурором обґрунтовано підстави, визначені ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду в інтересах держави; визначено орган, уповноважений діяти від імені держави у спірних правовідносинах; повідомлено Кабінет Міністрів України листом від 07.04.2016 № 07/1/2-36492-16 про виявлені факти незаконної передачі в оренду земельних ділянок для розміщення і експлуатації будівель і споруд морського транспорту, розташованих у межах Аджалицького лиману на території Новобілярської та Визирської селищних (сільських) рад Комінтернівського району Одеської області; встановлено факт бездіяльності уповноваженого органу та, з урахуванням чинних на момент звернення до суду з позовом вимог процесуального законодавства та практики Верховного Суду, обґрунтовано підстави для представництва у позовній заяві, та попередньо, до звернення до суду, скерована на адресу Кабінету Міністрів України;

- в оскаржуваному судовому рішенні не обґрунтовано, як саме порушуються права Кабінету Міністрів України чи відповідачів, з огляду на форму ужитих прокурором заходів при встановленні та підтвердженні перед судом підстав для представництва інтересів держави;

- також, прокурор наголошував, що порушення вимог ст. ст. 53, 55, 226, 232-238 ГПК України свідчить той факт, що, дійшовши висновку про відсутність належного підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та необгрунтованого звернення прокурора в інтересах держави в особі цього органу до суду з позовом, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову прокурора по суті;

- внаслідок тимчасової окупації окремих територій Російською Федерацією Україна позбавлена можливості використовувати значну частину свого військово-морського потенціалу, національного майна, в тому числі інфраструктури морського транспорту та енергетики на шельфі Чорного і Азовського морів, а також провадити морську діяльність у прилеглих до тимчасово окупованої території України водах. Ураховуючи викладене, важливість усіх різновидів ресурсів моря зростатиме, а від ефективності реалізації державної морської політики залежать суверенітет і територіальна цілісність України, її економічна та енергетична незалежність, сталий розвиток та інтеграція в євроатлантичний політичний, економічний, правовий і безпековий простір;

- розпорядження акваторією згаданого порту належним органом державної влади - Кабінетом Міністрів України безумовно становить інтерес держави, а оскаржуваний договір оренди, укладений неуповноваженим суб`єктом, такому інтересові не відповідає;

- внаслідок тимчасової окупації окремих територій Російською Федерацією Україна позбавлена можливості використовувати значну частину свого військово-морського потенціалу, національного майна, в тому числі інфраструктури морського транспорту та енергетики на шельфі Чорного і Азовського морів, а також провадити морську діяльність у прилеглих до тимчасово окупованої території України водах. Ураховуючи викладене, важливість усіх різновидів ресурсів моря зростатиме, а від ефективності реалізації державної морської політики залежать суверенітет і територіальна цілісність України, її економічна та енергетична незалежність, сталий розвиток та інтеграція в євроатлантичний політичний, економічний, правовий і безпековий простір, а розпорядження акваторією згаданого порту належним органом державної влади - Кабінетом Міністрів України безумовно становить інтерес держави, а оскаржуваний договір оренди, укладений неуповноваженим суб`єктом, такому інтересові не відповідає, а також суперечить Морській доктрині України у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1108 визначає стратегію та основні напрями дальшого розвитку України як морської держави;

- оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок, є належним способом захисту порушеного права, а тому оскарження прокурором розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016, прийнятого всупереч вимогам законодавства, є ефективним, належним і правомірним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту порушеного права і є таким, що забезпечує реальне поновлення прав, за захистом яких звернувся прокурор до суду;

- на момент звернення прокурора до суду позовна вимога про визнання недійсним договору оренди на майбутнє була визначена належною як нормативно, так і в судовій практиці.

Узагальнені доводи відзивів та пояснень на апеляційну скаргу

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення, в яких Міністерство просило задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що прокурором доведено обгрунтованість вимог щодо незаконності та скасування розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладений між Одеською ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0129, площею 4,46 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2016 за №13344819.

17.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю підстав для його залишення без розгляду, і у якому відповідач -2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 залишити без змін, посилаючись на те, що:

- як свідчать матеріали справи, прокурором у лютому 2017 року подано позовну заяву в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання незаконним і скасування розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладеного між відповідачами;

- однак, позивачем не надано суду необхідних документів щодо підтвердження попереднього письмового повідомлення органу, наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення;

- у зв`язку з відсутністю підтвердження підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі цього органу в суді, у задоволені позову судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено;

- вимога про визнання договору оренди недійсним на майбутнє вимога суперечить положенням ст. 15 та 16 ЦК України та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано не правильний спосіб захисту порушеного прав, на що прямо вказано Верховним Судом у даній справі у постанові від 22.03.2023;

- судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

20.01.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Одеської обласної державної адміністрації надійшли пояснення по сутні спору, в яких наголошувалось, що земельна ділянка площею 4,4600 га знаходилась за межами населеного пункту, не перебувала у користуванні, що виключає застосування ст. 149 ЗКУ, не є дном територіального моря та не належить до зони відчуження. Отже, зазначені положення виключають компетенцію Кабінету Міністрів України щодо передачі цієї ділянки. Відтак, Кабінет Міністрів України не є розпорядником земельної ділянки - дна Аджалицького лиману. Земельна ділянка та акваторія за своєю суттю та природою є окремими об`єктами правового регулювання. Земельна ділянка не є частиною акваторії. Користування акваторією є нічим іншим як використанням фізичних властивостей води (виштовхувальна сила). Таким чином, єдиним державним органом, наділеним повноваженнями передавати цю земельну ділянку в користування, у той час була Одеська обласна державна адміністрація.

Узагальнені доводи пояснень на відзив

Також, 31.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від заступника Генерального прокурора надійшли пояснення на відзив ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», в якому прокурором наголошено, що прокурором дотримано порядок звернення до суду, обумовлений приписами Закону України «Про прокуратуру», обрано правильний та ефективний спосіб захисту, а також наголошувалось на невизначеності меж акваторії порту, неможливості передачі в оренду донної поверхні лиману, вказувалось на пропуск відповдіачем-2 строку подачі відзиву та необхідність його залишення без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17. Призначено до розгляду апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 у судовому засіданні на 11.10.2023 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 задоволено клопотання представника Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №910/2876/17.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4092/23 від 09.10.2023, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2876/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М. Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 на 01.11.2023 о 10:00.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді доповідача) Суліма В.В., суддів Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявила про самовідвід від розгляду справи №910/2876/17, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість розгляду даної справи вказаною колегією та є підставою самовідводу з огляду на таке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 заяву про самовідвід суддів Суліма В.В., Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. від розгляду апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 задоволено. Матеріали справи № 910/2876/17 вирішено передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2876/17, у зв`язку із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, якою задоволено заяву про самовідвід суддів Суліма В.В., Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. від розгляду апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023, для розгляду апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/2876/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 прийнято справу № 910/2876/17 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Призначено до розгляду справу № 910/2876/17 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 в судовому засіданні на 15.11.2023 об 15 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 розгляд справи № 910/2876/17 за апеляційною заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 вирішено відкласти на 12.12.2023 об 14 год. 15 хв.

06.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Одеської обласної державної адміністрації надійшла заява Одеської обласної державної адміністрації про участь в судовому засіданні по справі № 910/2876/17 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду.

В свою чергу. суддя Шаптала Є. Ю., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, з 20.11.2022 по 08.12.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої заяви здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 заяву Одеської обласної державної адміністрації про участь в судовому засіданні, яке призначене на 12.12.2023 та у всіх наступних судових засіданнях по справі № 910/2876/17 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 розгляд справи № 910/2876/17 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 вирішено відкласти на 20.02.2024 об 15 год. 00 хв.

20.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Одеської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення по справі № 910/2876/17.

28.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях по справі № 910/2876/17 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

20.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/2876/17 за апеляційною скаргою Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023. Судове засідання призначено на 21.03.2024 об 12 год. 50 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про участь в судових засіданнях по справі № 910/2876/17 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду задоволено.

18.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товарситва з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» (адв. Войцехівський О.В.) надійшла заява про проведення судового засідання по справі № 910/2876/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначене на 21.03.2024 об 12 год. 50 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго продукт ЛТД» (адв. Войцехівський О.В.) про проведення судового засідання по справі № 910/2876/17 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в використанням власних технічних засобів задоволено.

21.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишено судом без розгляду з огляду на присутність повноважного представника Кабінету Міністрів України в судовому засіданні 21.03.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 21.03.2024 в зал суду з"явились: прокурор, представник Кабінету Міністрів України (позивач), представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт «ЛТД» (відповідач-2), представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (третя особа-2), а представники Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (третя особа-1) та представник Одеської обласної державної адміністрації (відповідач-1) приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за допомогою власних технічних засобів.

В судовому засіданні 21.03.2024 прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України (позивач) в судовому засіданні 21.03.2024 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Одеської обласної державної адміністрації (відповідач-1) в судовому засіданні 21.03.2024 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 залишити без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт «ЛТД» (відповідач-2) 21.03.2024 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 залишити без змін.

Представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (третя особа-1) в судовому засіданні 21.03.2024 просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (третя особа-2) в судовому засіданні 21.03.2024 просив задовольнити апеляційну скаргу, якою рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, Розпорядженням Одеської ОДА від 08.07.2009 №508/А-2009 ДП "Морський торгівельний порт "Южний" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки для забудови з метою забезпечення ДП "Морський торгівельний порт "Южний" безпеки мореплавства в межах акваторії Аджалицького лиману Комінтернівського району Одеської області та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 884,0 га під водою.

ДП "Морський торгівельний порт "Южний" 23.12.2009 укладено договір з проектною організацією ПП "Геозем 8" щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення порту земель водного фонду.

Також, документів, які б підтвердили погодження вказаного проекту з органами виконавчої влади у встановленому законом порядку, не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі ДП "Морський торгівельний порт "Южний" шляхом виділу, утворено ДП "Адміністрація морських портів України".

Постановою КМУ від 03.06.2013 №406 ДП "Адміністрація морських портів України" надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені КМУ, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб?єктам господарювання.

Однак не зважаючи на існування зазначених розпоряджень Кабінету Міністрів України, Одеська ОДА прийняла розпорядження від 13.11.2015 №773/А-2015 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", відповідно до якого було надано дозвіл Товариству на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 4, 46 га із земель водного фонду для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

На підставі вказаного розпорядження ТОВ "Енерго Продукт ЛТД" замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розпорядженням Одеської ОДА від 01.12.2015 №818/А-2015 було внесено зміни до розпорядження від 13.11.2015 №773/А-2015 голови Одеської ОДА, згідно з яким у назві та тексті зазначеного розпорядження слова "для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту" замінено словами "для будівництва, обслуговування та експлуатації об?єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту".

16.01.2016 Одеською ОДА було прийнято розпорядження №21/А-2016 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об?єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)", відповідно до пункту 1 якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об?єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

17.02.2016 Одеською ОДА (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 №21/А-2016 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4, 4600 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту). Земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (пункт 1.1).

Пунктом 2 частини першої статті 14 Водного кодексу України, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України", акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Відповідно до частини першої статті 74 Кодексу торгівельного мореплавства України, організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.

Частинами першою - третьою статті 8 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що межами морського порту є межі його території та акваторії.

Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України.

Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Постановою КМУ від 30.08.2007 №1073 ДП "Морський торговельний порт "Южний" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб?єктам господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку.

Розпорядженням КМУ від 07.10.2009 №1356-р ДП "Морський торгівельний порт "Южний" надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману та доручено Одеській ОДА і Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р внаслідок реорганізації державних підприємств морського транспорту, у тому числі державного підприємства Морський торговельний порт Южний шляхом виділу, утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406 ДП "Адміністрація морських портів України" надано у користування акваторії морських портів, межі яких визначені Кабінету Міністрів України, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб?єктам господарювання.

Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України, від 30.08.2007 №1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406, акваторія Аджалицького лиману морського порту Южний надана у користування ДП "Адміністрація морських портів України" в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання, зокрема, акваторію морського порту Южний. У вказаній Постанові визначено межі акваторії морського порту Южний, яка (в системі координат WGS-84) включає: акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46° 36' 03,3" північної широти, 31° 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 356, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 31' 47,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; 46° 32' 47,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 31' 59,3" північної широти, 31° 00' 24,4" східної довготи; 46° 30' 53,3" північної широти, 31° 59' 55,4" східної довготи; 46° 30' 13,3" північної широти, 30° 58' 06,4" східної довготи; 46° 28' 55,3" північної широти, 30° 58' 42,4" східної довготи; 46° 28' 35,3" північної широти, 30° 57' 48,4" східної довготи; 46° 29' 52,3" північної широти, 30° 57' 12,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 357, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 34' 29,3" північної широти, 31° 00' 42,4" східної довготи; 46° 35' 41,3" північної широти, 31° 05' 42,4" східної довготи; 46° 35' 04,3" північної широти, 31° 05' 54,4" східної довготи; 46° 33' 53,3" північної широти, 31° 01 00,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 358, обмежену лініями, що з`єднують точки з такими координатами: 46° 33' 47,3" північної широти, 31° 03' 54,4" східної довготи; 46° 34' 52,3" північної широти, 31° 07' 28,4" східної довготи; 46° 34' 33,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 34' 14,3" північної широти, 31° 09' 06,4" східної довготи; 46° 32' 53,3" північної широти, 31° 06' 18,4" східної довготи.

Матеріали справи містять два експерті висновки, які суперечать один одному, а саме: - висновок судової комісійної комплексної земельно-технічної експертизи з питань землеустрою Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №17-1909 від 22.12.2017, згідно з яким в результаті досліджень по взаємному місцю розташування меж акваторії порту, координати якої визначено постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту "Южний", та земельної ділянки площею 4,4600 га (кадастровий номер №5122755400:01:002:0129), розташованої за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду відповідачу-2 згідно з розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №21/А-2016 від 16.01.2016, встановлено, що земельна ділянка площею 4,4600 га (кадастровий номер №5122755400:01:002:0129), не входить до меж акваторії морського порту "Южний", координати якої визначено вищевказаною постановою №1073 від 30.08.2007,та

- висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1890/17-41 від 07.06.2017, складений на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 27.01.2017, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер №5122755400:01:002:0129 площею 4,4600 га розташована в межах земельної ділянки площею 563,6509 га, які визначені при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в постійне користування для забудови з метою забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії Алжалицького лиману на території Комінтернівського району Одеської області.

Також, в ході попереднього апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції була призначено судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи входить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, до акваторії Аджалицького лиману?

- чи накладається земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, у межах акваторії Аджалицького лиману, на земельну ділянку, передану у постійне користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України"?

- чи належить земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), до меж акваторії морського порту Южний, координати якого визначені постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту Южний" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406?

За результатами проведення вказаної експертизи № 15795 від 12.07.2022 експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса дійшов наступних висновків, що :

-земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енеого Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, входить до акваторії Аджалицького лиману;

- земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою:Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), що була надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" згідно з розпорядженням №21/А-2016 від 16.01.2016 Одеської обласної державної адміністрації, у межах акваторії Аджалицького лиману накладається на земельну ділянку, передану у постійне користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України";

- земельна ділянка площею 4,4600 га, кадастровий номер №5122755400:01:002:0129, розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), належить до акваторії морського порту Южний, межі якої визначені постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007 "Про межі акваторії морського порту Южний" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №406.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Одеської ОДА і ТОВ "Енерго Продукт ЛТД", про визнання незаконним і скасування розпорядження Одеської ОДА від 16.01.2016 № 21/А-2016 та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 17.02.2016, укладеного між відповідачами, обґрунтована тим, що земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:002:0129 знаходиться в акваторії Аджалицького лиману, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 (зі змінами) надана в користування ДП "Адміністрація морських портів України" як акваторія морського порту Южний. Оскільки спірна земельна ділянка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, розпорядження якою здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, тому Одеська ОДА не мала законних підстав на розпорядження цією земельною ділянкою, у тому числі на зміну цільового призначення земельної ділянки із земель водного фонду на землі транспорту. Щодо вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди зазначеної земельної ділянки, то прокурором зазначено, що відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" акваторії морських портів не можуть бути об`єктами оренди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов?язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах від 20.11.2018 зі справи №5023/10655/11, від 26.02.2019 зі справи №915/478/18, від 26.06.2019 зі справи №587/430/16-ц).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18); під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб?єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб?єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб?єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням) (пункт 1 частини шостої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

За змістом частин першої, другої та п?ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Аналогічні положення містяться й у частині четвертій статті 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), за змістом якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відмова органів та осіб, які відповідно до Господарського процесуального кодексу України звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі (частина третя статті 55 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи №587/430/16-ц наведено правовий висновок про те, зокрема, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб?єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 зазначеного Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов?язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб?єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи №912/2385/18).

Разом із тим, оскільки судочинство у господарських судах здійснюється, зокрема на засадах змагальності, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України; аналогічні за змістом положення було закріплено у статтях 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України; стаття 32 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017).

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі № 910/2876/17 стало те, що висновки судів першої і апеляційної інстанцій про наявність у прокурора законних підстав на звернення із даним позовом до суду в інтересах держави в особі КМУ є передчасними, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання Прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва Прокуратурою інтересів держави в особі цього органу в суді.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокуратура наявність підстав для звернення до суду з даним позовом обґрунтовує тим, що звернення до суду викликано винятково захистом порушених інтересів держави у сфері використання акваторії морського порту; безумовною обставиною порушення інтересів держави є те, що Одеська ОДА незаконно, всупереч вимогам чинного законодавства, надала у довгострокову оренду Товариству спірну земельну ділянку; при цьому орган державної влади (Кабінету Міністрів України), на якого покладено обов`язок щодо судового захисту порушених інтересів держави, належних дій для такого захисту не вживає.

В свою чергу, оскільки постійним користувачем Аджалицьким лиманом є ДП "Адміністрація морських портів України", а тому прийняття Одеською ОДА розпорядження від 16.01.2016 №21/А-2016 та в подальшому укладення договору оренди з Товариством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані оспорювані Розпорядження та Договір порушують виключно права ДП "Адміністрація морських портів України". Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє і доводи прокурора про те, що мотивувальна частина рішення суду не містить висновків суду щодо фактичних обставин, які б свідчили про законність відведення спірної земельної ділянки чи відсутність порушення прав власника у зв`язку із цим; мотивів неприйняття наданих прокурором доказів на підтвердження порушення прав та законних інтересів держави у зв`язку з укладенням оскаржуваного договору оренди землі; мотивованої оцінки аргументів учасників справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову - з огляду на те, що судом першої інстанції встановлено, що Розпорядження та Договір порушують виключно права ДП "Адміністрація морських портів України", і відповідно, не порушують права особи, в інтересах якої подано позов - держави в особі Кабінету Міністрів України.

Під час нового розгляду справи як в суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції представники Прокуратури і Кабінету Міністрів України зазначили, що останній був належним чином повідомлений про порушення інтересів держави в його особі.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів обізнаності Кабінету Міністрів України щодо прийняття Одеською ОДА розпорядження від 16.01.2016 №21/А-2016 та укладення договору оренди з Товариством, окрім листа Прокуратури від 07.04.2016 №07/1/2-36492-16 щодо витребування необхідних копій документів для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000815.

В свою чергу, згідно з витягом з кримінального провадження заявником є Южненська філія ДП "Адміністрація морських портів України", фабула "Службові особи Одеської обласної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем, грубо порушили вимоги Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р при прийнятті розпорядження від 13.11.2015 № 773/А-2015 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років площею 4,46 га для розміщення і експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтерновського району Одеської області (за межами населеного пункту)" та від 16.01.2016 № 21/А-2016 "Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт ЛТД" в оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтерновського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що лист Прокуратури від 07.04.2016 №07/1/2-36492-16 не містить жодної інформації щодо розпоряджень Одеської ОДА від 13.11.2015 №773/А-2015 і від 16.01.2016 №21/А-2016, а також договору оренди, укладеного Одеською ОДА і Товариством.

Наявність же вказаного відкритого кримінального провадження №42016000000000815 та здійснення досудового розслідування, яке наразі ще триває і не завершено, не є доказом який підтверджує та/або встановлює факт порушення прав держави в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2023 прийнято справу №910/2876/17 до свого провадження; призначено підготовче засідання на 29.05.2023; зобов`язано учасників справи подати суду письмові пояснення стосовно предмету позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 зі справи №910/2876/17.

Прокуратурою 29.05.2023 подано суду пояснення, в яких викладено позицію щодо позовної заяви.

У постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 22.03.2023 (головуючий суддя Берднік І.С., судді Суховий В.Г. і Чумак Ю.Я.), зокрема, вказує що, однією з причин скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи №910/2876/17 стало те, що висновки судів першої і апеляційної інстанцій про наявність у прокурора законних підстав на звернення із даним позовом до суду в інтересах держави в особі КМУ є передчасними, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання Прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а також встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва Прокуратурою інтересів держави в особі цього органу в суді.

Проте Прокуратурою лише 26.06.2023 зроблено запити, зокрема, щодо інформації чи вживалися КМУ заходи на захист інтересів держави під час передачі спірної земельної ділянки в користування Товариству відповідно до Розпорядження та укладеного на його виконання Договору, та у підготовчому засіданні 26.06.2023 заявлено клопотання представником Прокуратури про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з наміром подати суду додаткові докази, які станом на 26.06.2023 (дата проведення підготовчого засідання) ще не підготовлені.

Так, відповідно до вимог частини першої та пунктів 5 і 8 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову та перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частиною другою статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами другою, четвертою і восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

21.02.2017 Прокуратура звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Одеської ОДА та Товариства про визнання незаконним та скасування Розпорядження, визнання недійсним Договору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 (головуючий суддя Берднік І.С., судді Суховий В.Г. і Чумак Ю.Я.) рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 зі справи № 910/2876/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суд міста Києва.

21.04.2023 судом першої інстанції прийнято справу №910/2876/17 до свого провадження; розгляд справи розпочався спочатку; зобов`язано учасників справи подати суду письмові пояснення стосовно предмету позову з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 зі справи №910/2876/17.

Відтак, з наведених приписів Господарського процесуального кодексу України вбачається, що докази, які підтверджують обставини, якими Прокуратура обґрунтовує свої вимоги, мали бути подані Прокуратурою разом з позовом або ж разом з письмовими поясненнями, які 29.05.2023 подані суду на вимогу ухвали від 21.04.2023.

Натомість у підготовчому засіданні 26.06.2023 Прокуратура просила суд надати час для подання доказів обізнаності Кабінету Міністрів України з наявністю порушень інтересів держави та невжиття ним відповідних заходів на захист інтересів держави.

У підготовчому засіданні суд першої інстанції повідомив сторін про надання Прокуратурі часу до 03.07.2023 для подання документів на яких наголошує Прокуратура, з урахуванням надання часу відповідачам ознайомитися з такими документами та подати суду письмові пояснення щодо них до наступного підготовчого засідання (10.07.2023).

Одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

В той же час, Прокуратурою додаткові документи було подано суду першої інстанції безпосередньо у підготовчому засіданні 10.07.2023, без жодних пояснень причин пропуску строку на їх подання зважаючи на обсяг поданих документів.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, жоден з поданих Прокуратурою документів, не стосується предмету даного спору та питання, яке мала на меті підтвердити Прокуратура, а тому оскільки Прокуратурою не дотримано вимог процесуального законодавства, судом першої інстанції у підготовчому засіданні 10.07.2023 обгрунтовано залишено без розгляду подані Прокуратурою у підготовчому засіданні 10.07.2023 письмові пояснення та докази, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи скаржника в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необгрунтованими.

Доводи прокурора про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, які регламентують порядок підтвердження прокурором підстав для представництва, а прокурором повідомлено Кабінет Міністрів України про пред`явлення цього позову до моменту звернення до суду, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв`язку від 20.02.2017 на описі вкладення у цінний лист (долучений до позову) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки штемпель відділення поштового зв`язку від 20.02.2017 на описі вкладення у цінний лист (долучений до позову) підтверджує факт направлення прокурором позовної заяви учасникам спору, разом з додатками, що є дотриманням вимог процесуального закону при зверненні до суду з позовом, проте, не може вважатися повідомленням в розумінні норми Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення про представництво.

Також, доводи прокурора про те, що Кабінет Міністрів України під час розгляду справи не заперечував наявності підстав для представництва у цій справі, а отже, прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено та у позовній заяві обґрунтовано як те, у чому полягає порушення прав та законних інтересів держави, так і вказано орган, уповноважений державою діяти у спірних правовідносинах - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовує і не звільняє прокурора при звернення до суду з позовом виконати вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомити відповідний орган про представницво у визначеному законом порядку саме попередньо до звернення до суду, що чітко унормовано приписами вказаного закону.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що Прокуратурою жодним чином та/або у встановленому порядку не було повідомлено Кабінет Міністрів України про звернення до суду з даним позовом у 2017 році, тобто на момент його подання, як підстави для твердження наявності порушених прав держави.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на відсутність порушення прав держави в особі Кабінету Міністрів України, а також безпідставність звернення Прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до суду з даним позовом, позовні вимоги прокурора задоволення не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження.

Додатково суд апеляційної інстанції наголошує, що ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 17.05.2023 зі справи №916/876/20 і від 24.05.2023 зі справи №916/875/20 щодо питання скасування рішень селищної ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і визнання недійсними договорів оренди на майбутнє виловив позицію про те, що, оскільки рішення про надання земельної ділянки в оренду, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав особи, відновлення володіння, користування або розпорядження нею таким майном, як і визнання недійсним договору на майбутнє, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

З огляду на викладене, доводи прокурора про те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст. ст. 53, 55, 226, 232-238 ГПК України, оскільки дійшовши висновку про відсутність належного підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та необгрунтованого звернення прокурора в інтересах держави в особі цього органу до суду з позовом, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову прокурора по суті, а не залишив позов без розгляду - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки суд першої інстанції вказав, що заявлені вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту, і відмовив у позові зокрема і з даної підстави, і відповідно, що виключає обумовлені процесуальним законом підстави для залишення позову без розгляду.

Також, доводи прокурора про те, що внаслідок тимчасової окупації окремих територій Російською Федерацією Україна позбавлена можливості використовувати значну частину свого військово-морського потенціалу, національного майна, в тому числі інфраструктури морського транспорту та енергетики на шельфі Чорного і Азовського морів, а також провадити морську діяльність у прилеглих до тимчасово окупованої території України водах. Ураховуючи викладене, важливість усіх різновидів ресурсів моря зростатиме, а від ефективності реалізації державної морської політики залежать суверенітет і територіальна цілісність України, її економічна та енергетична незалежність, сталий розвиток та інтеграція в євроатлантичний політичний, економічний, правовий і безпековий простір, а розпорядження акваторією згаданого порту належним органом державної влади - Кабінетом Міністрів України безумовно становить інтерес держави, а оскаржуваний договір оренди, укладений неуповноваженим суб`єктом, такому інтересові не відповідає, а також суперечить Морській доктрині України у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1108 визначає стратегію та основні напрями дальшого розвитку України як морської держави - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ці підстави не заявлялись прокурором у позові, і відповідно, судом не оцінювались, а отже, не можуть бути і предметом оцінки суду апеляційної інстанції саме в даному провадженні. При цьому, в контексті існуючої незаконної збройної агресії російської федерації проти України, прокурор не позбавлений права заявити відповідні підстави позову, в установленому процесуальним законом порядку.

Усі інші заяви, клопотання, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази (зокрема і експертні висновки), враховані судом апеляційної інстанції , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову з підстав, наведених у даному рішенні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17, за наведених прокурором доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2876/17- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2876/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 25.03.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко