Постанова

від 20.03.2024 по справі 917/1225/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Харків Справа №917/1225/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Беззубкін С.М. (поза межами приміщення суду) - ордер АЕ №1258285 від 01.03.2024

відповідача не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" (вх.№133П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 у справі №917/1225/23 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 20.12.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інко-Профіт, м.Дніпро,

до Приватного підприємства "Українська сервісна Бурова Компанія-1" м.Полтава,

про стягнення 14.271.657,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Українська сервісна Бурова Компанія-1" про стягнення заборгованості за договором поставки №0109 від 01.09.2016 року в загальному розмірі 14.271.657,35 грн, яка складається з: 5.557.374,60 грн - сума основного боргу; 7.300.536,59 грн - інфляційні втрати; 1.413.746,16 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Українська сервісна Бурова Компанія-1" на користь ТОВ Інко-Профіт 3.557.374,60 грн основного боргу, 1.304.239,52 грн 3% річних та 5.160.352,04 грн інфляційних, 150.329,49 грн відшкодування витрат з оплати судового збору. В частині вимог про стягнення 1.000.000,00 грн основного боргу - провадження у справі закрито. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 по справі №917/1225/23, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 08.07.2020 в сумі 722.642,52 грн та інфляційних витрат за період з квітня 2017 року по липень 2020 року в сумі 1.975.321,50 грн. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом в оскаржуваному рішенні визнано обгрунтованими вимоги про стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 21.06.2023 та інфляційних втрат з квітня 2017р. по червень 2023 року. На думку апелянта такий висновок суперечить сталій судовій практиці, яка зазначає про те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону, зокрема висновки Верховного Суду, що сформовані в Постановах від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 08.11.2018 у справі №127/15672/16-ц, від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 21.11.2018 у справі №642/493/17-ц, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу ПП "Українська сервісна Бурова Компанія-1" залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1"; встановлено строк до 21.02.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 21.02.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 20.03.2024; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 у справі №917/1225/23. Явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1225/23.

15.03.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи №917/1225/23, призначеної на 20.03.2024, в зв`язку з перебуванням представника підприємства у відпустці та від`їзді.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача не довів обов`язковість своєї присутності в судовому засіданні, а також не надав доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві.

Також вирішуючи питання про необхідність відкладення розгляду справи №917/1225/23, судом враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.

18.03.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Інко-Профіт надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними, та в їх задоволенні просить відмовити у повному обсязі. На думку позивача судом першої інстанції вірно відхилені доводи відповідача щодо обмеження строку нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

В судове засідання 20.03.2024 з`явився представник позивача Беззубкін С.М., який підтримав доводи, наведені у письмових пояснення, раніше направлених на адресу апеляційного суду, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.09.2016 між ТОВ «Інко-Профіт» (Постачальник за договором, позивач по справі) та ПП «УСБК-1» (Покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №0109, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари промислового призначення, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Додатках до цього Договору «Перелік товару, що постачається Постачальником» (надалі іменується «товар»). (п. 1.1 Договору).

Іншими умовами Договору сторони передбачили наступне:

- Покупець оплачує Товар у порядку, визначеному у додатках до цього Договору (п. 4.3);

- датою поставки Товару вважається дата отримання Товару відповідної якості та кількості уповноваженим представником Покупця, або перевізником, що підтверджується підписаними товаросупровідними документами. (п. 5.2);

- строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків по Договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 10.2).

Згідно з Додатком № 1 до договору поставки від 01.09.2016, оплата товару здійснюється протягом 90 днів з дати фактичного постачання товару.

На виконання умов вказаного Договору Позивач передав у власність ПП «УСБК-1» товар на загальну суму 12.769.374,60 грн, що підтверджується довіреністю на отримання товарів №325/1 від 14.09.2016 та наступними видатковими накладними: №РН-0000149 від 19.09.2016 на суму 4.788.351,00 грн, №РН-0000147 від 15.09.2016 на суму 3.194.143,20 грн, №РН-0000148 від 16.09.2016 на суму 3.189.499,20 грн, №РН-0000146 від 14.09.2016 на суму 1.597.381,20 грн.

Проте вказаний товар був оплачений ПП «УСБК-1» не вчасно та не в повному обсязі, у розмірі 8.212.000,00 грн.

Оплата товару відповідачем здійснювалось наступним чином:

21.03.2017 2.000.000,00 грн;

02.06.2017 2.712.000,00 грн;

28.12.2017 1.000.000,00 грн;

06.11.2020 500.000,00 грн;

20.03.2023 1.000.000,00 грн;

05.06.2023 - 1.000.000,00 грн.

Тож, за даними позивача, непогашеною сумою заборгованості відповідача перед підприємством позивача за отриманий товар залишається 4.557.374,60 грн.

Враховуючи часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманого Товару та із посиланням ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до господарського суду та заявив до стягнення з відповідача 13.270.342,28 грн (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, що була прийнята судом першої інстанції), з яких:

- сума основної заборгованості за договором поставки №0109 від 01.09.2016, яка складає 4.557.374,60 грн;

- інфляційні втрати, нараховані за період з січня 2017 року по червень 2023 рік, які склали суму 7.300.536,59 грн.

- 3% річних в порядку ст.625 ЦК України, розраховані з урахування виправленої помилки, які складають 1.412.431,09 грн.

Відповідач в свою чергу проти задоволення позову заперечував та заявив про пропущення позивачем строку позовної давності та необґрунтованість нарахувань інфляційних втрат і 3% річних.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що поставлений товар, згідно видаткових накладних, за якими здійснюється стягування грошових коштів, був оплачений в повному обсязі. матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 3.557.374,60 грн, тому позовні вимоги в цій частині судом задоволено, а в частині вимог про стягнення 1.000.000,00 грн. основного боргу - провадження у справі закрито в зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому, суд дійшов висновку про недоведеність переривання на підставі частин 1 та 2 статті 264 ЦК України позовної давності щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних за період з 19.12.2016 по 02.04.2017 (включно). Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд визнав такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема про стягнення 1.304.239,52 грн - 3% річних та 5.160.352,04 грн інфляційних.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 у справі №917/1225/23 в межах доводів та вимог апеляційної скарги ПП "Українська сервісна Бурова Компанія-1", а саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення:

3% річних за період з 03.04.2017 по 08.07.2020 в сумі 722.642,52 грн та

інфляційних витрат за період з квітня 2017 р. по липень 2020 р. в сумі 1.975.321,50 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору Відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар не пізніше 18.12.2016.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар не пізніше 18.12.2016, а прострочення оплати і початок відліку позовної давності за вимогами про оплату Товару починається наступного дня, тобто з 19.12.2016. З цієї ж дати починається відлік строку позовної давності по вимогам про стягнення 3% річних та інфляційних.

У зв`язку порушенням відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1.412.431,9 грн за період з 19.12.2016 року по 06.06.2023 та інфляційні нарахування в розмірі за період з січня 2017 року по червень 2023 рік в сумі 7.300.536,59 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Проте, відповідач вказує, що інфляційні втрати та 3% річних за період з 19.12.2016 по 21.06.2023 ТОВ «Інко-Профіт» нараховані необгрунтовано з огляду на пропущення строку позовної давності.

Визначення позовної давності міститься у статті 256 Цивільного кодексу України, за положеннями якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За змістом ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В свою чергу позивач посилається на те, що прострочення боржником виконання обов`язку щодо сплати коштів є триваючим правопорушенням, а відтак, право на позов про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Отже, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснюється до моменту погашення основної заборгованості за договором. Зважаючи на те, що станом на дату звернення до суду із позовом і до сьогодні відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, що було встановлено в оскаржуваному рішенні суду, то нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат продовжується, тобто сплив позовної давності на стягнення основного боргу не є тотожним спливу позовної давності в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків.

Щодо правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, то невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

В даному випадку позов поданий 10.07.2023.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Цивільним кодексом України передбачені випадки переривання або зупинення відліку строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 19.12.2016 по 02.04.2017 (включно), то суд правомірно визнав пропущеним в цій частині вимог строк позовної давності, що стало підставою для відмови в позові.

Щодо наступного періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат з квітня 2017 року по червень 2023 року, то слід враховувати, що з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено карантин на усій території України.

Проте, згідно Закону України від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

01.07.2023 карантин було скасовано постановою Кабміну України від 27.06.2023 №651.

З 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, по всій території Україні введено воєнний стан, який триває і станом на сьогоднішній день.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 №2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту:

"19.У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Враховуючи вищенаведені обставини, пов`язані із введенням на території України карантину та військового стану, позивач правомірно нарахував 3% річних за період з 03.04.2017 по 21.06.2023 та інфляційні втрати з квітня 2017 року по червень 2023 року, що цілком правомірно визнані суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні і з чим погоджується колегія суддів.

Щодо твердження, що відповідач, вчинивши дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, чим останній перервав перебіг строку позовної давності, у тому числі щодо позовних вимог зі стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони є також заборгованістю за спірним Договором поставки, слід зазначити таке.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст.264 ЦК України).

Отже, переривання перебігу позовної давності має дві підстави, а саме:

а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку;

б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18 у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч.1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У дослідженні обставин переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову господарському суду слід ураховувати, що підставою для переривання перебігу позовної давності є, зокрема, пред`явлення позову до одного із кількох боржників. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову, якщо предметом цього позову є лише частина вимоги. Із наведеного випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред`явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов`язанням (ч.2 ст.625 ЦК України), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

Як вірно було проаналізовано судом першої інстанції, в даному випадку відповідачем було перервано строк позовної давності шляхом здійснення часткової оплати заборгованості за спірним Договором поставки, що свідчать про визнання ним суми основного боргу, проте відомостей про вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним сум інфляційного нарахування та 3% річних, матеріали справи не містять, що унеможливлює визнання боржником зазначених сум, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Крім того, визнання боржником суми основної заборгованості не свідчить про визнання ним боргу за інфляційними нарахуваннями та 3% річних, а отже, не призводить до переривання позовної давності за іншим позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних; так само факт часткового погашення суми основної заборгованості не зумовлює переривання позовної давності для звернення із позовом про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність переривання на підставі частин 1 та 2 статті 264 ЦК України позовної давності щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних за період з 19.12.2016 по 02.04.2017 (включно).

Здійснивши власний перерахунок сум інфляційних, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних за період з 03.04.2017 по 21.06.2023 в розмірі 1.304.239,52 грн та інфляційних втрат з квітня 2017р. по червень 2023 року в розмірі 5 160 352,04 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені відповідачем висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані судом під час розгляду справи №917/1225/23, оскільки правовідносини, що розглядались судами в зазначених Відповідачем справах, не є релевантними до правовідносин у справі №917/1225/23.

Так, в означених відповідачем постановах Верховного Суду, зазначається, що стороною (відповідачем) було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог. Тому, судами було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що були заявлені поза межами трирічного строку позовної давності. В зв`язку із цим, Верховний Суд дійшов логічного висновку щодо обмеження нарахування інфляційних втрат та 3% річних строком загальної позовної давності (три роки), якщо в судовому процесі стороною було заявлено про застосування позовної давності.

Всі правовідносини, що були предметом розгляду судами в перелічених Відповідачем постановах Верховного Суду, мали місце до 20.04.2020, тобто до запровадження змін до Цивільного кодексу України, викликаних запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Тому, Верховний суд застосував норми права до правовідносин, що склались, з урахуванням законодавства України, яке діяло на той час.

Таким чином, висновки Верховного Суду, що викладені в зазначених відповідачем Постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже такі висновки були зроблені без врахування норм права щодо застосування позовної давності, що були зміненими та існують на теперішній час.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2023 у справі №917/1225/23 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 20.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 27.03.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.І. Терещенко