Постанова

від 27.03.2024 по справі 904/3473/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3473/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року у справі № 904/3473/23 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград

про стягнення 43 240,00 грн. штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 43 240,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезень залізницею було виявлено невідповідність маси вантажу у вагоні №68979848 за даними накладної №45239183, яка оформлюється відправником, і наведене є підставою для стягнення штрафу у вказаній позивачем сумі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року у справі № 904/3473/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43 240,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та судовий збір за розгляд позовної заяви.

Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. При цьому, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу. Послався на те, що нарахований штраф, відповідно до п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Можливості зменшення такого штрафу Статутом не передбачено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- рішення прийнято судом при неповному з`ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права;

- позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній №45239183 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні №68979848;

- у рішенні суду не надана оцінка доказам, на які посилається відповідач у заяві;

- законодавство України (зокрема Закон України "Про залізничний транспорт"), не містить безпосередньої вказівки на те, що невідповідність даних про масу вантажу, вказаних у залізничній накладній та засвідчених актами залізниці, є підставою для відповідальності у вигляді штрафу; при цьому, за переконанням скаржника, Статут залізниць України не являється законом, а є підзаконним актом;

- висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають дійсним обставинам справи, не підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення суду не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач зазначає, що матеріали справи містять докази порушення підприємством відповідача вимог ст.122 Статуту залізниць України, зокрема, це підтверджено комерційним актом від 20.07.2022 року №454502/38.

За твердженням позивача, Статут залізниць України є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність, яка у даному випадку передбачена ст.ст.118, 122 Статуту; при цьому, передбачений цими статтями штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці збитків. Штрафна санкція у даному випадку не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту, тому позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу у зв`язку з відсутністю на те правових підстав.

Також позивач вказує, що товариство позивача включене до переліку об`єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також на те, що рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 року AT "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) приєднано AT "Українська залізниця" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

За пунктом 1.1. предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.4. надання послуг за Договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.

У липні 2022 року за накладною №45239183 зі станції Ароматна регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на станцію Добропілля регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" відправлено вагон № 68979848 з вантажем вугілля кам`яне марки г-газовий.

Відповідно до п. 24 накладної № 45239183 масу вантажу визначено відправником 70 400 кг.

Спосіб визначення маси: вагонні ваги (150 т), заводський номер 070.

Вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною є ТОВ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

20.07.2022 року на станції Павлоград 1 Придніпровської залізниці складено комерційний акт загальної форми ГУ-22 № 454502/38, в якому зазначено, що при контрольному зважуванні вагона № 68979848, що прибув на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена в накладній не відповідає масі вантажу у вагоні на 1900 кг більше, ніж вказана в накладній та більше вантажопідйомності вагону на 1 300 кг.

Комерційний акт підписаний ДС Валерій Мордас, Прийомоздавальник Ольга Захарова, Заст. приймальник поїздів Вікторія Соломонова.

Відповідно до листа директора Філії "ВТП "Павлоградвантажтранс" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 3/2515 від 22.07.2022 року надлишки перевантаження вагона № 68979848 в кількості 1900 кг, вивантажених по 14 колії Північного парку, будуть забрані самовивозом.

З посиланням на ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України (далі - Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував відповідачу 43 240,00 грн. штрафу.

Встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію № НЮС-07/104 від 09.12.2022 року про сплату штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу.

Відповідач отримав дану претензію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900302135210, однак доказів її задоволення та сплати заявленої суми до матеріалів справи не надано.

На думку колегії суддів суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно встановив дійсні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Так, підставою для звернення позивача з позовом до суду стала неоплата відповідачем вказаної вище суми штрафу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №862/5083.

Статтею 6 Статуту залізниць України (далі Статут) визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138).

Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Відповідно до п. 5.5 розд. 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Отже, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту.

Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 року №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи засвідчення у комерційному акті загальної форми ГУ-22 № 454502/38 від 20.07.2022 року у встановленому порядку факту того, що маса вантажу (вугілля) у вагоні № 68979848 становить на 1900 кг більше, ніж маса, зазначена у документі (накладній), місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 43 240,00 грн., який розрахований виходячи із встановленої провізної плати за спірний вагон.

Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою місцевим господарським судом у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Так, відповідно до положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення п.24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п. п. 118, 122 Статуту.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до п. 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/2339/17.

Крім того, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Підприємництвом, за положеннями ст. 42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Таким чином, саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, що виключає можливість застосування ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин Статуту залізниць України, оскільки він є підзаконним актом, є хибними, ґрунтуються на власному неправильному тлумаченні скаржником норм права та спростовуються вищевикладеним.

Твердження скаржника про те, що рішення прийнято судом при неповному з`ясуванні обставин які мають значення для справи, не мають під собою підґрунтя.

У цьому зв`язку колегія суддів враховує, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.

Посилання апелянта на порушення судом норм матеріального і процесуального права мають декларативний характер, оскільки зводяться до непогодження апелянта з рішенням суду, між тим, без належного обґрунтування, таке непогодження не може бути підставою для скасування рішення суду.

Доводи скаржника про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, не підтверджуються достовірними доказами, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 року у справі № 904/3473/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов